вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2021 р. Справа№ 910/9173/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 (повну ухвалу складено 16.02.2021)
у справі № 910/9173/19 (суддя Борисенко І.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
про стягнення 18 651 795,26 грн.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/9173/19 задоволено частково, визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/9173/19 від 24.12.2019 про примусове виконання Рішення господарського суду від 12.11.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 243 819,90 грн. пайового внеску, 3 371 345,55 грн. пені, 206 941,97 грн. судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та відкрити апеляційне провадження, ухвалити рішення, яким скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19, ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення в повному обсязі, стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1469/13, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, законом повязується із певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання). Разом із цим, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/9173/19 не скасовано в апеляційному або касаційному порядку чи за результатами перегляду за ново виявленими обставинами, а отже відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Скаржник зазначає про те, що відповідно до ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин, а за своєю правовою природою прощення боргу в розумінні ст. 214 ЦК України є різновидом відмови від правочину, а в розумінні ст. 653 ЦК України різновидом розірвання договору, адже внаслідок розірвання договору зобов'язання сторін не припиняються. Отже, прощення боргу, як підстава для припинення зобов'язання не може розглядатись інакше, ніж односторонній правочин, і тому, згідно з правилами ст.ст. 208, 214, 654 ЦК України він повинен бути вчиненим у такій самій формі, що і правочин, зобов'язання за яким припиняються, оскільки повинен містити точні обставини, за яких відбувається прощення боргу, зміст договору, за яким виник обов'язок боржника, обсяг прощення, а також дату, з якої зобов'язання вважається припиненим. За результатами аналізу положень рішення № 32/9111, вбачається, що Київською міською радою не скасовано та не припинено зобов'язань ТОВ "Укрбуд Девелопмент", не вказано суму прощення, конкретний договір, за яким відбувається прощення, сторін цього договору та строк, з якого зобов'язання вважається припиненим, а отже не вважається прощенням боргу ТОВ "Укрбуд Девелопмент", встановленого рішенням суду, натомість рішенням № 32/9111 звільнено ТОВ "Укрбуд Девелопмент" не від сплати, а від нарахувань у майбутньому. Таким чином, правові підстави для висновку про припинення зобов'язань ТОВ "Укрбуд Девелопмент" за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури від 21.03.2018 № 22 шляхом прощення відсутні.
Також скаржник вказує на те, що науково-практичний коментар до статті 605 ЦК України зазначає, що прощення боргу з точки зору податкового законодавства вважається подарунком і відповідним чином оподатковується.
Скаржник звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 вирішено стягнути з ТОВ "Укрбуд Девелопмент" на користь Департаменту 10 424 786,00 грн. пайового внеску, 3 371 345,55 грн. пені за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.03.2018 № 22, укладеним між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Укрбуд Девелопмент", враховуючи зазначене, Київська міська рада, яка не є стороною договору пайової участі, не може звільняти ТОВ "Укрбуд Девелопмент" від обов'язків за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.03.2018 № 22.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 02.04.2021, вказав на те, що зі змісту ч. 2 ст. 328 ГПК України вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним, отже, ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулось до суду не у зв'язку із тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/9173/19 скасовано в апеляційному або касаційному порядку, чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами,а звернулось до суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню саме з інших причин і це право надано ч. 2 ст. 328 ГПК України. Цими іншими причинами стало прийняття Київською міською радою рішення від 23.07.2020 № 32/9111 "Про звільнення об'єктів незавершеного будівництва групи компаній "Укрбуд" від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва". Позиція Департаменту, що прощення боргу могло бути вчинено у такій самій формі, як і правочин, оскільки ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулось із заявою визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню не у досудовому порядку, а у судовому порядку, в межах ст. 328 ГПК України.
Також ТОВ "Укрбуд Девелопмент" зазначає про те, що вказаним вище рішенням Київської міської ради чітко визначений номер земельної ділянки, яка звільняється від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва, отже, твердження скаржника, що у рішенні Київської міської ради від 23.07.2020 № 32/9111 не вказано суму прощення пайового внеску, конкретний договір, сторін цього договору, спростовується тим, що у рішенні Київської міської ради № 32/9111 індивідуалізована земельна ділянка, яка звільнена від нарахувань пайового внеску та знаходилась у користуванні визначеного суб'єкта господарювання. Відносно позиції Департаменту про звільнення від нарахування пайового внеску рішенням Київської міської ради від 23.07.2020 № 32/9111 є рішенням на майбутнє, то така позиція є власним баченням скаржника, оскільки ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якою визначався обов'язок замовника сплатити пайовий внесок у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту скасована, то ніяких зобов'язань у замовника не може бути у майбутньому відносно сплати пайового внеску. Департамент посилаючись на позиції суду, що викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 802/692/16-а, від 18.02.2021 у справі № 818/237/17 повинен обґрунтувати схожість обставин та ситуації зі справою № 910/9173/19, для можливості застосування висновків Верховного Суду. Згідно із положенням про Департамент економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА), у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2020 № 681, крім того, Департамент ніяким чином не спростовує та не надає жодних пояснень відносно права не виконувати рішення Київської міської ради, оскільки згідно із п. 3 Положення, Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Також, Департамент економіки та інвестицій, як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має і зобов'язаний виконувати рішення Київської міської ради, в тому числі і рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 32/9111 "Про звільнення об'єктів незавершеного будівництва групи компаній "Укрбуд" від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9173/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/9173/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департамента економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19. Призначено справу № 910/9173/19 до розгляду у судовому засіданні 15.04.2021.
