24 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/266/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, б-р. Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02154
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 17589,33 грн.
За участі представників:
Позивача: не прибув.
Відповідача: ОСОБА_1 , посвідчення офіцера серія НОМЕР_2 від 08.08.20219 р., довіреність № 1006 від 17.02.2021 р., наказ № 158 від 18.02.2021 р.
Суть справи:
05.05.2021 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 17589,33 грн, з яких 16 739,33 грн витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому, 850 грн витрат, понесених на проведення врегулювання справи та збір документів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.10.2018, за участі ОСОБА_2 , який керував автомобілем "ГАЗ 66", реєстраційний № НОМЕР_3 належним Військовій частині НОМЕР_1 , заподіяно пошкодження застрахованому автомобілю "Mazda", реєстраційний № НОМЕР_4 . В порядку статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовано шкоду, завдану третій особі під час скоєння ДТП. З огляду на те, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно у відповідача виникло регресне зобов'язання щодо відшкодування шкоди завданої його працівником у розмірі регламентної виплати потерпілому, що складає 16739,33 грн, а також 850 грн витрат понесених на проведення врегулювання справи та збір документів.
Ухвалою суду від 07.05.2021 відкрито провадження у справі № 921/266/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.06.2021 на 12:30 год., з подальшим її відкладенням на 24.06.2021.
01.06.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву № 3233 від 01.06.2021 (вх. № 4568 від 01.06.2021), в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставним з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди мав статус учасника бойових дій, який отримав 01.08.2018, а отже у відповідності до приписів п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, покликаючись при цьому на правову позицію, наведену у постанові Вищого господарського суду від 22.06.2016 у справі № 904/10863/15. Зазначає, що причинами ДТП могли стати як умисні дії громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і їх особиста необережність. Наведене підтверджується складеним 23.10.2018 на громадянина ОСОБА_3 протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 423804, в якому зафіксовано, що він 23.10.2018 о 19 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Mazda 323» д.н.з. НОМЕР_4 , перехрестям вулиці Протасевича та проспекту Бандери у м. Тернополі в порушення пунктів 2.3 б, 12.1., 13.3. ПДР, не був уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення із транспортним засобом «ГАЗ 66», д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Крім того, звертає увагу суду, що позивачем перед здійснення виплати за завдані внаслідок ДТП збитки не з'ясовано питання добровільної мирової угоди між громадянином ОСОБА_2 та власником пошкодженого автомобіля.
10.06.2021 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив б/н від 08.06.2021, у якому вважає відзив відповідача безпідставним та таким, що суперечить висновкам ВС, викладених у справах №355/1394/16-ц від 21.02.2019, №640/4185/15-ц від 06.02.2019, №910/14685/17 від 05.05.2018, №905/1391/20 від 21.08.2020. Щодо твердження відповідача про наявність обопільної вини учасників ДТП, то позивач зазначає, що постановою Тернопільського міськрайонного суду №607/21829/18 від 18.01.2019 провадження відносно водія автомобіля «Mazda 323» д.н.з. НОМЕР_4 було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В судове засідання, яке відбулося 24.06.2021 представник позивача не прибув, оскільки у п. 2 прохальної частини позовної заяви просив розгляд даної справи здійснювати без участі його уповноваженого представника.
Відповідач у судове засідання 24.06.2021 з'явився, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов № 3233 від 01.06.2021 (вх. № 4568 від 01.06.2021)
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
23.10.2018 року на перехресті вул. Протасевича з вул. С. Бандери у м. Тернополі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ 66», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
18.01.2019 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/21829/18 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Адміністративну справу стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_4 був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано матеріальних збитків.
На дату дорожньо-транспортної пригоди (23.10.2018) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 та працював на посаді водія-електрика другої радіолокаційної станції, що підтверджується листом за підписом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за №5202 від 04.08.2020, до якого долучено копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 29.05.2020, №119 від 30.05.2017, а також копію формуляру БД №050858, у якому зазначено, що транспортний засіб ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 перебуває з 20.04.2016 на обліку у ВЧ НОМЕР_1 .
01.03.2019 суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем Говерою О.Я. мережі ТОВ Український експертний центр "Експерт-сервіс авто" на замовлення позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, було складено звіт про оцінку автомобіля «Mazda 323» 1.6І реєстраційний номер НОМЕР_4 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 37808,70 грн, а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу без ПДВ, завданого власнику автомобіля «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає: 16 739,33 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт від 25.03.2019 вартість наданих послуг по складанню звіту про оцінку автомобіля «Mazda 323» 1.6І реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 580 грн., які були сплачені позивачем експерту згідно платіжного доручення №937391 від 18.04.2019, яке міститься у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність при використанні транспортного засобу - автомобіля марки "Mazda 323", реєстраційний № НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 , була застрахована в Страховій групі "ТАС" за договором обов'язкового страхування № АМ19373551 з 11.10.2018 по 10.10.2019.
Водночас цивільно-правова відповідальність Військової частини НОМЕР_1 при використанні транспортного засобу ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована за договором обов'язкового страхував цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із статтею 39.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є, зокрема: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Так, 08.02.2019 ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та Заявою від 06.04.2019 року про відшкодування оціненої шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Умовами ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ» передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника.
Положеннями п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ» на страховика (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Керуючись п. 36.1 та п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ» Моторним (транспортним) страховим бюро України прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_5 .
