ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/8641/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Степов'юк С. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нікопольський, буд. 54; ідентифікаційний код: 25186738)
До Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106)
За участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, ідентифікаційний код 37993783)
Про відшкодування шкоди 77 924 000, 00 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Хруленко М. В. (ордер серія КВ № 450278 від 02.07.2019);
Від відповідача: Перевертун В. Г. (само представництво на підставі витягу ЄДР та розпорядження);
Від третьої особи: Наєв Д. С. (само представництво на підставі витягу ЄДР).
Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди в розмірі 37 504 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла неправомірне рішення від 18.11.2016 N 2907 про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", чим завдала майнову шкоду позивачу у розмірі 37504000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків в оформленні позовної заяви.
18.07.2019 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, якими останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду, а саме надав доказ наявності у представника позивача права на підписання позовних заяв Додаткову угоду N 3 до Договору про надання правової допомоги від 14.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи N 910/8641/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2019.
22.08.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечив в повному обсязі, та заява про відвід експерта Шейко Олександра Миколайовича, в якій відповідач, зокрема просив не приймати до розгляду експертний висновок експерта Шейко О.М., поданий позивачем до позовної заяви.
29.08.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі та клопотання про поновлення позивачу строку для подання доказів у справі та приєднання до матеріалів справи доказів у справі.
В судовому засіданні 03.09.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 29.10.2019, також суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив та висловлення позиції щодо поданого відповідачем клопотання про відхилення висновку експерта - до 30.09.2019, і встановив відповідачу строк для подання заперечень до 17.10.2019.
11.09.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
16.09.2019 через канцелярію суду від Державної регуляторної служби України надійшов лист, в якому остання просила повідомити чи залучено було її до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
01.10.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача від 20.03.2019 та заперечення проти заяви представника відповідача щодо відводу експерта від 22.08.2019.
21.10.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, пояснення на заперечення проти заяви про відвід експерта від 22.08.2019 та заперечення на клопотання позивача від 20.08.2019.
21.10.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд:
- стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди в розмірі 76 924 000, 00 грн завдану внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 N 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 N 35;
- стягнути з відповідача відшкодування немайнової шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн. завдану внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 N 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 N 35;
- подальший розгляд справи N 910/8641/19 здійснювати з врахуванням заяви позивача від 21.10.2019 про збільшення розміру позовних вимог.
28.10.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 29.10.2019 суд протокольно ухвалив прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.10.2019, ухвалив у задоволенні клопотання про відвід експерта відмовити, зобов'язав сторін викласти письмово свої позиції щодо призначення у справі судової експертизи за ініціативою суду до 05.11.2019 та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.11.2019.
05.11.2019 Суд постановив ухвалу про призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ "Київська незалежна судова експертна установа", провадження у справі було зупинено на час проведення судової експертизи та надання висновків судової експертизи.
06.11.2019 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
08.11.2019 Суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення Державної регуляторної служби України до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
12.11.2019 від відповідача надійшли питання для експерта.
05.12.2019 від судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи Семенюка О.П. надійшов лист, в якому експерт зазначив, що на виконання вимог ухвали суду стороні надсилається рахунок за проведення експертизи N 02/12-1 від 02.12.2019. Разом з листом від експерта також надійшло клопотання N 7360 від 02.12.2019 про надання додаткових матеріалів для вирішення питань, поставлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019.
12.12.2019 Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання експерта ТОВ "Київська незалежна судова експертна установа" про надання додаткових матеріалів.
21.01.2020 до Господарського суду міста Києва супровідним листом вих. N 7454 від 19.02.2020 повернулися матеріали господарської справи N 910/8641/19 разом із висновком судового експерта N 2935 від 11.02.2020, складеного за результатами проведення призначеної судом судової економічної експертизи.
24.02.2020 Суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі та призначив підготовче засідання на 24.03.2020.
28.02.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява (згідно пункту 7 статті 101 ГПК України), в якій відповідач просив суд визнати наявність підстав для відводу експерта Семенюка Олександра Петровича та не приймати до розгляду висновок експерта, складений відповідним експертом.
23.03.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява про перенесення дати розгляду справи.
Розгляд даної справи, призначений на 24.03.2020 не відбувся, оскільки з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 N 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., призначені на 24.03.2020, були зняті з розгляду, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.