Судове засідання 15.04.2021 не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.
Після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/9173/19 до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19. Призначено розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 у судовому засіданні 03.06.2021.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9173/19 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 скасувати, з підстав, викладених у скарзі, натомість представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/9173/19 позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про стягнення 18 651 795,26 грн. за Договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.03.2018 № 22 задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 424 786,00 грн. пайового внеску, 3 371 345,55 грн. пені, 206 941,97 грн. судового збору.
Зазначене судове рішення не оскаржувалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" до Північного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 12.12.2019.
24.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.201 у справі № 910/9173/19 був виданий наказ про примусове виконання рішення.
За зверненням Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постановою Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61322022 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 № 910/9173/19.
Відповідно до виписки від 16.01.2021 по групі рахунків Департаменту економіки та інвестицій, Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягнуто з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" по виконавчому провадженню ВП № 61322022 та зараховано на рахунок Департаменту економіки та інвестицій кошти в сумі 180 966,10грн.
16.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" мотивована тим, що на думку заявника наказ Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 № 910/9173/19 не підлягає виконанню, оскільки положення рішення Київської ради від 23.07.2020 №32/9111 "Про звільнення об'єктів незавершеного будівництва групи компаній "Укрбуд" від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва" об'єкти незавершеного будівництва компанії "Укрбуд" звільнено від нарахування пайової участі, в тому числі і об'єкт будівництва житлово-офісного комплексу (будинок №1, будинок №2) між вул. Микільсько- Слобідською та просп. Броварським у Дніпровському районі, а відтак Наказ Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 № 910/9173/19 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню на підставі ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник (ТОВ "Укрбуд Девелопмент") посилається на ч.2 ст.328 ГПК України, в якій зазначається, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За твердженням заявника, він звернувся до суду згідно з ч.2 ст.328 ГПК України не на підставах "якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником", а звернувся до суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню саме з інших причин.
Цими іншими причинами, за твердженням заявника стало прийняття Київською міською радою рішення від 23.07.2020 № 32/9111 "Про звільнення об'єктів незавершеного будівництва групи компаній "Укрбуд" від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/9173/19 задоволено частково, визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/9173/19 від 24.12.2019 про примусове виконання Рішення господарського суду від 12.11.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 243 819,90 грн. пайового внеску, 3 371 345,55 грн. пені, 206 941,97 грн. судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження як у кодексах, так із у Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Так, ст. 18 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 18 ГПК України додатково закріплено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України", заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia", заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Враховуючи викладене, сам факт наявності рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/9173/19, яке набрало законної сили 12.12.2019, на виконання якого 24.12.2019 видано наказ про примусове виконання рішення, а 19.02.2020 відкрито виконавче провадження, унеможливлює застосування, у даному випадку, рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 32/9111 "Про звільнення об'єктів незавершеного будівництва групи компаній "Укрбуд" від нарахування пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва", як на підставу для визнання наказу у справі № 910/9173/19 таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, заявником не наведено жодної норми чинного законодавства України, згідно із якою, судове рішення, прийняте Іменем України, може бути нівельоване рішенням органу місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що хоча ч. 2 ст. 328 ГПК України не містить вичерпного переліку підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, однак, нормами чинного законодавства не надано судам права довільно тлумачити положення ГПК України.
Так, ГПК України містить підстави наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників якщо його видано помилково та якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку із його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасуванні чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ не було виконано повністю або частково.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного суду від 20.03.2018 у справі № 910/1469/13, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, законом пов'язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання).
Натомість слід зазначити, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/9173/19 не скасовано в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, тому підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, відсутні.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/9173/19 на підставі ст. 328 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 173, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280-282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/9173/19 скасувати.
3. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
4. Матеріали справи № 910/9173/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.06.2021, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному з 14.06.2021 по 18.06.2021, включно.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім