ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2021Справа № 910/20350/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, 14, Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926)
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (вул. Кирилівська 85, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)
про стягнення 15 614 132, 95 грн,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - відповідач) про стягнення 15 614 132, 95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" своїх зобов'язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним відповідно до заяви-приєднання від 19.12.2018 на сайті постачальника (http//www.zoe.com.ua), в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 248 491, 65 грн основного боргу, 1 432 686, 08 грн пені, 352 931, 42 грн, 356 274, 64 грн інфляційних втрат та 1 224 749, 17 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження,
підготовче засідання призначено на 27.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 відкладено підготовче засідання на 24.02.2021.
12.02.2021 до відділу діловодства суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідач згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р визначений постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2021, у зв'язку з чим зобов'язаний постачати електричну енергію, в тому числі, і неплатоспроможним споживачам, також усі кошти, що сплачують споживачі за користування електроенергії, наданої постачальником «останньої надії», у повному обсязі надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, також відповідач звертався з листами до позивача щодо надання підтверджуючих документів фактичного споживання електричної енергії у квітні 2020 року, погоджені з Південно-Східним МРУ ВКПП та пропозиції щодо коригування, однак вказане питання на теперішній час не врегульоване, також заборгованість по споживачам ОСР ПАТ «Запоріжжяобленерго» на 19.01.2021 становить м366 811 795, 27 грн, крім того кошти, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не підлягають арешту, звернення на стягнення які заборонено законом.
24.02.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду, з огляду на пропущення відповідачем без поважних причин строку на його подання.
У підготовчому засіданні 24.02.2021 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 відкладено підготовче засідання на 24.03.2021.
У підготовчому засіданні 24.03.2021 судом оголошено перерву до 01.04.2021.
У підготовчому засіданні 01.04.2021 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду.
У підготовчому засіданні 01.04.2021 судом оголошено перерву до 22.04.2021.
20.04.2021 до відділу діловодства суду надійшла відповідь на відзив від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", у якій позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених ним у відзиві, відповідач зазначає про невирішення питання по споживачам за інший період, які були на постачанні ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" і по який не була скоригована розбіжність у обсягах, оскільки Південно-Східне МРУ ВКПП не обрало іншого постачальника та не повідомило про це позивача, то в силу приписів статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.4.2. Правил постачальником визначено постачальника «останньої надії» - відповідача, акти приймання-передавання послуг з розподілу електричної енергії за договором підписані як позивачем, так і відповідачем за весь період, заявлений до стягнення, в тому числі, і в період з квітня по червень 2020, при цьому відсутні правові підстави для залучення Південно-Східне МРУ ВКПП до розгляду даної справи, в тому числі у якості третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/20350/20 до розгляду по суті на 12.05.2021.
У судовому засіданні 12.05.2021 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 20.05.2021.
У судовому засіданні 20.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представники відповідача у засідання не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 позивач є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, згідно з пунктом 7 вказаної частини цієї статті, укладаються договори про надання послуг з розподілу.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договори про надання слуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).
За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктом 1.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним ектропостачальником, який звертається до оператора системи.
На виконання постанови №1415 від 13.11.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом", Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" розміщено на офіційному веб-сайті оператора системи розподілу: http//www.zoe.com.ua, договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії" та заяви-приєднання.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії".
19.12.2018 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - постачальник) підписано заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, та таким чином укладено з Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - ОСР) договір електропостачальника про про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір).
На підставі цього договору ОСР забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж ОСР з метою реалізації постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності ОСР. ОСР надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться ОСР в електронному вигляді. ОСР забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимами розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії (пункт 2.1. договору).
За умовами пункту 2.2. договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об'єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна договору складає вартість послуг з розподілу за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника (пункт 3.1. договору).
Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл забезпечує Постачальник (пункт 3.2. договору).
У відповідності до пункту 3.3. договору розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць.
Оплата послуг з розподілу здійснюється постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду (пункт 3.4. договору).
Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником на поточний рахунок ОСР (пункт 3.5. договору).
Пунктом 2.3. додатку 1 до договору «Порядок розрахунків» (далі - додаток 1) сторонами погоджено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (Додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіл електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в Акті прийму-передачі наді послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунки період з урахуванням ПДВ.
Датою отримання рахунка постачальником, вважається: - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику постачальника - і отримання цього рахунка постачальником, зазначена ним в рахунку на екземплярі ОСР; - у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); - у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Постачальнику; - у разі направлення рахунка електронною поштою - вважається наступний робочий день після направлення їх ОСР. В разі неотримання постачальником рахунків та Актів прийому-передачі та виконаних робіт ОСР направляє зазначені документи поштовим зв'язком (пункт 2.4. додатку 1).
Цей договір набирає чинності з наступного робочого дня від дня отриманні заяви-приєднання електропостачальника до цього договору і діє протягом 1 року, починаючи 01.01.2019 року (пункт 9.1. договору).
До укладеного договору неодноразово вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод, зокрема підпункт 9.1. пункту 9 договору доповнено абзацом другим у наступній редакції: "Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії".
Так, на виконання умов договору, протягом періоду з березня 2020 по вересень 2020 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії загальною вартістю 12 247 491, 65 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія), а саме: від 31.03.2020 на суму 87 092, 82 грн, від 30.04.2020 на суму 89 384, 00 грн, від 31.05.2020 на суму 1 634 478, 06 грн, від 30.06.2020 на суму 3 956 588, 00 грн, від 31.07.2020 на суму 4 068 214, 81 грн, від 31.08.2020 на суму 2 271 483, 66 грн, від 30.09.2020 на суму 140 250, 00 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками.
З матеріалів справи вбачається, що на оплату послуг згідно вказаних актів позивачем було направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача відповідні рахунки, а саме: №40/03 від 10.04.2020 за березень 2020, №40/04 від 12.05.2020 за квітень 2020, №40/05 від 11.06.2020 за травень 2020, №40/06 від 10.07.2020 за червень 2020, №40/07 від 12.08.2020 за липень 2020, №40/08 від 09.09.2020 за серпень 2020, №40/09 від 09.10.2020 з вересень 2020.
Вказані обставини підтверджуються представленими суду фіскальними чеками Акціонерного товариства "Укрпошта", списками згрупований поштових відправлень, що скріплені відтисками печатками відділення поштового зв'язку, та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, своєчасну та повну оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії не здійснив, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 12 247 491, 65 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з розподілу за своєю правовою природою договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 2.3. додатку 1 до договору "Порядок розрахунків" сторонами погоджено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (Додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіл електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної в Акті прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунки період з урахуванням ПДВ.
Таким чином, виходячи з положень договору та вимог чинного законодавства, враховуючи отримання відповідачем актів прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії та відповідних рахунків, строк оплати послуг з розподілу електричної енергії настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені строки, оплату послуг з розподілу електричної енергії належним чином не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг з розподілу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 247 491, 65 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до п. 6.6. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує ОСР пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на день прострочення), по день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
При цьому, пунктом 4.1. додатку №1 до договору передбачено, що у разі несплати постачальником остаточного рахунку за надання послуг з розподілу електричної енергії в установлений строк, ОСР нараховує, а постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожен день прострочення включно по день фактичної оплати, а за прострочення понад 30 днів постачальник додаткового сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 432 686, 08 грн та штраф у розмірі 1 224 749, 17 грн за період з 01.06.2020 по 22.11.2020 включно.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача, яке виникло за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 у розмірі 16 555 839, 97 в період з січня по квітень 2019 року та 749 462, 74 грн у періоди з травня 2019 по липень 2019 року та з вересня 2019 року по лютий 2020 року підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі 910/5307/19 та від 30.09.2020 у справі №910/7655/20 за участі тих самих сторін, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані 3% річних в сумі 352 931, 42 грн та інфляційні втрати у розмірі 356 274, 63 грн за період з 01.06.2020 по 22.11.2020 включно.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ним не отримано відповіді та пропозицій від позивача щодо коригування обсягів фактичного споживання електричної енергії за квітень-червень 2020 року, погоджених з Південно-Східним МРУ ВКПП.
Згідно пунктом підпунктом 4) пункту 3.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.
Відтак, оскільки за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 саме відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії, та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів обрання Північно-Східним МРУ ВКПП іншого постачальника після розірвання договору з позивачем, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, постачальником «останньої дії» є відповідач.
Саме лише посилання відповідача на те, що, оскільки його визначено постачальником «останньої надії», у зв'язку з чим останній зобов'язаний постачати електричну енергію, в тому числі, і неплатоспроможним споживачам, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної надані послуги з розподілу електричної енергії.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо сплати наявної заборгованості.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (вул. Кирилівська 85, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, 14, Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) 12 247 491 (дванадцять мільйонів двісті сорок сім тисяч чотириста дев'яносто одну) грн 65 коп. основного боргу, 1 432 686 (один мільйон чотириста тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 08 коп. пені, 352 931 (триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн 42 коп. 3% річних, 356 274 (триста п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн 63 коп. інфляційних втрат, 1 224 749 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн 17 коп. штрафу та 234 211 (двісті тридцять чотири тисячі двісті одинадцять) грн 99 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2021
Суддя Н.І. Ягічева