16.04.2020 через відділ канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово - експертна установа" надійшов лист вих. N 7502 від 15.04.2020 про втручання відповідача в хід судової експертизи.
14.04.2020 Суд постановив ухвалу-повідомлення, в якій зазначив, що розгляд даної справи, призначений на 24.03.2020, не відбувся, зважаючи на період дії карантину, визначеного постановою КМУ та призначив розгляд справи на 26.05.2020.
24.04.2020 від відповідача надійшла заява про долучення доказів та поновлення строку для їх подання.
У судовому засіданні 26.05.2020 Суд відклав розгляд заяви про долучення доказів та поновлення строку для їх подання, для надання позивачу часу для подачі заперечень щодо даної заяви та оголосив перерву в судовому засіданні до 30.06.2020.
24.06.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про постановлення окремої ухвали, заява про виклик експерта та пояснення щодо клопотання про долучення доказів.
30.06.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником та клопотання про долучення доказів та поновлення строку для їх подання.
Цього ж дня від позивача надійшло заперечення проти заяви представника відповідача про долучення доказів та поновлення строку для їх подання від 14.04.2020, клопотання про долучення доказів, заперечення проти заяви про відвід експерта та клопотання про постановлення окремої ухвали.
За результатами судового засідання, призначеного на 30.06.2020, суд постановив ухвалу, в якій:
- задовольнив заяву про долучення доказів та поновлення строку для їх подання вих. N 11/11-453 від 22.04.2020 і клопотання представника відповідача про долучення доказів та поновлення строку для їх подання вих. N 11/11-649 від 23.06.2020 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про долучення доказів вих. б/н від 29.05.2020;
- продовжив Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Приватному акціонерному товариству "Страхове товариство "Іллічівське" процесуальний строк на подання доказів та долучив подані докази до матеріалів справи;
- відмовив Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в задоволенні заяви вих. N 11/11-271 від 26.02.2020 про відвід експерта Семенюка Олександра Петровича;
- залишив без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про постановлення окремої ухвали;
- задовольнив заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про виклик експерта;
- викликав в наступне судове засідання судового експерта Семенюка Олександра Петровича для надання усних пояснень щодо висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи N 2935 від 11.02.2020;
- відклав підготовче засідання на 18.08.2020.
При цьому, за результатами розгляду клопотання відповідача про заміну відповідача правонаступником вих. N 11/11-648 від 23.06.2020 суд зазначив, що підставою заміни учасника процесуальних правовідносин в даному випадку буде набуття з 01.07.2020 повноважень процесуального правонаступника відповідача Національним банком України, тому станом на 30.06.2020 у Суду відсутні підстави для заміни відповідача його правонаступником. Заміна відповідача його правонаступником буде здійснена Судом після набуття Національним банком України статусу правонаступника.
27.07.2020 від відповідача повторно надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником.
13.08.2020 від Національного банку України надійшла заява, в якій Національний банк України просив вирішити питання щодо процесуального правонаступника, та заперечував проти здійснення заміни відповідача на нього, оскільки на його думку, у нього відсутній обов'язок по відшкодуванню шкоди за дії, які він не вчиняв. Також, у вказаній заяві Національний банк України зазначив, що стягнення коштів має здійснюватися Державною казначейською службою України, тому остання має бути залучена до участі у справі.
18.08.2020 суд, заслухавши думку присутніх учасників справи щодо клопотання про заміну відповідача на його правонаступника, розглянувши клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником, дійшов висновку про його задоволення, про що виніс відповідну ухвалу, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відклав на 22.10.2020.
Дана ухала від 18.08.2020 оскаржувалась Національним банком України в апеляційному порядку, проте була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020.
02.09.2020 від відповідача у справі - Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, а також клопотання про залучення до участі у справі на підставі ст. 50 ГПК України Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, яке обґрунтовується тим, що стягнення шкоди, спричиненої неправомірними діями державних органів відбувається за рахунок коштів Державного бюджету та здійснює таке виконання центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а отже рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Державної казначейської служби щодо сторін у справі.
02.09.2020 від судового експерта Семенюка О.П. надійшов лист, в якому експерт просив викласти питання, що потребують роз'яснення в письмовому вигляді, а також повідомив суд про оскарження до суду рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
16.09.2020 від позивача у справі надійшла відповідь на відзив НБУ, поданий до суду 02.09.2020.
