ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/18572/19
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТЕКО"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВР БІЛД" (ідентифікаційний код 40030685)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника ОСОБА_1 - предст. за дов.,
від боржника не з'явились.
В судовому засіданні приймав участь: Черненченко Д.А. - ліквідатор боржника.
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 16.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 2.842.291, 30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 затверджено звіт розпорядника майна боржника про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі на загальну суму 41.798, 55 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника ОСОБА_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 195 від 28.02.2013).
09.12.2020 від ліквідатора боржника надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у банкрутстві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 призначено розгляд справи на 02.03, зобов'язано ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та товариство з обмеженою відповідальністю "ВР ПАРТНЕР" (ідентифікаційний код 37269124) надати суду письмові пояснення або заперечення на заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у банкрутстві, відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора боржника № 01-32/05-12 від 01.12.2020 про забезпечення позову, витребувано в АТ КБ "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32 ідентифікаційний код 14360570) виписки по рахункам товариства з обмеженою відповідальністю "ВР БІЛД" (ідентифікаційний код 40030685) № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 за період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відкладено розгляд справи на 16.03.2021.
16.03.2021 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 відкладено розгляд справи на 06.04.2021.
05.04.2021 від АТ КБ "Приватбанк" надійшли документи на виконання вимог ухвали від 18.01.2021 року.
06.04.2021 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 відкладено розгляд справи на 27.04.2021.
27.04.2021 від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 відкладено розгляд справи на 13.05.2021.
12.05.2021 від ОСОБА_3 надійшли заперечення у справі.
13.05.2021 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 13.05.2021 не відбулося.
Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 15.06.2021.
У судовому засіданні, розглянувши заяву ліквідатора боржника про покладання субсидіарної відповідальності на осіб винних у банкрутстві у справі № 910/18572/19, суд встановив наступне.
В поданій заяві ліквідатор боржника просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "ВР БІЛД" (ідентифікаційний код 40030685) на ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та товариство з обмеженою відповідальністю "ВР ПАРТНЕР" (ідентифікаційний код 37269124) у зв'язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності товариства з обмеженою відповідальністю "ВР БІЛД" (ідентифікаційний код 40030685), а також стягнути з них заборгованість боржника перед кредиторами в розмірі 2.842.291, 30 грн.
В обґрунтування вказаних вимог, ліквідатор зазначає, що через дії (бездіяльність) вище зазначених осіб боржник не може виконати взяті на себе зобов'язання перед кредиторами.
Розглянувши доводи сторін, дослідивши подані суду документи, суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо необґрунтованості заявленої вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, ліквідатор подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Звідси й цілком логічно випливає встановлення розміру вимог до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, яка визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Це передбачено в ст. 61 діючого Кодексу України з процедур банкрутства.
Кодекс України з процедур банкрутства не містить інформації про конкретні обставини, що мають бути встановлені судом для покладення на особу субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Проте, ці обставини сформульовані у судовій практиці, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/21232/16.
Отже, обставинами, існування яких свідчить про доведення юридичної особи до банкрутства, є:
- вчинення дій, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (за відсутності у боржника будь-яких активів);
- вчинення дій, направлених на виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання) для її погашення;
- вчинення дій, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) ) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення або власне вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб'єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
Частиною 3 статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Діюче законодавство України передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну, адміністративну та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної.
Стаття 61 Кодексу України з Процедур Банкрутства, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб'єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб'єктів цієї відповідальності.
Згідно з частиною 2 Стаття 61 Кодексу України з Процедур Банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Визначене нормами Стаття 61 Кодексу України з Процедур Банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
А тому, дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 Стаття 61 Кодексу України з Процедур Банкрутства, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом.
Щодо об'єктивної сторони порушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини 2 Стаття 61 Кодексу України з Процедур Банкрутства хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, згідно яких, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, Суд, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та діючого законодавства про банкрутство, дійшов висновку про необхідність конкретизації об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства, банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів:
1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності, що визначені стаття 42 Господарського кодексу України, а саме те що, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності окрім вини (пункт 10.5) є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор боржника:
- не довів виведення всіх активів та дебіторської заборгованості з балансу Боржника за згодою чинних засновників;
- не довів факту заволодіння директором, або будь-яким із засновників майном та грошовими коштами Боржника;
- не довів доказів прийняття рішень, спрямованих на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника;
- не довів порушень здійснення підприємницької діяльності при виконанні попереднім директором Боржника - ОСОБА_3 .
Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 було ініційовано звернення про скоєння злочину до правоохоронних органів за фактом підробки його підпису на документах.
Враховуючи те, що ліквідатором не доведено та судом не встановлено у діях чи бездіяльності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "ВР ПАРТНЕР" доведення підприємства до банкрутства, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні поданої заяви.
Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого Черненченка Д.А. № 01-32/36-12 від 02.12.2020 про покладання субсидіарної відповідальності на осіб винних у банкрутстві у справі № 910/18572/19.
2.Копію ухвали надіслати Слідчому управлінню Головного управління національної поліції в Закарпатській області з вимогою про надання інформації про наслідки перевірки заяв громадянина ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12021078140000129.
3.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.
Суддя Пасько М.В.
Повний текст ухвали складено 23.06.2021.