88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03.06.2021 м. Ужгород Справа № 907/431/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ествуд”, м. Іршава до фізичної особи-підприємця Комарницької Юлії Володимирівни, м. Ужгород про стягнення суми 134 238,53грн.
За участю представників:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ествуд”, м. Іршава звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 134 238,53грн., у тому числі суми 117 500,00грн. авансового платежу за Договором про надання послуг №24/10 від 21.10.2017, суми 5 427,53грн. три відсотки річних та 16 191,00грн. інфляційних втрат, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 670 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 265 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/431/19 та призначено підготовче засідання на 09.09.2019.
Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкладено підготовче засідання на 30 вересня 2019.
Ухвалою суду від 30.09.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2019.
У засіданні суду 22.10.2019 за згодою представників сторін оголошено перерву на 18.11.2019 для надання сторонам можливості подати суду письмово викладену позицію по суті спірних правовідносин.
За згодою сторін у засіданні суду 18.11.2019 оголошено перерву на 03.12.2019.
Ухвалою суду від 03.12.2019 призначено проведення судової технічної експертизи, проведення якої доручити судовому експерту Павлич Олександру Васильовичу (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 14, свідоцтво Міністерства юстиції України №1444 від 20.09.2019), зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
09.09.2020 до Господарського суду Закарпатської області надійшов висновок судового експерта з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 10.09.2020 поновлено провадження у справі №907/431/19, розгляд справи по суті призначено на 12.10.2020 року.
За згодою сторін у засіданні суду 12.10.2020 оголошено перерву на 02.12.2020.
Ухвалою суду від 02.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21 січня 2021 року.
В судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву оголошено перерву на 27 січня 2021 р.
В судовому засіданні відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 09 лютого 2021 року.
В судовому засіданні 09.02.2021 відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 10 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 10.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 01 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 01.04.2021 відкладено розгляд справи по суті на 22 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 22.04.2022 року було відкладено розгляд справи по суті на 03.06.2021 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, не дотримав взятих на себе зобов'язань в частині повного та своєчасного виконання робіт. За доводами позивача Підрядник прострочив виконання робіт за договором у зв'язку з чим позивач листом 12.04.2019 року на адресу відповідача направив претензію про повернення коштів, що були сплачені ним по даному договору в сумі 117 500,00 грн.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю “Ествуд”, м. Іршава зауважує, що у зв'язку з порушенням умов договору позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення 16191,00 грн. три відсотки річних 5427,53 грн. інфляційних втрат.
Разом з тим на день судового засідання подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, та повідомлено суд здійснення відповідачем проплати позивачу в розмірі 10 000, 00 грн.
Відповідач - ФОП Комарницька Юлії Володимирівна проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Представник відповідача не заперечуючи, що роботи не були виконані в повній мірі, вказує на те, що Позивач не сплатив кошти за посвідчення котла, а тому на даний час не має відповідного документу який би дозволяв відповідачу підключати встановлене обладнання до діючої електромережі.
За доводами Відповідача бездіяльність позивача призводить до того, що відповідач фактично виконавши умови договору не може закінчити роботу шляхом підключення котла до мережі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТВУД» (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Комарницька Юлія Володимирівна (далі - Відповідач) 24.10.2017 було укладено Договір №24/10 (далі - Договір).
Відповідно п.1.1. Договору ФОП Комарницька Ю.В. зобов'язалася виконати на об'єкті ТОВ «ЕСТВУД» слідуючі роботи: - Монтаж системи управління камери для сушки деревини; - Монтаж опалювального котла; - Підключення систем управління сушильної камери та системи управління опалювального котла до діючої електромережі.
За умовами пункту 2.1 Договору вартість робіт по монтажу системи управління камери для сушки деревини, та отримання необхідного дозволу на експлуатацію, складає 67 500,00 грн.
Вартість робіт по монтажу опалювального котла, отримання дозволу на експлуатацію котла від контролюючих органів, згідно законодавства України складає 54 500,00 грн. (п.2.2 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору Замовник проводить авансовий платіж в сумі 40000,00 грн. В 3-х дневний термін після отримання авансового платежу "Виконавець" приступає до виконання погоджених робіт.
Пунктом 4.4 Договору встановлено, що даний договір складений в двох екземплярах і є дійсним з моменту отримання відповідачем авансового платежу згідно п.3.1 даного договору до повного виконання визначених робіт. Термін виконання робіт -35 (тридцять п'ять) робочих днів.
За доводами позивача які підтверджуються матеріалами справи 27.10.2017 року позивач перерахував на рахунок відповідача 40 000,00 грн. З урахуванням п.3.1. договору Відповідач зобов'язаний був приступи до виконання робіт з 01.11.2017 та у відповідності до п.4.4. договору зобов'язаний був виконати роботи протягом 35 робочих дній, тобто до 19.12.2017 року.
На виконання умов договору позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача було проведено оплату у розмірі 117 500,00 грн., що підтверджується приєднаною до матеріалів справи випискою по банківському рахунку позивача. Відповідач не заперечує факту отримання відповідних коштів.
Проте, Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, в частині своєчасного виконання робіт.
З метою досудового врегулювання спору позивач листом 12.04.2019 року на адресу відповідача направив претензію про повернення коштів, що були сплачені ним по даному договору в сумі 117 500,00 грн.
Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з чим позивач покликаючись на порушення Підрядником умов договору просить суд стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі 117 500,00 грн. три відсотки річних 5427,53 грн. та 16 191,00 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Проаналізувавши укладений сторонами договір №24/10 від 24.10.2017, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (стаття 851 ЦК України).
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував кошти відповідачу було проведено оплату у розмірі 117 500,00 грн.
Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виконання, передбачених договором №24/10 від 24.10.2017 року робіт не виконав, суми сплачені позивачем не повернув, що і спричинило звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Пунктом 4.4 Договору встановлено, що даний договір складений в двох екземплярах і є дійсним з моменту отримання відповідачем авансового платежу згідно п.3.1 даного договору до повного виконання визначених робіт. Термін виконання робіт -35 (тридцять п'ять) робочих днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що середній, професійний, добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов'язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням умов договору позивач листом від 12.04.2019 року на адресу відповідача направив претензію про повернення коштів, що були сплачені ним по даному договору в сумі 117 500,00 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
При цьому, частина 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
З вище викладеного вбачається, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, відтак, лист позивача від 12.04.2019. як повідомлення відповідача про відмову від договору, не суперечить положенням ст. 849 ЦК України.
При цьому, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а саме стягнення з відповідача передоплати на суму 117 500,00 грн.
Позивач, як замовник, скористався власним правом, передбаченим положеннями статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору №24/10 від 24.10.2017 в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) та стягненню штрафних санкцій.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнути з відповідача на користь позивача 117 500,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018р. у справі №916/1591/17, від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018р. у справі №912/2709/17.
Разом з тим представником Позивача повідомлено, що відповідачем після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі було частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. на користь позивача.
Таким чином, відповідач частково оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 10 000,00 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 10 000,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №24/10 від 24.10.2017, перерахування позивачем на виконання його умов 117 500,00 грн. авансових платежів, та не виконання при цьому відповідачем визначених у договорі робіт, розірвання позивачем договору в односторонньому порядку у відповідності до положень ст. 849 ЦК України, проведення часткової оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 117 500,00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 107 500,00 грн.
Твердження Відповідача про бездіяльність позивача яка унеможливила завершити роботи, судом не береться до уваги, оскільки Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту ухилення Замовника від виконання умов договору, а також не доведено факту вжиття Відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного його виконання.
Водночас в матеріалах справи міститься експертний висновок за змістом якого роботи виконано частково, а виконані роботи не дозволяють використання ТОВ «ЕСТВУД» камер для сушки деревини та опалюваного котла, монтаж яких передбачений п.2.1 та 2.2 Договору.
Крім того, щодо експертного висновку суд вважає за необхідне зазначити, що у суду відсутні підстави для його відхилення, разом з тим даний висновок у відповідності до ст. 104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінений судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних 5427,53 грн. та 16 191,00 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у т.ч. і на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі Цивільного кодексу України (набуття майна без достатньої правової підстави).
Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, суд застосовує до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість (повернути кошти) у семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 р. у справі № 910/1836/20.
За таких обставин днем пред'явлення вимоги буде день відправлення листа з вимогою про повернення коштів. Із цієї дати починається відлік 7-денного строку (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). З 8-го дня платник має право вимагати від неналежного отримувача сплати 3% річних від простроченої суми й інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 427,53 грн. 3% річних за період з 03.01.2018 р. по 18.07.2019 р., однак, лист з вимогою повернути отримані кошти було відправлено відповідачу 18.04.2019 р., у зв'язку з чим право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, у даному випадку, в позивача виникло з 26.04.2019 р.
Відповідач факту отримання від позивача листа з вимогою повернути кошти не заперечив та не спростував.
Відтак суд здійснивши власний розрахунок, прийшов до висновку про задоволення їх частково в сумі 811,23 грн. - 3% річних, та 235,00 грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти вимог відмовити.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Ествуд”, м. Іршава до фізичної особи-підприємця Комарницької Юлії Володимирівни, м. Ужгород про стягнення суми 134 238,53грн. підлягають задоволенню частково в сумі 108 546,23 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред'явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 628,19 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) закрити.
3.Стягнути з фізичної особи - підприємця Комарницької Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТВУД» (90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, місто Іршава, вулиця Білецька, будинок 61, Код ЄДРПОУ 37720879) суму 108 546,23 грн. (сто вісім тисяч п'ятсот сорок шість гривень 23 коп.) в т.ч. суму 107 500,00 грн. попередньої оплати, 811,23 грн. - 3% річних, 235,00 грн. інфляційних втрат, а також суму 1 628,19 грн. (тисячу шістсот двадцять вісім гривень 19 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2021.
Суддя О. Ф. Ремецькі