22.10.2020 позивач у справі подав уточнену позовну заяву, яку направив відповідачеві - НБУ 22.10.2020, відповідно до якої просить:
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача у справі відшкодування майнової шкоди в розмірі 76 924 000, 00 грн завдану внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 N 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 N 35;
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача відшкодування немайнової шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн завдану внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 N 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 N 35.
В судовому засіданні 22.10.2020 Суд заяву ПАТ "Стархове товариство "Іллічівське" про зміну предмету позову від 22.10.20 прийняв до розгляду, ухвалив здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви, клопотання Національного банку України про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задовольнив, залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, зобов'язав позивача направити третій особі копію позовної заяви з додатками (з урахуванням зміненого предмет позову від 22.10.2020), докази про що надати суду до 01.11.2020, встановив Головному управлінню Державної казначейської служби України строк для пояснень на позовну заяву - п'ятнадцять днів з моменту отримання позовної заяви та відклав підготовче судове засідання на 24.11.2020, про що постановив відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 24.11.2020 Суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021.
В судовому засіданні 12.01.2021 Суд протокольно повторно зобов'язав позивача направити третій особі позовну заяву з додатками та відклав розгляд справи по суті на 16.02.2021.
14.01.2021 через відділ канцелярії суду від Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надійшла копія ухвали від 13.01.2021, в якій Верховний Суд ухвалив поновити Національному банку України строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі N 910/8641/19, відкрив касаційне провадження у справі, призначив розгляд касаційної скарги на 09.02.2021 та витребував із Господарського суду міста Києва оригінали матеріалів справи N 910/8641/19.
18.01.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою зупинив провадження у справі N910/8641/19 до розгляду в касаційному порядку скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі N 910/8641/19.
09.02.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив касаційну скаргу Національного банку України від 11.11.2020 залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/8641/19 залишити без змін.
16.02.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.
22.02.2021 матеріали господарської справи №910/8641/19 надійшли до Господарського суду міста Києва після розгляду Касаційним господарським судом касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020
11.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду про долучення документів до матеріалів справи.
25.03.2021 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.04.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 13.04.2021 суд на місці ухвалив наступне судове засідання розпочати зі стадії дослідження доказів та відклав розгляд справи по суті на 25.05.2021.
В судове засідання 25.05.2021 учасники справи прибули та надали усні пояснення по суті справи в судових дебатах, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач та третя особа заперечили проти задоволення позовних вимог. Третя особа заперечила проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані позивачем та відповідачами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
13.10.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі за текстом - Нацкомфінпослуг) було винесено розпорядження №2563, яким встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, та зобов'язано товариство усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 5, 6 констатуючої частини даного розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 14.11.2016.
18.11.2016 позивачем складено акт №106/13/6-09 про невиконання товариством розпорядження №2563 про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, у якому зафіксовано порушення законодавства про фінансові послуги.
22.11.2016 Нацкомфінпослуг прийняла розпорядження №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності позивача відповідно до якого постановила:
1. Анулювати ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на провадження страхової діяльності, а саме:
- з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 1 від 05.01.2016;
- з обов'язкового медичного страхування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 890 від 25.11.2010;
- з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 7 від 12.01.2011;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 1377 від 20.11.2008;
- з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6840 від 23.02.2007;
- з обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04.12.2007;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4826 від 01.11.2005;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового особистого страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) , що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 738 від 15.12.2011;
- з добровільного страхування залізничного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6468 від 30.11.2006;
- з добровільного страхування повітряного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 790 від 28.10.2010;
- з добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04.12.2007;
- з добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування фінансових ризиків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20.08.2009;
- з добровільного страхування від нещасних випадків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20.08.2009;
- з добровільного страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27.03.2008;
- з добровільного страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27.03.2008;
- з добровільного страхування медичних витрат, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4045 від 24.05.2005;
- з добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров'я), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування сільськогосподарської продукції, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2198 від 24.07.2014.
Інформація щодо Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" була оприлюднена на офіційному сайті Нацкомфінпослуг у розділі "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ.
21.12.2016 позивач звернувся зі скаргою до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України на рішення Нацкомфінпослуг щодо анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності.
13.02.2017 Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження №35 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, шляхом скасування розпорядження від 22.11.2016 №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське".
28.12.2017 за скаргою позивача працівниками Державної регуляторної служби України складено акт позапланової перевірки додержання вимог законодавства у сфері ліцензування Нацкомфінпослуг № 10/158-Л-2017, в якому встановлено порушення Нацкомфінпослуг в частині невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України № 35 від 13.02.2017.
13.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову Нацкомфінпослуг до Державної регуляторної служби про скасування розпорядження від 13.02.2017 № 35.
24.06.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Нацкомфінпослуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 - без змін.
Позивач зазначає, що станом від дати анулювання його ліценцій - 26.11.2017 і до дати звернення до суду із позовом в Державному реєстрі фінансових установ, управління яким здійснює Нацкомфінпослуг міститься інформація про анулювання ліцензій товариства, тобто Нацкомфінпослуг протягом майже 3 років розміщує на офіційному інтернет - сайті відомості про позивача, як про компанію щодо якої прийнято розпорядження про анулювання ліцензій (недостовірну інформацію). При цьому, розпорядження Державної регуляторної служби України № 35 від 13.02.2017 Нацкомфінпослуг виконано так і не було.
У висновку № 4 експертного економічного дослідження по листу від 06.05.2019, складеного 26.06.2019 Полтавським бюро судово - економічної експертизи та аудиту, на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтверджується документально та відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «Розрахунок розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 року до 31 грудня 2018 року від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг?», експерт О. М. Шейко дійшов висновку, що в обсязі наданих для дослідження матеріалів встановлено, що «Розрахунок розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 року по 31 грудня 2018 року від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг в сумі прямих збитків - 37 504 тис. грн (у вигляді страхових резервів), сумі втраченої вигоди - 958 тис. грн (у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності), сумі побічних збитків - 29 769 тис. грн (збитки від знецінення акцій), відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та документально підтверджується.
Для з'ясування розміру шкоди, яка завдана позивачу, в тому числі втраченої вигоди, в результаті анулювання ліцензій 18.11.2016, суд ухвалою від 05.11.2019 призначав у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судова експерта установа», та на вирішення якої поставив наступні питання:
- Чи підтверджується документально та відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ ПРЯМИХ ТА ПОБІЧНИХ ЗБИТКІВ (ВТРАЧЕНА ВИГОДА) по ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 року по 31 грудня 2018 року від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг»?;
- Чи документально обґрунтований розмір матеріальної шкоди, зокрема: 37 504 000, 00 (тридцять сім мільйонів п'ятсот чотири) сума прямих збитків у вигляді витрат страхових резервів, 958 000 (дев'ятсот п'ятдесят вісім тис. грн.) - втрачена вигода у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності, 29 769 000 (двадцять дев'ять мільйонів сімсот шістдесят дев'ять) - збитки від знецінення акцій, нанесеної Приватному акціонерному товариству «Страхове товариство «Іллічівське», в результаті анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності 18.11.2016?
Відповідно до наданого Київською незалежною судово - експертною установою висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеного судовим експертом Семенюк Олександром Петровичем:
- в результаті проведеного дослідження, згідно наданих матеріалів (в т.ч. даних фінансової звітності ПрАТ «СТ «ІЛЛІЧІВСЬКЕ») встановлено, що «Розрахунок розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 року по 31 грудня 2018 року від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг» щодо суми збитків у вигляді витрат страхових резервів у розмірі 37 504 тис. грн, збитків від фінансової діяльності у розмірі 958 тис. грн, збитків від знецінення акцій у розмірі 29 769 тис. грн, є документально та нормативно обґрунтованим ;
- в результаті проведеного дослідження, виходячи з наданих на експертизу матеріалів, встановлено, що: збитки у вигляді витрат страхових резервів, понесених ПрАТ «СТ «Іллічівське» за 2016-2018 роки, становлять 37 504 тис. грн; збитки від фінансової діяльності підприємства становлять 958 тис. грн; збитки від знецінення акцій становлять 29 769 тис. грн.
В ході розгляду справи первісного відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг було замінено на його правонаступника - Національний банк України, оскільки згідно з пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" від 12.09.2019 № 79-IX установлено, що з 01.07.2020 Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в загальному розмірі 76 924 000, 00 грн та немайнової шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 1 000 000, 00 грн, які були завдані позивачу в результаті незаконних дій Нацкомфінпослуг щодо анулювання ліцензій позивача та протиправної бездіяльності Нацкомфінпослуг в частині виконання розпорядження № 35 Державної регуляторної служби України.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та інших заявах по суті справи:
(1) Неправомірність дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг підтверджується розпорядженням Державної регуляторної служби України № 35 від 13.02.2017, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, і яким чітко встановлено прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг неправомірного рішення;
(2) шкода полягає в завдання прямих збитків, втраченої вигоди та побічних збитків, розмір яких підтверджений експертним висновком, складеним на замовлення позивача, та висновком, складеним за результатами експертизи, призначеної судом;
(3) причинний зв'язок полягає у тому, що у результаті анулювання ліцензій позивача господарська діяльність страхової компанії була повністю зупинена;
(4) в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неправомірним рішенням;
(5) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг систематично та тривало вчиняла дії на зниження престижу та довіри до діяльності позивача, зокрема, позбавила позивача права займатися господарською діяльністю, понад 2 роки відмовляється скасовувати розпорядження про скасування ліцензій, розміщує на власному сайті інформацію про анулювання ліцензій позивача, внаслідок чого було завдано шкоду діловій репутації позивача, яку позивач оцінює в 1 000 000, 00 грн.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач (як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг так і Національний банк України) проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що:
(1) відсутнє судове рішення про визнання незаконними дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг при прийнятті розпорядження № 2907 та його скасування, адже позивач відповідне рішення до суду не оскаржував;
(2) позивач більше 3-х років не вживав жодних дій пов'язаних з відновленням статусу ліцензій, хоча мав право вже з 13.02.2018 отримати нові ліцензії, що свідчить про штучний характер позову та безпідставність заявлених позовних вимог;
(3) висновок № 4 експертного дослідження є недопустимим доказом, оскільки вирішення питань щодо документальної обґрунтованості збитків показниками фінансової звітності не належить до завдань економічної експертизи, та з огляду на невідповідність такого висновку вимогам чинного законодавства;
(4) позивач фіксував збитки від своєї господарської діяльності впродовж 2015 - 2016 років. Відповідно, збитковість позивача не пов'язана з діями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг;
(5) розпорядження Державної регуляторної служби України про усунення порушень, лист та рекомендації Ради - омбудсмена не встановлюють факту незаконності рішень та дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг і не підтверджують факт завдання збитків позивачу прийняттям розпорядження № 2907;
(6) при вирішенні спорів про стягнення збитків першочерговому доведенню підлягають обставини, що особа, яка заявляє позов, дійсно зазнала збитків, однак позивач таких доказів не надав;
(7) посилання позивача на втручання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг при здійсненні державного нагляду (контролю) за заявою позивача на мирне володіння майном є безпідставним, адже чинним законодавством до страховиків встановлені спеціальні вимоги, яким вони зобов'язані дотримуватися, зокрема, щодо умов платоспроможності;
(8) позивачем не доведено жодної з трьох необхідних умов для стягнення збитків: неправомірність дій органу влади, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою;
(9) експертне дослідження проведене експертом Семенюк О. П. не відповідає завданням судово - економічної експертизи, не ґрунтується на первинних документах, проведено з порушенням норм чинного законодавства, а отже, відповідний висновок є недопустимим доказом;
(10) відомості, відносно яких позивачем заявлено як про недостовірні, є результатом оцінки діяльності позивача Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг при здійсненні нею своїх повноважень, а прийняте у результаті такої діяльності рішення (про позбавлення позивача ліцензії) не може бути спростовано інакше, як у порядку передбаченому для оскарження рішень.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності всіх необхідних елементів для притягнення відповідача до такого виду відповідальності як стягнення збитків як правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, незаконними діями якої, як стверджує позивач, йому було завдано збитків.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи були дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг щодо анулювання ліцензій позивача правомірними;
- чи були завдані саме позивачу майнові та немайнові збитки (шкода) та їх розмір;
- чи наявний причинно - наслідковий зв'язок між неправомірними діями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг та понесеними збитками (завданою шкодою).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) внормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є правопорушення, що включає так складові елементи: шкода, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного органу є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовими вважаються, зокрема, послуги у сфері страхування.
Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" було визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснювалося щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно -правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" серед заходів впливу, які можуть бути застосовані Нацкомфінпослуг до суб'єктів господарювання за порушення законодавства передбачене тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Статтею 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) внормовано, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.
Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування. Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.
Як встановлено судом, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 18.11.2016 постановила розпорядження № 2907 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», у зв'язку із невиконанням вимог розпорядження від 13.10.2016 № 2563, яким було зобов'язано останнього усунути порушення ліцензійних умов, в тому числі щодо невиконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування та дотримання нормативів диверсифікованості та достатності активів.
За результатами розгляду скарги позивача на розпорядження про анулювання ліцензій Експертно - апеляційна рада з питань ліцензування Державної регуляторної служби України дійшла висновку про задоволення скарги. Державна регуляторна служба України 13.02.2017 видала розпорядження № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов'язала Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг усунути порушення у сфері ліцензування, скасувавши розпорядження від 18.11.2016 № 2907. В розпорядженні Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 було встановлено порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вимог п. 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9, ч. 7 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» при прийнятті розпорядження від 18.11.2016 (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами, за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов на провадження страхової діяльності на момент здійснення планових заходів контролю).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Ліцензія, стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
Пунктом 10 Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженого постановою Кабінету міністрів України внормовано, що за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.
На підставі наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновків, що рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків, є обов'язковими до розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, та що закон не встановлює таких наслідків прийняття розпорядження спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування про задоволення апеляції за результатом розгляду скарги, як визнання рішення про анулювання ліцензії неправомірним, нечинним, скасованим, тощо, або визнання дій органу ліцензування щодо прийняття такого рішення незаконними.
Разом з тим, суб'єкт господарювання у разі порушення його прав, внаслідок неправомірного анулювання ліцензії, наділений правом звернутися за захистом у загальному порядку до суду, адже законом чітко внормовано, що рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.
Згідно із нормами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 № 2907 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» позивач до суду не оскаржував, відповідно неправомірність відповідного рішення у спосіб визначений законом не визнавалася.
Предметом позову у справі № 826/4292/17 були вимоги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним і скасування розпорядження від 13.02.2017, відтак в предмет доказування у відповідній справі входили питання щодо правомірності дій Державної регуляторної служби України при постановленні розпорядження № 35 від 13.02.2017, і не входили питання правомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907, а відтак, відповідні обставини не досліджувалися, і не встановлювалися Окружним адміністративним судом міста Києва.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4) внормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене, на переконання суду, у справі № 826/4292/17 не встановлювалися обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, в тому числі щодо неправомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими докази неправомірність дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907 не довів, адже таке рішення в судовому порядку недійсним та/або незаконним не визнавалося та не було скасоване.
Водночас, обставини невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» доведені матеріалами даної справи. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що розпорядження від 18.11.2016 № 2907 було скасовано.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в даному випадку з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг мала місце бездіяльність щодо виконання обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».
За твердженням позивача йому, в тому числі, внаслідок протиправного невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження № 35 від 13.02.2017 були завдані:
- прямі збитки - 37 504 тис. грн, у вигляді витрат страхових резервів;
- втрачена вигода - 958 тис. грн, у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності;
- побічні збитки - 29 769 тис. грн, у вигляді збитків від знецінення акцій.
Зазначений розмір збитків позивача розрахований керівником позивача Терзі О. С. в «Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 р. від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг» (аркуш 54, том 2).
Обставин відповідності зазначеного «Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 р. від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та його документального підтвердження, позивач доводить висновком № 4 експертного економічного дослідження по листу від 06.05.2019, складеним 26.06.2019 експертом Шейко О. М. та висновком експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеним експертом Семенюк О. П.
Документальну обґрунтованість розміру матеріальної шкоди позивач доводить висновком експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеним експертом Семенюк О. П.
До складу збитків, відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок незаконних дій державного органу; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.
Обґрунтовуючи розмір збитків у виді упущеної вигоди позивач посилається на аналіз своєї господарської діяльності попередніх років, звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, «Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 р. від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг» та висновки експертів.
При цьому, статтею 142 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
В законодавстві про бухгалтерський облік та звітність прибуток розуміється як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а дохід - як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Що стосується доходу, то він визначається як "збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)" (п. 3 Розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").
Таким чином, при визначенні розміру неодержаного доходу (прибутку) необхідно застосовувати положення ст. 142 ГК України та Податкового кодексу України.
Жодних доказів, які б свідчили про реальність неодержаних позивачем доходів в розмірі 958 тис. грн, та підтверджували дійсність отримання позивачем доходу у відповідному розмірі, якби Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було виконане розпорядження № 35 від 13.02.2017 та скасовано рішення про анулювання ліцензій позивача, наприклад, договорів, угод, тощо, із яких би суд міг точно встановити дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання відповідних грошових сум (страхових премій), до матеріалів справи додано позивачем не було.
При цьому, із змісту висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеного експертом Семенюк О. П. (аркуш 35, том 5) вбачається, що сума втраченої вигоди у розмірі 958 тис грн розрахована, як різниця збитку за 2016-2018 роки та суми витрат страхового резерву (38 462 тис. грн - 37 504 тис. грн = 958 тис. грн), тобто у відповідному висновку реальність розміру упущеної вигоди жодним чином не обґрунтована.
В дослідній частині висновку № 4 експертного економічного дослідження по листу від 06.05.2019, складеного 26.06.2019 експертом Шейко О. М., зазначено, що чистий фінансовий результат (збитки), згідно результатів фінансової діяльності, за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 року складає 38 462 тис. грн, при цьому дохід у вигляді чистих зароблених страхових премій зменшився з 187 400 тис. грн за 2016 рік до нуля тис. грн за 2018 рік. На підставі наведеного експертом зроблений висновок, що за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 року втрачена вигода у вигляді недоотримання доходу від чистих зароблених страхових премій складає 958 тис. грн. На переконання суду, у зазначеному висновку реальність розміру упущеної вигоди також не обґрунтована.
Щодо вжитих позивачем заходів, для одержання доходів в розмірі 958 тис. грн, то про такі позивач не зазначає взагалі. При цьому, сам по собі аналіз прибутку попередніх періодів не свідчить про неодмінне повторення фінансових результатів у майбутніх періодах.
Таким чином, оскільки вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі здійснення страхової діяльності з урахуванням середньорічних показників, які позивач отримував у період з 2014 по 2016 роки, такі розрахунки є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач, якщо б Нацкомфінпослуг не здійснювала протиправну бездіяльність.
Щодо збитків від знецінення акцій позивача, то такі збитки не є збитками позивача, оскільки останній не є власником емітованих ним акцій, і відповідно позивач не є належним позивачем щодо таких позовних вимог.
Стосовно понесення позивачем прямих збитків, в розмірі 37 504 тис. грн, у вигляді витрат страхових резервів суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» внормовано, що страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день. Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами різних категорій.
Розмежування збитку на прямий і непрямий проводиться залежно від тих причин, які викликали майнову шкоду, породили її. Прийнято вважати, що прямі збитки вважаються прямим, безпосереднім слідством порушення і тому підлягають відшкодуванню.
Сформовані страхові резерви - це величина, яка визначає грошову оцінку зобов'язань страховика за договорами страхування (перестрахування), розрахована відповідно до вимог законодавства за встановленими методами та формулами їх розрахунку з метою забезпечення майбутніх страхових виплат.
З огляду на зазначене, зменшення страхових резервів відбувається за рахунок виплати страхових сум і страхового відшкодування за зобов'язаннями страховика, які виникли на підставі договорів страхування.
Слід враховувати, що виконання зобов'язання за договором не може розглядатися як реальна шкода, тому сума основного боргу не повинна включатися до складу збитків, оскільки правова природа основного боргу та збитків суттєво відрізняються.
Таким чином, зменшення страхових резервів (їх втрата) за своєю правовою природою не може входити до складу прямих збитки, оскільки відповідне зменшення відбувається за рахунок виконання страховиком його договірних зобов'язань.
Механізм визначення розміру збитків у даному випадку законодавчо не визначений, однак враховуючи, що для визначення розміру збитків страхової компанії необхідні спеціальні знання, розмір збитків може бути підтверджений висновком експерта.
Позивач визначає розмір своїх прямих збитків в «Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство «Іллічівське» за період з листопада 2016 р. по 31 грудня 2018 р. від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг». А висновки експертів надає на підтвердження правильності такого розрахунку.
Висновки експертиз наявні у справі лише підтверджують розрахунок складений позивачем на основі даних фінансової звітності позивача, але жодним чином не встановлює реальні (прямі) збитки позивача.
Суд також, зазначає, що ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначає висновок експерта, як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Наданий позивачем в якості доказу по справі висновок № 4 експертного дослідження по листу від 06.05.2019, складений 26.06.2019, є експертним економічним дослідженням, а не висновком експерта, про що зазначено в тексті висновку. Також у висновку не вказано, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. З огляду на вказане, суд не приймає такий висновок, в якості доказу - висновку експерта, і розцінює його як письмовий доказ по справі.
Щодо висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеного судовим експертом Семенюк О. П., то в матеріалах справи наявні докази, із яких вбачається, що експерт Семенюка О. П. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з допущеними порушеннями вимог нормативно - правових актів з питань судової - експертної діяльності та методик проведення судових- експертиз під час складання висновку судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, що викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо допустимості відповідного доказу. Згідно рішення про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності дослідницька частина висновку малоінформативна, не містить повного аналізу дослідження документів та розрахунків, судовий експерт не уточнив період, який ним досліджувався, що впливає на обґрунтованість зроблених експертом висновків.
З огляду на вказане, суд відхиляє висновок експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, як неповний та такий, що може підтвердити факт понесення позивачем шкоди.
В цьому аспекті суд зазначає, що позивач у відповідності до положень ст. 107 господарського процесуального кодексу України був наділений правом заявити клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи у справі, проте таким правом не скористався. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що розмір збитків, внаслідок бездіяльності відповідача, та сам факт їх понесення позивачем не доведений.
Дослідивши матеріали справи суд також дійшов висновку про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю Нацкомфінпослуг щодо визнання нечинним розпорядження про анулювання ліцензій позивача та його майновими втратами. Із матеріалів справи вбачається, що позивач фіксував збитки за наслідками своєї господарської діяльності задовго до прийняття рішення про анулювання ліцензій позивача.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до частини 10 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у разі анулювання ліцензії з підстав, передбачених пунктами 5-10 частини другої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензій замість тих, що були анулювані, а тому твердження про те, що тільки неправомірні дії Нацкомфінпослуг стали єдиною і достатньою причиною понесення позивачем збитків, зокрема, у період з 2018 по 2019 роки, є безпідставним і вказує на відсутність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) органу влади та майновими втратами позивача.
З огляду на недоведеність позивачем таких елементів цивільного правовопрушення, як розмір збитків (прямих та упущеної вигоди), факт їх понесення, та причинно - наслідкового зв'язку, в даному випадку відсутні правові підстави для настання для відповідача цивільно - правової відповідальності за допущену з боку Нацкомфінпослуг протиправну поведінку (бездіяльність) у вигляді відшкодування позивачу збитків в загальному розмірі 76 924 000, 00 грн (прямі збитки - 37 504 тис. грн, у вигляді витрат страхових резервів; втрачена вигода - 958 тис. грн, у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності; побічні збитки - 29 769 тис. грн, у вигляді збитків від знецінення акцій), та відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн шкоди завданої діловій репутації (немайнової шкоди).
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, компенсація моральної шкоди також здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 ст. 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
У абзаці 2 пункту 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" № 01-8/184 від 28.03.2007 Вищий господарський суд України роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.
Звертаючись з вимогою про відшкодування шкоди, завданої порушенням ділової репутації позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача Нацкомфінпослуг або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, поширення Нацкомфінпослуг у будь-якій формі саме неправдивих, неточних або неповних відомостей щодо позивача, вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, оскільки відповідач у справі діяв в межах наявних в нього повноважень, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог позивача у вказаній частині суд відмовляє. Крім того, позивач не довів розміру, заявленої ним до відшкодування немайнової шкоди.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що докази надані позивачем з огляду на їх вірогідність не дозволяють дійти висновку, що факти понесення позивачем майнових та немайнових збитків мали місце, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування шкоди, яка заподіяна у вищезазначений спосіб, не є об'єктом справляння судового збору. Відповідно у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат на оплату судового збору, у відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача, з огляду на відмову у позові.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нікопольський, буд. 54; ідентифікаційний код: 25186738) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) про відшкодування шкоди 77 924 000, 00 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 24.06.2021.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких