Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
25 червня 2021 рокуСправа № 912/1239/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №912/1239/21
за позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30
до: Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Володимирівни, АДРЕСА_1
про стягнення 145 884,21 грн
Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (далі - АТ "ТАСКОМБАНК"), яка містить вимоги до Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Володимирівни (далі - ФОП Бойко С.В.) про стягнення заборгованості у розмірі 145 884,21 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 120 344,11 грн, заборгованість по відсоткам - 0,02 грн, заборгованість по комісії - 19 900,00 грн, пеня - 3 650,44 грн, штраф - 1 989,64 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що умови Кредитного договору, укладеного на підставі заяви-договору № ID6270402 від 16.04.2019 позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлений договором строки (зокрема, графіком погашення кредиту) не повернуті.
Ухвалою від 27.04.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1239/21; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами) та розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі; встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 27.04.2021) з відміткою "адресат не проживає", який направлений на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Окрім того, ФОП Бойко С.В. повідомлявся про розгляду справилася про дату, час та місце розгляду справи також шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у даній справі електронною поштою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена у сформованому судом витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Бойко С.В. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Також, в матеріалах справи міститься телефонограма від 24.05.2021 №4544, відповідно до якої відповідача повідомлено про зміст ухвали про відкриття провадження у даній справі.
Таким чином, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд справи.
Проте, відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене та беручи до уваги необхідність забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), суд розглядає справу за наявними матеріалами.
26.05.2021 суд розпочав розгляд справи та 25.06.2021 продовжив розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.
16.04.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" (надалі - банк) та ФОП Бойко С.В. (надалі - позичальник) підписано заяву-договір №ID6270402 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі - Кредитний договір) (а.с. 10-11).
Згідно з п. 1.1 Кредитного договору за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
За умовами п. 1.2 Кредитного договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника №2600.0.258855.001, відкритий у АТ "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Розділом 2 Кредитного договору визначені умови надання кредиту, а саме:
- розмір кредиту - 200 000,00 грн (п. 2.1);
- валюта кредиту - гривня;
- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних (п. 2.3.1);
- розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно) (п. 2.3.2);
- тип процентної ставки - фіксована;
- терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору;
- термін повернення кредиту - 16.10.2021 (п. 2.6).
Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6 цього Договору.
У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3 Кредитного договору).
Договір №ID6270402 від 16.04.2019, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та Цінові параметри продукту є Кредитним договором (пункт 4.1 Кредитного договору).
В п. 4.2 Кредитного договору сторонами погоджено, що цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим:
- умови цього Договору визначаються банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п. 4.2.1);
- особа, що виявила намір укласти Договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов Договору або запропонувати включення до Договору своїх умов (п. 4.2.2);
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього Договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти Договір, має право відмовитись від його укладення (п. 4.2.3);
- вимоги щодо зміни або розірвання цього Договору, після набрання ним чинності, пред'являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього Договору та законодавства України (п. 4.2.4).
Підписання договору є підтвердження наміру Позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання договору (п. 4.3).
Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (п. 4.4).
Відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком №1 до Кредитного договору, сума платежу за кредитом щомісяця становить 10 647,02 грн, з яких: 6 667,00 грн - основна заборгованість за кредитом; 3 980,00 грн - комісія за управління кредитом. Крім того, у додатку визначені проценти за користування кредитом, а саме - 0,02 грн (а.с. 12-13).
16.04.2019 заяву-договір підписано із використанням електронного цифрового підпису: з одного боку АТ "ТАСКОМБАНК" в особі керівника Кредитного центру Силкіна Д.С. та з іншого - ФОП Бойко С.В. (а.с. 14).
На виконання умов Кредитного договору, 16.04.2019 Банком надано Позичальнику кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 30).
Водночас, із змісту надано виписки вбачається, що Позичальником порушено графік погашення кредиту (а.с. 35-52).
30.11.2020 АТ "ТАСКОМБАНК" направив ФОП Бойко С.В. повідомлення-вимогу про дострокове погашення заборгованості в розмірі 133 720,98 грн, з яких: 79 994,00 грн основного боргу, 42 390,09 грн простроченого боргу, 3 980,00 грн простроченої щомісячної комісії, 3 980,00 грн строкової щомісячної комісії, 0,01 грн простроченої заборгованості за процентами, 2 267,53 грн пені, 1 109,35 грн штрафу протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення (а.с. 53-54).
Зазначена вимога отримана ФОП Бойко С.В. 04.12.2020 (а.с. 55).
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив Банку відповідну заборгованість, останній і звернувся до суду з даним позовом, предметом якого є вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 145 884,21 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 120 344,11 грн, заборгованість по відсоткам - 0,02 грн, заборгованість по комісії - 19 900,00 грн, пеня - 3 650,44 грн, штраф - 1 989,64 грн.
