ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2021Справа № 910/9777/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича
до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
про розірвання договору та стягнення 82905,48 доларів США,
До Господарського суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець Мельніченко Рустем Олександрович до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання договору № 232718 від 20.12.2013 та стягнення 82905,48 доларів США.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач одночасно з позовною заявою подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», оскільки позивач є обманутим споживачем банківських послуг.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Зазначений висновок випливає також із положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється.
Відповідно до пунктів 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Тому Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації - дія цього Закону не поширюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання, тобто, особи, які споживають результати господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою їх подальшого використання.
На відносини, де користувачем послуг є суб'єкт підприємницької діяльності дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється.
Такої правової позиції притримується Верховний Суд (постанова від 05.12.2019 у справі №925/1150/18, ухвала від 20.06.2019 у справі №916/788/18).
При цьому, посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18), в якій на думку позивача, судом встановлено єдину практику щодо звільнення позивачів у справах про захист їхніх прав як споживачів від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та яка підлягає застосуванню до позивача як споживача у вказаному позові, судом відхиляються, оскільки, стороною у справі №761/24881/16-ц була фізична особа, на яку поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, обставини у справі №761/24881/16-ц та у даному позові не є тотожними.
За таких обставин суд відхиляє клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Наслідком відхилення клопотання є невідповідність позовної заяви вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Крім того відповідно до ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і додатних до неї документів.
Так, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 2 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України).
В порушення зазначених вимог, позивач не додав до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і додатних до неї документів.
Також позивач в порушення вимог ст. 162 ГПК України не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
З наведених підстав суд залишає позовну заяву без руху.
На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити без руху позовну заяву фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича.
2. Встановити фізичній особі-підприємцю Мельніченку Рустему Олександровичу десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
3. Встановити фізичній особі-підприємцю Мельніченку Рустему Олександровичу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подачі письмової заяви щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
- подачі доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі за кожною з заявлених позовних вимог (розірвання - немайнова, стягнення 82905,48 доларів США - майнова);
- подачі доказів відправлення відповідачеві позовної заяви і додатних до неї документів.
Зазначені документи підлягають подачі до суду з доказами надсилання їх на адресу відповідача.
Ухвала набрала законної сили 23.06.2021 та оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Ковтун