79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" червня 2021 р. Справа № 914/3299/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.
Суддів: Бонк Т.Б.
Матущак О.І.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль», б/н від 20 квітня 2021 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 30 березня 2021 року (підписане 31.03.2021 року), суддя Юркевич М.В.
у справі №914/3299/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль», м. Київ
до відповідача Дочірнього підприємства «Плай», с. Козьова, Сколівський район, Львівська область
про стягнення 101 735,88 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
17.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Констебль» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Плай» про стягнення 101 735,88 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Констебль» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Плай» (Замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №01-07/2018-Ф від 01.07.2018. На виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору, Виконавець у період з 01.01.2020 по 06.06.2020 надав Замовнику послуги з охорони території та об'єктів Замовника. Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з охорони території та об'єктів складає 101 735,88 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 року у справі №914/3299/20 (суддя М.В. Юркевич) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Плай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль» - 32 000,80 грн. основного боргу та 661,18 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 189-193).
Рішення суду мотивоване тим, що сторонами було погоджено та підписано акти надання послуг №15 від 31.01.2020р. = на суму 32 000,80 грн., №41 від 29.02.2020р. = на суму 32 000,80 грн., №56 від 31.03.2020р. = на суму 32 000,80 грн. Акти №15 та №41 відповідачем оплачені, що визнається сторонами. Водночас, в якості доказу оплати за послуги, які надані у березні 2020 (акт № 56) відповідач надав суду розписку, про передачу ним 36 000,00 грн. працівнику позивача в якості оплати авансу за березень. Однак, від кого такі кошти було отримано, а також їхнє цільове призначення в розписці не зазначено. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості з відповідача за надані позивачем охоронні послуги за березень 2020 по акту № 56 в розмірі 32 000,80 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Разом з тим, суд зазначив, що відповідач не визнав, що за актами №№: 71, 91, 106 у спірний період позивач надав охоронні послуги, в зв'язку з чим дані акти не підписані відповідачем. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 69 735,80 грн. є недоведеними та не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ТзОВ «Констебель» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що факт надання послуг у спірному періоді підтверджується актами надання послуг № 56 від 31.03.2020, № 71 від 30.04.2020, № 91 від 31.05.2020 та № 106 від 06.06.2020, які ДП «Плай» отримано наручно. При цьому акт надання послуг № 56 відповідачем підписано, однак не оплачено. Акти №№: 71, 91, 106 ДП «Плай» отримано наручно, однак таких не підписано, не повернуто та не оплачено. Будь-яких претензій від ДП «Плай», чи повідомлень про причини неможливості підписання вказаних актів на адресу скаржника не надходило. Судом при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не взято до уваги наряди по охороні об'єктів, зазначених у додатку № 1 до договору за період з 01.04.2020 по 06.06.2020, як докази підтвердження факту надання послуг з охорони, оскільки вказані документи упродовж усього терміну дії договору визнавались сторонами та на таких складались відповідні акти надання послуг. Не враховано судом першої інстанції і те, що у зв'язку з неналежним виконанням ДП «Плай» умов договору щодо оплати наданих послуг з охорони, 30.05.2020 на їхню адресу направлено відповідну претензію-повідомлення з вимогою здійснити оплату за надані послуги. Відповідач отримав претензію 04.06.2020, однак будь-якої відповіді не надав та оплату не здійснив. Крім того, скаржник наголошує, що сторони договору є платниками податку на додану вартість, позивачем у відповідності до Податкового кодексу України зареєстровано податкові накладні з надання послуг та включено суму ПДВ до податкових зобов'язань перед бюджетом за період з 01.01.2020 - 06.06.2020, а відповідач в свою чергу за вказазний період користувався даними сумами з податку на додану вартість в якості податкового кредиту. Скаржник наголошує, що з урахуванням відсутності в договорі про надання охоронних послуг конретної вимоги щодо способу скерування Замовнику актів надання послуг, передавши