79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" червня 2021 р. Справа №914/342/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Матущак О.І.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Борщ І.О.,
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката Безушка О.І. (довіреність №11 від 11.01.2021),
відповідача1- не з'явився (належно повідомлений),
відповідача2 - не з'явився (належно повідомлений),
відповідача3- адвоката Петрова Л.Ю. (ордер на надання правової допомоги №157365 від 18.02.2021),
третьої особи 1(МО України) - Гера В.М. (в порядку самопредставництва),
третьої особи 2 (ВЧ №А2736)- не з'явився (належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 20.01.2021 №166 (вх. суду від 26.01.2021 №01-05/377/21)
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 (суддя Коссак С.М., м.Львів)
у справі: № 914/342/20
за позовом: Квартирно -експлуатаційного відділу м.Львова, м. Львів
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
відповідача-2: Державного підприємства "Виробничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України "Армія України", м. Львів
відповідача -3: Фізичної особи підприємця Шульган Назара Ігоровича, м. Львів
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України, м.Київ,
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 , м.Львів
про припинення договорів оренди та передачу майна
У лютому 2020року КЕВ м.Львова звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ДП "Виробничо-поліграфічне підприємство МО України "Армія України" та ФОП Шульган Н.І. про припинення договорів оренди та передачу майна.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представник ФОП Шульган Н.І. (відповідача3) адвокат Піта Я.І. подав попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які ФОП Шульган Н.І. поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи судом, відповідно до якого витрати відповідача3 можуть становити від 3 600,00грн до 17 000,00грн (том 1,а.с. 98).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі № 914/342/20 відмовлено у задоволенні позову.
Згідно з протоколом судового засідання від 10.12.2020 до закінчення судових дебатів представник відповідача3 оголосив усну заяву про подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
15.12.2020 відповідач подав до суду заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача3 - 9 900,00грн витрат на правову допомогу.
Вказана заява обгрутована тим, що відповідно до акту про надану правову допомогу №4с від 14.12.2020 ФОП Шульган Н.І. надано послуги у справі №914/342/20 на загальну суму 9 900,00грн, які оплачені відповідачем3 в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 у справі №914/342/20 задоволено заяву представника відповідача 3 про відшкодування судових витрат та присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача3 - 9900,00 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката.
Дослідивши поданий заявником договір про надання правової допомоги №67 від 16.12.2019, додаткову угоду 10/02/20-2 від 10.02.2020 до договору про надання правничої допомоги, акт про надану правову допомогу №4с від 14.12.2020, платіжне доручення №408 від 12.08.2020 та виписку по особовим рахункам за 11.12.2020, оцінивши обсяг виконаної роботи адвокатом з представництва інтересів відповідача3, керуючись принципом розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлена відповідачем3 сума витрат на правову допомогу є документально обгрунтованою та правомірно заявлена. При цьому, суд вказав, що позивач не скористався передбаченим ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України правом на подання заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
КЕВ м.Львова (позивач) не погодилося з додатковим рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача3 про відшкодування судових витрат.
Скаржник вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є необгрунтованою, оскільки така не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх вартості. Вказує, що суд не врахував, що КЕВ м.Львова є неприбутковою бюджетною організацією, фінансування якою залежить від МО України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач3 просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд врахував, що понесені відповідчем3 витрати є пов'язаними з розглядом даної справи (номер справи та її предмет чітко зазначені в додатковій угоді до договору про надання правової допомоги, акті про надану правову допомогу, платіжних документах), їх розмір пропорційний до предмету спору, який пов'язаний з чинністю договорів оренди, на підставі яких відповідач3 здійснює свою господарську діяльність, адвокат відповідача3 брав участь у п'яти судових засіданнях. Зазначає, що статус позивача як неприбуткової установи, що фінансується з державного бюджету, жодним чином не впливає по порядок розподілу судових витрат, оскільки позивач не звільнений законом від їх сплати і повинен нести передбачені законом правові наслідки своїх дій, у даному випадку - за звернення до суду з позовом.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 у справі № 914/342/20.
Ухвалою від 22.04.2021 призначено розгляд справи в судовому засіданні 15.06.2021.
У судовому засіданні представники скаржника та МО України (третьої особи1) підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача3 підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 названої статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Під час розгляду справи судом першої інстанції до відзиву на позов представник ФОП Шульган Н.І. (відповідача3) адвокат Піта Я.І. подав попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які ФОП Шульган Н.І. поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи судом, відповідно до якого витрати відповідача3 можуть становити від 3 600,00 до 17 000,00грн (том 1,а.с. 98).