Норми права, які застосовано судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Як вбачається із змісту Кредитного договору, останній підписаний за допомогою електронного цифрового підпису з одного боку Банком та з іншого Позичальником.
Відповідно до п. п. 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з онлайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний кредитний договір із дотриманням вищевказаних положень Закону.
Крім того, судом встановлено, що за своєю правовою природою кредитний договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку - АТ "Таскомбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Мотивована оцінка аргументів сторін та поданих доказів.
Із змісту укладеного позивачем та відповідачем кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторонами погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються відповідачу, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту у вигляді пені.
Як встановлено матеріалами справи, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.
У пункті 2.5. кредитного договору позивач та відповідач домовились, що погашення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку № 1 до кредитного договору.
Проаналізувавши зазначене та додаток № 1 до кредитного договору, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами кожного місяця протягом 2 років 6 місяців.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем порушено графік погашення кредиту, що надало позивачу право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою.
Відповідачем під час розгляду справи в суді не надано жодних доказів на спростування доводів позивача.
Враховуючи те, що своєчасне повернення коштів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 120 344,11 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0,02 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та 19 900,00 грн заборгованості по комісії.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розмір процентів та комісії погоджений сторонами у Кредитному договорі.
Поряд з цим, слід взяти до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування ст. 1048 ЦК України, які наведені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12: "Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання".
Таким чином, у зв'язку із пред'явленням Банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту 27.11.2020, визначений Кредитним договором строк кредитування змінено, і право Банку на нарахування визначених Кредитним договором щомісячних процентів припинилося.
Вказана вимога направлена ФОП Бойко С.В. 30.11.2020 та отримана відповідачем 04.12.2020. Відповідно, після спливу 45 календарних днів з дня надсилання вимоги (тобто з 15.01.2021) поведінка позичальника, який не виконав вимогу Банку, стала неправомірною, а тому до існуючої на цей момент заборгованості уже мають застосовуватися не положення Кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитом, а положення ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, підстави для стягнення процентів, нарахованих згідно розрахунку позивача за період січень-березень 2021 року в розмірі 0,02 грн, відсутні.
Вказане також стосується комісійної винагороди за кредитом, розрахунок якої проводиться щомісячно відповідно до графіку погашення Кредиту.
Підстави для стягнення комісії за наведених вище обставин за період з 18.01.2021 по 30.03.2021 згідно розрахунку Банку відсутні. Отже, позовні вимоги про стягнення комісії підлягають частковому задоволенню в сумі 7 960,00 грн за період з 16.04.2019 по 17.01.2021, з урахуванням зазначеної в розрахунку оплати.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 3 650,44 грн пені, нарахованої згідно пункту 3.3. Кредитного договору за загальний період з 29.09.2020 по 29.03.2021 (відповідно до розрахунку позивача, а.с. 25-28).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п. 3.3 Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що пеня нарахована позивачем з дотриманням вимог законодавства та в узгодженому договором розмірі.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 650,44 грн пені, однак зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 691-IX внесено зміни до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 1 названого закону внесено зміни до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, за якими у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Наведений закон набрав чинності 04.07.2020.
У силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон від 16.06.2020 № 691-IX має зворотну дію в часі.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020.
В подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 продовжено дію карантину на всій території України з 22.05.2020 до 31.07.2020, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 - з 01.08.2020 до 19.12.2020.
Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 установлено з 19.12.2020 до 30.06.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.
Відтак, починаючи з 12.03.2020 позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у період дії карантину.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, адже заявлений позивачем період до стягнення з 29.09.2020 по 29.03.2021 підпадає під дію карантину.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 989,64 грн за період з 29.09.2020 по 29.03.2021.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
АТ "Таскомбанк", в обґрунтування наявності у нього права на нарахування та стягнення штрафу, посилалося на Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", що є публічними і розміщені на вебсайті позивача, витяг з яких долучено позивачем до позовної заяви.
Проте, позивачем не подано до суду доказів, у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, того, що саме ці Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" у поданій Банком до суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи кредитний договір.
Крім того, позивачем також не подано доказів того, що вказані Правила на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили положення щодо сплати штрафу.
При цьому, витяг з Правил не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк".
Крім того, суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.
За таких обставин, оскільки заява-договір № ІD 6270402 від 16.04.2019 не містить узгодженої сторонами умови щодо сплати штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо відповідальності позичальника, яка встановлена у формі сплати штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 989,64 грн є відсутніми. Окрім того, суд слід враховувати наведені вище законодавчі положення щодо карантину.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 128 304,11 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 120 344,11 грн, заборгованість по комісії - 7 960,00 грн.
У решті позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інших судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) 120 344,11 грн заборгованості по тілу кредиту та 7 960,00 грн заборгованості по комісії, а також 1 924,56 грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "ТАСКОМБАНК" за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; Фізичній особі-підприємцю Бойко Світлані Володимирівні за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 25.06.2021.
Суддя В.В.Тимошевська