79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.2021 справа № 904/64/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ Продакшен”, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайторг”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 59 056,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ Продакшен” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайторг” заборгованість за договором № 01/11/2018 від 01.11.2018 р. у загальному розмірі 59 056,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 р. у справі № 904/64/21 вирішено матеріали справи № 904/64/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОДАКШЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 59 056,00 грн. за договором № 01/11/2018 від 01.11.2018 передати до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128) за встановленою підсудністю.
21.04.2021 р. матеріали справи № 904/64/21 надійшли до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 р. справу № 904/64/21 розподілено судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 р. судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 26.05.2021 р. Крім того, ухвалою суду від 26.04.2021 р. роз'яснено позивачу про необхідність здійснення наступних дій, зокрема, позивачу направити відповідачу у двохденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі від 26.04.2021 р. копію позовної заяви з доданими до неї додатками рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б та докази такої відправки надати суду до 24.05.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р. розгляд справи по суті відкладено на 23.06.2021 р.
23.06.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
14.06.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву від 14.06.2021 р., в якій представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи № 904/64/21 за відсутності представника позивача у зв'язку з встановленими в Україні карантинними обмеженнями (вх. № 13922/21). Також у вказаній заяві позивач зазначає, що він повністю підтримує позовні вимоги.
Заява аналогічного змісту від 14.06.2021 р. направлена позивачем на адресу Господарського суду Львівської області та зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 13922/21 від 14.06.2021 р.
Крім того, позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 р., долучено до матеріалів справи за вх. № 13923/21 від 14.06.2021 р. докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б (поштова накладна та опис вкладення у цінний лист).
Також, представником позивача 23.06.2021 р. подано на електронну адресу суду заяву від 23.06.2021 р., в якій представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи № 904/64/21 за відсутності представника позивача у зв'язку з встановленими в Україні карантинними обмеженнями за вх. № 14525/21. Також у вказаній заяві позивач зазначає, що він повністю підтримує позовні вимоги.
23.06.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.04.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак фіксування судового процесу у даній справі 23.06.2021 р. не здійснюється.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає, що відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта», щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901413871614, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 р. про відкриття провадження у справі № 904/64/21, отримано відповідачем 29.04.2021 р.
Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901413916723, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р., якою розгляд справи № 904/64/21 по суті призначено на 23.06.2021 р., відповідачем отримано 31.05.2021 р.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 904/64/21.
В судовому засіданні 23.06.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
01 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ ПРОДАКШЕН» було укладено Договір № 01/11/2018 (далі - Договір). На виконання умов Договору з боку ТОВ «СТ ПРОДАКШЕН» були поставлені товари, та надані послуги транспортування, які залишаються неоплаченими на загальну суму 59 056,00 грн., а саме: видаткова накладна №6 від 21.02.2019р. на суму 1 486,00 грн., видаткова накладна №50 від 04.10.2019 р. на суму 11 610,00 грн., видаткова накладна № 52 від 09.11.2019 р. на суму 16 620,00 грн., видаткова накладна № 53 від 09.11.2019 р. на суму 8 100,00 грн., видаткова накладна №54 від 06.12.2019р. на суму 4 590,00 грн., видаткова накладна №56 від 1 1.12.2019р. на суму 5 200 грн., видаткова накладна №57 від 11.12.2019р. на суму 6 250,00 грн., видаткова накладна №58 від 11.12.2019р. на суму 5 200,00 грн. Як зазначає позивач у позовній заяві, весь товар було отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб на видаткових накладних. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 59 056,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар. Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача, зокрема: витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача.
23.06.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.04.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Суд зазначає, що відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901413871614, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 р. про відкриття провадження у справі № 904/64/21, отримано відповідачем 29.04.2021 р.
Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901413916723, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р., якою розгляд справи № 904/64/21 по суті призначено на 23.06.2021 р., відповідачем отримано 31.05.2021 р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
На виконання умов специфікації № 1 від 08.01.2019 р. до договору поставки № 01/11/2018 від 01.11.2018 р., позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 59 056,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна №6 від 21.02.2019р. на суму 1 486,00 грн., видаткова накладна №50 від 04.10.2019 р. на суму 11 610,00 грн., видаткова накладна № 52 від 09.11.2019 р. на суму 16 620,00 грн., видаткова накладна № 53 від 09.11.2019 р. на суму 8 100,00 грн., видаткова накладна №54 від 06.12.2019р. на суму 4 590 грн., видаткова накладна №56 від 1 1.12.2019р. на суму 5 200 грн., видаткова накладна №57 від 11.12.2019р. на суму 6 250 грн., видаткова накладна №58 від 11.12.2019р. на суму 5 200 грн.
Вказані видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Відтак, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 59 056,00 грн. не погашена, доказів протилежного суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду слугувало те, що відповідач не виконує зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки № 01/11/2018 від 01.11.2018 р., специфікації № 1 від 08.01.2019 р. до даного договору.
29.09.2020 р. позивачем була направлена відповідачу претензія за вих. № 1-09/2020 від 29.09.2020 р. про погашення заборгованості. Однак вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Таким чином, враховуючи зазначене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 59 056,00 грн. є обґрунтованою і підлягає стягненню з відповідача на час ухвалення рішення у даній справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві від 23.11.2020 р. позивачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які планує понести позивач, становить 3 000,00 грн.
Крім того, представником позивача до позовних матеріалів долучено клопотання від 23.11.2020 р. про стягнення витрат на правничу допомогу. У вказаному клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правової допомоги № 70 від 08.09.2020 р., який укладений між адвокатом Хілько А.В. та ТзОВ “СТ Продакшен”, детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 23.11.2020 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2020 р., платіжне доручення № 70 від 17.12.2020 р. на суму 2 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002415 від 22.10.2019 р., яке видане Хілько А.В., на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 22.10.2019 р. № 21, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1029229 від 20.11.2020 р., який виданий адвокату Хілько А.В.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження Хілько Альони Василівни, як адвоката, підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002415 від 22.10.2019 р., яке долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали, клопотання готувалися адвокатом Хілько А. В.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2020 р. між адвокатом Хілько А.В. та ТзОВ “СТ Продакшен” укладено договір про надання правової допомоги № 70.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 23.11.2020 р., в якому зазначено, що адвокатом Хілько А.В. були надані наступні послуги, а саме: підготовка претензії, 3 години - 1 000,00 грн., позовна заява 6 год. - 2 000,00 грн.
Вказані адвокатські послуги були оплачені позивачем платіжним дорученням № 70 від 17.12.2020 р. на суму 2 000,00 грн., яке позивачем долучено до матеріалів справи. У вказаному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: «Оплата правової допомоги за договором № 70 від 08.09.2020 р. Без ПДВ.».
На час ухвалення рішення у даній справі від відповідача на адресу суду не поступало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов'язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума в розмірі 3 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 17.12.2020 р. на суму 2 102,00 грн.
Судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст. 252, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайторг” (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б; код ЄДРПОУ № 38954216) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ Продакшен” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, корп. 2; код ЄДРПОУ № 40261083) 59 056,00 грн. заборгованості, 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 102,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 25.06.2021 р.
Суддя О.З. Долінська