У зазначеному розрахунку вказано, що витрати визначатимуться з розрахунку 600,00грн за 1 год. роботи адвоката в залежності від обсягу наданих послуг, але не менше 1000,00грн за 1 судове засідання.
Відповідно до частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом першої інстанції інтереси відповідача3 представляли адвокати АО «Ад Хок» адвокат Піта Я.І. на підставі ордеру на надання правової допомоги №073704 від 14.05.2020 та адвокат Петрова Л.Ю. на підставі ордеру на надання правової допомоги №157354 від 06.05.2020, виданих на підставі договору про надання правової допомоги №67 від 16.12.2019 (том 1,а.с. 54, 183).
За умовами п.1.1 вказаного договору АО «Ад Хок» (виконавець) бере на себе зобов'язання по наданню ФОП Шульган Н.І. (клієнту) правової допомоги, а клієнт зобов'язується здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, понесених виконавцем безпосередньо при виконанні цього договору.
Правова допомога, що надається за договором, полягає, зокрема, у представництві інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, складання та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п.1.2).
Згідно з п.2.1 договору винагорода за правову допомогу оплачується клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено адвокатами виконавця за ставкою 600,00грн за 1 год.
Відповідно до п.2.3 договору факт надання правової допомоги підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються уповноваженими представниками сторін.
10.02.2020 АО «Ад Хок» та ФОП Шульган Н.І. підписали додаткову угоду №0/02/20-2 до договору про надання правничої допомоги, відповідно до п.1 якої виконавець бере на себе зобов'язання по наданню клієнту правової допомоги у судовій справі №914/342/20 за позовом КЕВ м.Львова до ФОП Шульган Н.І. про припинення договорів оренди та повернення майна.
Сторони погодили, що розмір винагороди за правову допомогу обчислюється відповідно до обсягу часу, витраченого адвокатами виконавця на надання правової допомоги за ставкою 600грн 1 год роботи, але не менше 1000,00грн за 1 судове засідання (п.2. угоди)
Згідно з п.3 оплата гонорару здійснюється клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5-ти днів з моменту підписання сторонами акту про надану правову допомогу та виставлення відповідного рахунку.
14.12.2020 сторони підписали акт про надану правову допомогу №4с, в якому викладено зміст наданої правової допомоги, затрачений час та вартість відповідних послуг, зокрема: підготовка заяви про залучення третіх осіб - 1год/600грн; підготовка відзиві - 5год/3000,00грн; участь у судових засіданнях - за 1 засідання/1000грн(том1,а.с. 106).
Судом встановлено, що адвокат Піта Я.І, від імені відповідача3 подав відзив на позов, заяву про залучення третіх осіб від 13.05.2020, клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 14.10.2020. Адвокат Петрова Л.Ю. представляла інтереси відповідача3 в судових засіданнях 10.09.2020, 01.10.2020, 26.11.2020 та 10.12.2020.
Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №408 від 12.08.2020 та випискою по особовому рахунку АО від 11.12.2020 ФОП Шульган Н.І. здійснив оплату 9 900,00грн з призначенням платежу «за надання правової допомоги у справі №914/342/20».
Названі докази підтверджують фактичне понесення відповідачем3 витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в сумі 9 900,00грн.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач3 надіслав позивачу заяву про відшкодування судових витрат, однак він не скористався передбаченим законом правом на подання клопотання про зменшення заявлених відповідачем3 витрат та не забезпечив явки свого представника в судове засідання з розгляду такої заяви.
Твердження скаржника про необгрунтованість заявленої відподідачем3 суми, оскільки така не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх вартості апеляційний суд відхиляє, оскільки долученими до матеріалів даної справи доказами підтверджено, що понесені відповідчем3 витрати є пов'язаними з розглядом даної справи (номер справи та її предмет чітко зазначені в додатковій угоді до договору про надання правової допомоги, акті про надану правову допомогу, платіжних документах), адвокати відповідача3 подавали від його імені процесуальні заяви і клопотання та забезпечували свою присутність в судових засіданнях. Щодо посилань апелянта на те, що він є бюджетною організацією, апеляційний суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть впливати на порядок розподілу судових витрат.
При цьому, згідно з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції правомірно ухвалив додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача3 9 900,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 у справі № 914/342/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 т.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 275,276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 20.01.2021 №166 (вх. суду від 26.01.2021 №01-05/377/21) - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 у справі № 914/342/20 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.06.2021.
Головуючий суддя Т.Б.Бонк
суддя О.І.Матущак
суддя Г.Г.Якімець