На підставі Наказу № 6015 від 18.06.2019 року Позивач відшкодував ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 16 739,33 , на підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 966800 від 18.06.2019 року, в полі "Призначення платежу" якого зазначено: "виплата по справі №56912, згідно Наказу № 6015 від 18.06.2019 р., ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , КР 5168-7427-0817-6783, т.з. НОМЕР_4 ".
Відповідно до пп. 38.2.1, п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про ОСЦПВ», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
04.12.2020 уповноважений представник позивача звернувся до відповідача з претензією, у якій просив у місячний строк з моменту її (претензії ) отримання перерахувати кошти у розмірі 17 589,33 грн, що становлять 16 739,33 грн витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому та 850 грн витрат на збір документів. Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене, у відповідності до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про ОСЦПВ» та ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 17589,33 грн, з яких 16 739,33 грн витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому та 850 грн витрат, понесених на проведення врегулювання справи та збір документів.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним Законом, що регулює спірні правовідносини сторін, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 41.4 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 не була застрахована, тому водій пошкодженого автомобіля "Mazda 323", реєстраційний № НОМЕР_4 , звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 23.10.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Матеріалами справи підтверджено обставини перебування особи, винної у скоєнні ДТП, у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 (лист за підписом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за №5202 від 04.08.2020, до якого долучено копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 29.05.2020, №119 від 30.05.2017).
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина ОСОБА_2 - ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 у вчиненні ДТП з огляду на порушення останнім вимог п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 п. 1.1 ПДР , встановлена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/21829/18 від 18.01.2019, у зв'язку із чим ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно, постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/21829/18 від 607/21829/18 є обов'язковою для урахування судом при розгляді даної справи.
В ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Обставини виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в розмірі 16 739,33 підтверджено долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 966800 від 18.06.2019 року, в полі "Призначення платежу" якого зазначено: "виплата по справі №56912, згідно Наказу № 6015 від 18.06.2019 р., ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , КР 5168-7427-0817-6783, т.з. НОМЕР_4 ".
Відтак, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує майнову шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно статті 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про збройні сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (частина 3 статті 3 Закону України "Про збройні сили України").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням (стаття 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Статтею 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Тобто, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України, покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.
Статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 , у володінні якої перебував транспортний засіб ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 , відповідно до приписів статті 1187 ЦК України має нести відповідальність за шкоду, завдану її працівником, з вини якого 23.10.2018 відбулась дорожньо-транспортна пригода.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У зв'язку із виплатою страхового відшкодування в розмірі 16739,33 грн. до Моторного (транспортного) страхового бюро України, у даному випадку, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
З матеріалів справи також вбачається, що МТСБУ на адресу Військової частини НОМЕР_1 було направлено претензію б/н від 04.12.2020, у якій просило у місячний строк з моменту її (претензії ) отримання перерахувати кошти у розмірі 17 589,33 грн, що становлять 16 739,33 грн витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому та 850 грн витрат на збір документів. Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_2 , який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем, автомобіля "Mazda 323", реєстраційний № НОМЕР_4 , у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, як особи у володінні якої перебував автомобіль ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 , виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 16739,33 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 страхового відшкодування в зазначеному розмірі підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
Що ж до вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача 850 витрат на проведення експертного дослідження для визначення вартості матеріального збитку та ринкової вартості автомобіля "Mazda 323", реєстраційний № НОМЕР_4 , судом встановлено таке.
Відповідно до частин першої і третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами другою, четвертою, п'ятою, шостою та сьомою статті 127 Господарського процесуального кодексу України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що 01.03.2019 суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем Говерою О.Я. мережі ТОВ Український експертний центр "Експерт-сервіс авто" на замовлення позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, було складено звіт про оцінку автомобіля «Mazda 323» 1.6І реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до акта виконаних робіт від 25.03.2019 вартість наданих послуг по складанню звіту про оцінку автомобіля «Mazda 323» 1.6І реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 580 грн.
Позивачем як доказ оплати послуг експерта подано копію платіжного доручення №937391 від 18.04.2019.
Отже, фактично позивач поніс витрати на проведення експертного дослідження у сумі 850 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог у даній справі та відсутність заперечень відповідача у цій частині, суд задовольняє вимоги про покладення витрат на проведення експертного дослідження у сумі 580 грн. на відповідача.
Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву № 3233 від 01.06.2021 (вх. № 4568 від 01.06.2021), зокрема з про те, що колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент скоєння 23.10.2018 дорожньо-транспортної пригоди мав статус учасника бойових дій, який отримав 01.08.2018, а отже у відповідності до приписів п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, суд оцінює критично та не приймається до уваги при вирішенні даного спору. При цьому судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.05.2018 у справі №910/14685/17 про те, що згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України особливим суб'єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1ст. 1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (б-р. Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02154, ідент код. 21647131) витрати, пов'язані із здійсненням регламентної виплати потерпілому, в розмірі 16739,33 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн 33 копійки, 850 (вісімсот п'ятдесят) грн витрат на експертну оцінку вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «Маzda 323», реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Стягувач: Моторне (транспортне) страхове бюро України ( б-р. Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02154, ідент код. 21647131).
Боржник: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_6 ).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено 25.06.2021.
Суддя Н.М. Бурда