акти надання послуг № 71 від 30.04.2020, № 91 від 31.05.2020 та № 106 від 06.06.2020 наручно, Товариство позивача діяло в межах договору. Просить повністю скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 року у справі № 914/3299/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зокрема, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірні акти № 71 від 30.04.2020, № 91 від 31.05.2020 та № 106 від 06.06.2020 були направлені позивачем лише 12.03.2021. Відповідач погоджується з позицією суду, що з наданих позивачем відомостей нарядів по охороні об'єктів не вбачається за можливе встановити надання спірних послуг саме на підставі договору про надання охоронних послуг № 01-07/2018-Ф від 01.07.2018 та згідно дислокації розміщення постів охорони на об'єктах відповідача, яка є додатком № 1 до договору. Крім того, наданими позивачем відомостями нарядів по охороні об'єктів жодним чином не підтверджується факт надання послуг в обсягах та вартості, визначених у протоколі погодження договірної ціни, яка є додатком № 2 до договору. Відповідач стверджує, що ним повністю проведено оплату за послуги надані позивачем у січні-березні 2020 року. В якості доказу оплати за послуги, які надані у березні 2020 року, відповідач надав суду розписку, якою підтверджується передача ним 36 000,00 грн. працівнику позивача в якості оплати авансу за березень. Розписка від 09.03.2020 року свідчить про отримання ОСОБА_1 коштів в розмірі 36 000,00 грн., на якій міститься відтиск печатки позивача, що підтверджує, що ОСОБА_1 був уповноваженою та довіреною особою позивача, так як володів печаткою Товариства, відповідно здійснював функції (повноваження) від його імені. Також, на думку відповідача безпідставною є позиція позивача про надання послуг з посиланням на податкові накладні, оскільки наведене не узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору. Просить апеляційну скаргу ТзОВ «Констебль» задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі №914/3299/20 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Поряд з тим, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на продовження карантину на всій території України та введення товариством тимчасових обмежень, спрямованих на попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції. Враховуючи клопотання відповідача, колегія суддів вирішила поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та взяти до уваги поданий відповідачем відзив.
Апеляційне провадження у справі
Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3299/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль» на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 року та витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи. На підставі ухвали від 12.05.2021 справу №914/3299/20 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Обставини справи
01.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Констебль» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Плай» (Замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №01-07/2018-Ф. Згідно із п. 1.1 договору Виконавець надає Замовнику послуги з охорони території та об'єктів Замовника, вказаних у дислокації (додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною), а Замовник сплачує за надані послуги за цінами та у термін, що вказуються в договорі (т. 1, а.с. 30-32).
Згідно додатку №1 до договору, об'єктом охорони є гірськолижний комплекс «Плай», що знаходився біля с. Плав'є Сколівського району Львівської області (т. 1, а.с. 33-34).
Пунктами 2.2 - 2.4 договору сторони погодили, що вартість послуг (з урахуванням транспортних витрат Виконавця при виконанні умов договору) визначена протоколом погодження договірної ціни на підставі кошторису, які є невід'ємними частинами договору (додаток № 2 до договору). Загальна вартість охоронних послуг по договору на кожен окремий місяць розраховується Виконавцем на підставі дислокації, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником згідно рахунків та актів виконаних робіт в 5-денний термін після підписання зазначених актів на розрахунковий рахунок Виконавця..
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є додатком №2 до договору, сторони визначили вартість охорони за місяць 32 000,80 грн. (т. 1, а.с. 35).
Згідно із п. 3.1.2 договору, Виконавець має право припинити надання послуг з охорони і розірвати договір у випадку непогашення заборгованості Замовником в зазначений в письмовому повідомленні строк.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору, позивачем у період з 01.01.2020 по 06.06.2020 надано послуги з охорони території та об'єктів відповідача, перелічених у додатку № 1 до договору на загальну суму 165 737,48 грн.
В матеріалалх справи містяться копії актів надання послуг: №15 від 31.01.2020 - на суму 32 000,80 грн.; №41 від 29.02.2020 - на суму 32 000,80 грн.; №56 від 31.03.2020 - на суму 32 000,80 грн.; №71 від 30.04.2020 - на суму 32 000,80 грн.; №91 від 31.05.2020 - на суму 32 000,80 грн.; №106 від 06.06.2020 - на суму 5 733,48 грн. (т. 1, а.с. 44-49). Згідно даних актів позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 165 734,48 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені акти надання послуг з боку відповідача підписані частково, а саме відповідачем підписано акти надання послуг № 15 від 31.01.2020, № 41 від 29.02.2020 та № 56 від 31.03.2020. Відповідачем здійснена оплата лише згідно актів наданих послуг № 15 від 31.01.2020 у сумі 32 000,80 грн. та № 41 від 29.02.2020 у розмірі 32 000,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 570 від 14.02.2020, № 668 від 06.03.2020 (т. 1, а.с. 111, 112).
Водночас акти надання послуг № 71 від 30.04.2020, № 91 від 31.05.2020 та № 106 від 06.06.2020 відповідачем не підписані.
30.05.2020 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором про надання послуг № 01-07/2018-Ф від 01.07.2018 на суму 64 000,00 грн., в розумінні п. 3.1.2 договору, з вимогою погасити заборгованість за березень-квітень 2020 року на суму 64 000,00 грн. у 5-ти денний термін з дня отримання претензії. В претензії також зазначено, що у випадку нездійснення відповідачем плати у встановлений строк, договір буде розірвано (т. 1, а.с. 62-63). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача 101 735,88 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ході розгляду справи суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ТзОВ «Констебль» (Виконавець) та ДП «Плай» (Замовник) договору про надання охоронних послуг №01-07/2018-Ф від 01.07.2018.
За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).
Як зазначалось вище, п. 2.4 договору про надання охоронних послуг №01-07/2018-Ф від 01.07.2018, сторони погодили, що оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником згідно рахунків та актів виконаних робіт в 5-денний термін після підписання зазначених актів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонами було погоджено та підписано акти надання послуг №15 від 31.01.2020р. - на суму 32 000,80 грн., №41 від 29.02.2020р. - на суму 32 000,80 грн., №56 від 31.03.2020р. - на суму 32 000,80 грн.
Водночас, відповідачем не визнавалися та не підписувалися акти надання послуг №71 від 30.04.2020р. - на суму 32 000,80 грн. №91 від 31.05.2020р. - на суму 32 000,80 грн. та №106 від 06.06.2020р. - на суму 5 733,48 грн.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що акти надання послуг №15 та №41 були відповідачем оплачені, що сторонами не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в якості доказу оплати за послуги, які надані у березні 2020 року надав суду копію розписки від 09.03.2020, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 36 000,00 грн. (т. 1, а.с. 113).
Разом з тим, від кого такі кошти було отримано, а також їхнє цільове призначення в такій розписці не зазначено. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ТзОВ «Констебль», в якій зазначено, що ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТзОВ «Констебль» не перебуває і ніколи не перебував (т. 1, а.с. 132).
З огляду на наведене колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про незарахування 36 000,00 грн. в якості оплати за надані позивачем відповідачу охоронні послуги за березень 2020р. по акту №56.
Водночас, як підтверджено матеріалами справи, акти надання послуг: №№ 71, 91, 106 відповідачем не підписано, як і не визнано, що за цими актами у спірний період позивач надавав охоронні послуги відповідачу.
Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника, як на докази надання охоронних послуг на відомості нарядів по охороні об'єктів (т. 1, а.с. 65-99), оскільки надані відомості є суто внутрішніми документами скаржника (позивача), не містять погодження відповідача, чи відмітки останнього про ознайомлення, тощо, а тому розцінюються судом, як односторонній акт, що за даних обставин справи не можуть підтверджувати надання охоронних послуг відповідачу відповідно до договору про надання охоронних послуг №01-07/2018-Ф від 01.07.2018.
Також, колегія суддів зауважує, що умовами договору, сторони передбачили, що оплата наданих послуг проводиться Замовником в 5-ти денний термін після підписання зазначених актів. Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення (отримання відповідачем) спірних актів. Твердження ж скаржника про те, що акти були отримані відповідачем наручно не підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним та підставним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 32 000,80 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі №914/3299/20.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль», б/н від 20 квітня 2021 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 року у справі № 914/3299/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Матущак О.І.