ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2021Справа № 910/6457/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6457/21
за позовом Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
до Громадської організації «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» про розірвання договору оренди № 862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019 та зобов'язання звільнити орендоване підвальне приміщення загальною площею 129,1 кв.м., яке знаходиться в буд. 2 на вул. Довженко у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як орендар, систематично порушує істотні умови договору оренди № 862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019, внаслідок чого у позивача виникли підстави достроково розірвати його.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6457/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою від 26.04.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
20.05.2021 від третьої особи судом отримано пояснення, в яких КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» позовні вимоги підтримало в повному обсязі.
З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 43/12.
З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.
Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача, було повернуто до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неотримання особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
18.02.2019 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, далі - позивач), Громадською організацією «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» (орендар, далі - позивач) та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району» (підприємство-балансоутримувач) укладено Договір №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до якого на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.2018 №60/611, розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.01.2019 № 27 відповідачу було надано в орендне користування нерухоме майно (нежитлове підвальне приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 129,1 кв.м, що розташоване в буд.2 на вул. Довженка у м. Києві для розміщення громадської організації.
Відповідно до п.п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280, і становить за 100 кв.м. - 1 грн. на рік та за 29.1 кв.м. - 2716,16 грн., що в цілому складає без ПДВ: 93,34 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року 2716,24 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 Договору).
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно з п.3.7 Договору орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Як встановлено в п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 18.02.2019 до моменту підписання акту приймання-передачі з покупцем об'єкта приватизації, але не більше ніж до 16.02.2022.
Пунктом 9.2. Договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються у письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.
За умовами п.9.4 Договору договір припиняється, зокрема, в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.
Згідно з п.9.6 Договору на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до п.9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміни його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються відповідним Договором, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Приписами частини першої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 04.04.1992 №2269-ХІІ (у редакції на момент укладення спірного договору) було встановлено , що істотними умовами договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
В подальшому набув чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до ч.6 ст. 20 якого орендар зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Разом з цим, відповідно до пп.10 п.10 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішення Київської міської ради від м21.04.2015 №415/1280, що діяло на дату підписання спірного договору, орендоване майно на період строку дії договору оренди страхується орендарем на користь підприємства-балансоутримувача впродовж тридцяти днів після укладення договору оренди. Орендар зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, що також узгоджено й п.4.2.15 спірного договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди не сплачував орендну плату за жовтень 2019 - грудень 2020, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 986,63 грн., а також відповідачем не було виконано встановленого законодавством обов'язку зі страхування орендованого майна.
Оскільки відповідачем було істотно порушено умови Договору оренди №862/1 від 18.02.2019 в частині сплати орендної плати та страхування орендованого нерухомого майна, позивач просить суд розірвати вказаний договір оренди та зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.02.2019 позивач передав відповідачу нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 129,1 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2 (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача, відповідача та підприємства-балансоутримувача, копія долучена позивачем до позовної заяви).
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
У п. 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280, і становить за 100 кв.м. - 1 грн. на рік та за 29.1 кв.м. - 2716,16 грн., що в цілому складає без ПДВ: 93,34 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року 2716,24 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 Договору).
Суд зазначає, що порядок визначення розміру місячної орендної плати встановлений сторонами у Договорі (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору), у зв'язку з чим, відповідач повинен був сплатити оренду плату в повному обсязі за жовтень 2019 року - грудень 2020 року, розмір якої визначається розрахунковим способом (відповідно до умов договору оренди та Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280), навіть за відсутності підписаних між сторонами актів надання послуг.
Як зазначено у 3.6 Договору, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно з п.3.7 Договору орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
З карти рахунку №361, долученої позивачем до позовної заяви, вбачається, що за період жовтень 2019 року - грудень 2020 року заборгованість відповідача за договором оренди становить 25 986,63 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.7 Договору строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 25 986,63 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано, як і не надано доказів страхування орендованого майна на виконання п.4.2.15 договору, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та Положення про ренду майна територіальної громади міста Києва.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди, у зв'язку з тим, що відповідач протягом дії вказаного договору постійно допускає прострочення зі сплати орендної плати, також не виконав обов'язку, передбаченого пп.3.10 п. 3 Договору щодо внесення авансової орендної плати, та страхування майна, позивач просить суд розірвати Договір №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019 та зобов'язати Громадську організацію «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» звільнити орендоване приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п.9.1 Договору цей договір укладений з моменту підписання його сторонами і діє з 18.02.2019 до моменту підписання акту приймання-передачі з покупцем об'єкта приватизації, але не більше ніж до 16.02.2022.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
У п. 9.6 Договору зазначено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України
Відповідно до п.9.4 Договору договір припиняється, зокрема, в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.
Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №927/877/17).
З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.
Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18.
Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
З огляду на тривале порушення відповідачем умов Договору в частині сплати орендної плати, своєчасне та в повному обсязі отримання якої є метою укладення даного договору з боку позивача, а несплата відповідачем орендної плати призвела до того, що позивачем не було отримано очікуваний результат - отримання грошових коштів від здачі в оренду нерухомого майна, а також враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо страхування орендованого майна, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розірвання Договору №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019 відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, так як відповідачем були істотно порушені умови вказаного договору оренди державного майна.
Отже, позовні вимоги в частині розірвання Договору №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить суд виселити відповідача з орендованих приміщень шляхом звільнення вказаних приміщень від майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку розірвати укладений між позивачем та відповідачем Договір №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019, підстави для користування відповідачем об'єктом оренди за вказаним договором відсутні, з огляду на що позовні вимоги в частині виселення з приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п.4.2.20 Договору після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. .
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За таких обставин, враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним (зобов'язання сторін припиненими) з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України), беручи до уваги положення п. 4.2.20 договору оренди та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди протягом трьох робочих днів з дати припинення договору, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди протягом 3-х робочих днів моменту набрання рішенням законної сили.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати Договір №862/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.02.2019, укладений між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, Громадською організацією «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району».
3. Зобов'язати Громадську організацію «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 43/12; код ЄДРПОУ 36688468) звільнити нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 129,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2, протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська організація «Довічне право інваліда, ветерана, учасника бойових дій» (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 43/12; код ЄДРПОУ 36688468) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; код ЄДРПОУ 34966254) судовий збір у розмірі 4540 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак