ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/220/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5478,00 грн.
за участю:
від позивача: Кручок А.Б.
від відповідача: Урсакі С.Г.
ВСТАНОВИВ, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5478,00 грн.
Ухвалою суду від 22.03.21 залишено без руху позовну заяву Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вх.№4178/21 від 19.03.21 та постановлено Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача або інші докази на підтвердження факту здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
30.03.21 позивачем подано заяву вх.№4585/21 про усунення недоліків позовної заяви із доказами на підтвердження факту здійснення відповідачем підприємницької діяльності, відтак ухвалою суду від 30.03.21 відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов; роз"яснено сторонам, що в разі:- ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; - визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд під час розподілу судових витрат, вирішує питання щодо стягнення з відповідача 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, решту суми судового збору повертає позивачу з державного бюджету; встановлено позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення; встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
19.04.21 від відповідача надійшов відзив вх.№5618/21, у якому відповідач заперечив проти позову та клопотав про витребування у позивача та управління охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради доказів.
Ухвалою суду від 17.05.21 суд задовольнив клопотання відповідача, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 01.06.21.
Ухвалою суду від 01.06.21, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, у зв"язку з неявкою представника позивача підготовче засідання відкладено на 10.06.21.
10.06.21 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.21, про що постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.
Позиція позивача.
Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що відповідно до умов укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 договору оренди №ДО-3215 остання орендує нежитлові приміщення площею 40,3 кв.м., розташовані в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що 30.10.20 відповідач звернувся із заявою до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про розірвання договору оренди №ДО-3215 від 21.01.08, відтак п. 1.8 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.11.20 №1220 вирішено розірвати за взаємною згодою договір оренди №ДО-3215 від 21.01.08. Звернув увагу, що 19.11.20 ФОП ОСОБА_1 , Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради та КНП «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» підписали Акт прийому-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого Орендар повернув орендовані ним приміщення по АДРЕСА_1 . Водночас, зауважив, що на час дії договору оренди у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних збитків, яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, вказала на те, що протягом дії договору нею орендна плата сплачувалась своєчасно. Зауважила, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.10.2020 № 1120 "Про розгортання додаткових ліжок у закладах охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради у зв'язку із значним поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", у комунальному некомерційному підприємстві «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» розгорнуто додаткові ліжка , а згідно п. 1.10 наказу Управління охорони здоров'я Івано- Франківської міської ради від 29.10.2020 № 214 «Про ліжковий резервний фонд в закладах охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради в умовах значного поширення коронавірусної хвороби COVID-19» директору комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» С. Стефанку дано доручення повідомити орендарів, які орендують приміщення, про розгортання додаткових ліжок для надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою COVID-19 в гінекологічному корпусі закладу та необхідності призупинення прийому пацієнтів та відвідувачів на час напруженої епідемічної ситуації до 30.10.2020. Звернула увагу, що на виконання зазначеного наказу заступник директора з медичної частини КНП «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» Савка І.Б. усно ознайомив відповідачку із зазначеним вище наказом і повідомив про те, що оскільки кабінет ФОП ОСОБА_1 знаходиться біля приймального покою, через який будуть поступати хворі на гостру респіраторну хворобу COVID-19 , вона зобов'язана припинити прийом своїх пацієнтів і звільнити приміщення. Таким чином, на думку відповідача, прийняття зазначених нормативно-правових документів унеможливили використання об'єкта оренди. Зазначила, що враховуючи дану ситуацію, одразу звернулась з відповідною заявою від 30.10.20 в управління комунального майна Івано-Франківської міської ради щодо дострокового розірвання Договору оренди у зв"язку з форс-мажорними обставинами, які полягали у перепрофілюванні гінекологічного відділення КНП «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» під ліжка для надання допомоги хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості вести прийом пацієнтів і відповідно отримувати дохід для сплати орендної плати. Зауважила, що фактично орендовані приміщення нею були звільненні 02.11.20. З посиланням на приписи ст.762 Цивільного кодексу України вказала на те, що за змістом вказаної норми якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо). При цьому зіслалася на висновки Верховного Суду у справі №910/7495/16 та Київського апеляційного господарського суду у справі 910/22290/16. Зауважила, що рішення виконавчого комітету щодо розгортання додаткових ліжок у комунальному некомерційному підприємстві «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» та наказ Управління охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради від 29.10.2021№ 212 «Про ліжковий резервний фонд в закладах охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради в умовах значного поширення коронавірусної хвороби СОУЮ-19» є тією обставиною, яка звільняє орендаря від орендної плати за майно на час його невикористання.
Обставини справи, встановлені судом.
Між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (далі - Орендодавець) та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) 21.01.08 року укладено договір оренди №ДО-3215 нежитлових приміщень площею 40,3 кв.м., розташованих будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір).
15.02.08 сторонами підписано акт приймання-передачі вказаних приміщень в оренду (зазначений акт втратив чинність на підставі акта приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 30.06.20).
Відповідно до п.6.1 вказаного Договору, він діє до 31.12.10.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що місячний розмір орендної плати на дату укладення договору становить 1886,04грн.(без ПДВ); місячний розмір орендної плати визначається згідно з додатком шляхом множення розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць оренди.
Згідно п.3.4 та 4.3.3 Договору, Орендар зобов'язався щомісячно в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, сплачувати орендну плату за користування орендованими приміщеннями у розмірі, визначеному п.3.2 Договору, а у випадку прострочення терміну сплати орендної плати сплатити пеню згідно з п.5.1.1 Договору.
Пунктом 5.1.1 Договору оренди приміщень передбачено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі, Орендар сплачує на рахунок Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.
Протягом строку дії вказаного договору сторони вносили зміни та доповнення до договору. Зокрема, Угодою №УО-3215-6 від 30.06.20 сторони погодили строк дії договору до 31.12.20 та розмір орендної плати за травень 2020 року ( 6821,12грн. без ПДВ). Крім того, згідно цієї угоди (п.3.2) орендна плата за червень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень з врахуванням добової орендної плати, а згідно додатку до зазначеної угоди за кожний наступний місяць оренди орендна плата (без ПДВ) визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць по формулі, зазначеній у додатку. Всі інші пункти договору залишено без змін.
У відповідності до цієї угоди сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 30.06.20, відповідно до якого орендарю разом з приміщеннями площею 40,3 кв.м., розташованих будівлі за адресою: АДРЕСА_1 передано в користування матеріальні цінності, встановлені у приміщенні та які неможливо відділити від цих приміщень без заподіяння їм шкоди (системи опалення, кондиціювання, водопроводу, освітлення тощо).
Умовами Договору передбачено, що договір оренди може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду чи господарського суду в разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п.6.3.) в тому числі у разі невиконань договору оренди (п.6.3.2.), виникнення заборгованості з орендної плати, що рівна або перевищує тримісячний розмір орендної плати за Приміщення (п.6.3.4.).
30.10.20 відповідач звернувся із заявою до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про розірвання договору оренди №ДО-3215 від 21.01.08.
П. 1.8 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.11.20 №1220 вирішено розірвати за взаємною згодою договір оренди №ДО-3215 від 21.01.08 нежитлових приміщень площею 40,3 кв. м, розташованих на першому поверсі в будівлі КНП "Міський клінічний перинатальний центр Івано- Франківської міської ради" за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між виконавчим комітетом міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
19.11.20 ФОП ОСОБА_1 , Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради та КНП «міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» підписали Акт прийому-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого Орендар повернув орендовані ним приміщення по АДРЕСА_1 .
Водночас, на час дії договору оренди у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Виконавчим комітетом вживались досудові заходи врегулювання спору, а саме на адресу Орендаря надсилалась претензія від 02.02.21 №992/01-15/19в про неналежне виконання зобов'язань за договором оренди від 21.01.08, що підтверджується копією чеку поштового відправлення.
У відповідь на зазначену претензію орендар направив лист від 03.03.21, у якому заперечив проти нарахованої заборгованості.
З карток розрахунку заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних збитків, наявних в матеріалах справи, вбачається, що за період з 01.11.19 по 19.11.20 заборгованість з орендної плати за використання орендованих приміщень становить 5325,35 грн., на яку позивачем нараховано 109,05грн. пені, 43,01 грн. 3% річних та 0,59 грн. інфляційних збитків за період з 21.08.2020р. по 20.02.2021р.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
До правовідносин оренди (найму) застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, а також приписи спеціального нормативно - правового акту Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Орендою, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частинами 1, 3, 6 статті 283 Господарського кодексу України обумовлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об"єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Укладаючи Договір, Орендар та Орендодавець погодили всі істотні умови Договору, в тому числі умови щодо порядку сплати орендної плати, відповідальності за порушення та невиконання умов договору, тощо.
З моменту підписання Договору між Орендарем та Орендодавцем виникли зобов'язальні правовідносини.
Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Обов"язок сплачувати за користуванням майном в силу статті 11 Цивільного кодексу України виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.3.4 та 4.3.3 Договору, Орендар зобов'язався щомісячно в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, сплачувати орендну плату за користування орендованими приміщеннями у розмірі, визначеному п.3.2 Договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору(ч.4ст.631 Цивільного кодексу України).
Приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання, обумовленого договором та законом, вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 5325,35грн. за період з 01.12.19 по 19.11.20 підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд звертає увагу на таке.
Згідно з ч.6ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1120 від 29.10.20 "Про розгортання додаткових ліжок у закладах охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради у зв"язку із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у комунальному некомерційному підприємстві "Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради" та наказ управління охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради № 214 від 29.10.20 " Про ліжковий резервний фонд в закладах охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради в умовах значного поширення гострої респіраторної хвороби COVID -19" в якості підстави звільнення від виконання зобов'язання.
Водночас, слід зазначити, що згідно листа управління охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради №14/67-18/65 від 21.05.21, наказ № 214 від 29.10.20 за назвою "Про ліжковий резервний фонд в закладах охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради в умовах значного поширення гострої респіраторної хвороби COVID -19" відсутній, під вказаними номером та датою управлінням охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради прийнято наказ "Про розгортання додаткових ліжок в закладах охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради в умовах значного поширення коронавірусної хвороби COVID -19", який долучено до матеріалів справи.
П.10 наказу управління охорони здоров"я Івано-Франківської міської ради № 214 від 29.10.20, прийнятого на виконання рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1120 від 29.10.20, зобов"язано директора комунального некомерційного підприємства "Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради" повідомити орендарів, які орендують приміщення у вищезазначеному комунальному підприємстві про розгортання додаткових ліжок для надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою та необхідність призупинення прийому пацієнтів та відвідувачів на час напруженої епідемічної ситуації.
Згідно частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження доводів відповідача щодо повідомлення його як орендаря про розгортання додаткових ліжок для надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою та необхідності призупинення прийому пацієнтів та відвідувачів на час напруженої епідемічної ситуації.
В матеріалах справи відсутні також докази звернення відповідача до орендодавця щодо зменшення або звільнення від орендної плати на час напруженої епідемічної ситуації. Законодавець у п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказує на таку можливість у випадку обмежувальних заходів, введених у зв"язку з карантином: Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення орендодавцем орендаря щодо необхідності звільнення приміщень та докази звільнення відповідачем приміщень до 19.11.20 (дату підписання сторонами акта приймання-передачі), а також докази, що підтверджують відсутність перебування орендаря та його речей в орендованому приміщенні, споживання орендарем комунальних послуг тощо.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини слід зазначити, що законодавство визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Визначення форс-мажору закріплене в декількох нормативно-правових актах. Однак оскільки лише торгово-промислові палати України (ТПП) віднесені законодавством України до органів, наділених повноваженнями засвідчувати форс-мажор, то логічно буде застосовувати визначення форс-мажору, яким керуватиметься ТПП при його засвідченні. COVID-19 сам собою не є форс-мажором. Ним є карантин, введений постановою Кабінету МІністрів України.
Водночас, незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності. Вони мають довести, що порушення зобов'язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень.
Втім, твердження відповідача не можуть однозначно засвідчувати неможливість використання такого майна ані відповідно до мети договору, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведені відповідачем обставини не є абсолютною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №910/7495/16 та Київського апеляційного господарського суду у справі 910/22290/16 судом відхиляються, оскільки ці висновки зроблені за інших умов та інших правовідносин, та не спростовують встановлених судом обставин у даній справі.
З огляду на те, що відповідач не довів існування обставин неможливості використання орендованого ним приміщення, не довів наявності обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер тощо, використовував приміщення до 19.11.21 (дата підписання акта приймання-передачі) без сплати орендодавцю орендної плати, суд висновує про те, що відповідач допустив порушення грошового зобов'язання та прострочення його виконання.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Пунктом 5.1.1 договору оренди сторони обумовили, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день сплати заборгованості, суму інфляції за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 ЦК України).
За невиконання грошового зобов"язання зі сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу 109,05грн. пені, 43,01грн. 3% річних та 0,59грн. інфляційних збитків за період за період з 21.08.20 по 20.02.21.
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задоволено їх за розрахунком позивача, який є арифметично вірним.
Висновок суду.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Аналізуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачем не доведено суду підстав звільнення від сплати орендної плати.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не заперечується відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 251 від 16.03.21.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5478,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід.код НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради(вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, код ЄДРЮОФОПГФ 04054346) 5325,35(п”ять тисяч триста двадцять п”ять гривень тридцять п"ять копійок) основного боргу, 109,05(сто дев”ять гривень п”ять копійок) пені, 43,01(сорок три гривні одну копійку) 3% річних, 0,59(п”ятдесят дев”ять копійок) інфляційних збитків та 2270,00(дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.06.2021
Суддя П. Я. Матуляк