79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" червня 2021 р. Справа №909/240/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни б/н від 03.02.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/533/21 від 08.02.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 (суддя Малєєва О.В., повний текст рішення складено та підписано 03.12.2020)
у справі № 909/240/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська»
про зобов'язання виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К. Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 »
за участю представників:
від позивача: Кулешір К.Я.
від відповідача: адвокат Оліградський М.В.
присутній: Кулешір О.М.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/240/20 в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кулешір К.Я. на користь ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апелянт звернулась до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/240/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, зобов'язати ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» виконати в натурі п.1 Договору про виконання робіт (надання послуг) №55903 від 31.05.2017 та підключити юридичного споживача в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б.- головуючий суддя, члени колегії - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020, зупинено дію оскарженого рішення, відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу строк до 12.03.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.03.2021.
09.03.2021 на електронну адресу суду від ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Також 09.03.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо факту підроблення Фізичною особою-підприємцем Кулешір К.Я. документів та використання підроблених документів, а саме додаткового правочину про зміни до Договору про постачання електричної енергії №01013/01 від 22.03.2016.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 розгляд справи відкладено на 14.04.2021.
13.04.2021 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про стягнення з ФОП Кулешір К.Я. на користь ПАТ «Прикарпаттяобленерго» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 200,00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021.
17.05.2021 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про стягнення з ФОП Кулешір К.Я. на користь ПАТ «Прикарпаттяобленерго» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11580,00 грн. (уточнення до попередньої заяви).
25.05.2021 апелянт подала через канцелярію суду заяву із поясненнями щодо проведення судового засідання 24.11.2020 в Господарському суді Івано-Франківської області та правовідносин з відповідачем протягом здійснення підприємницької діяльності ПМП «ІСКО», ФОП Кулешір К.Я. та ПП Кулешір С.О., а також щодо інших судових справ між сторонами спору.
В судовому засіданні 26.05.2021 оголошено перерву до 16.06.2021.
01.06.2021 на електронну адресу суду надійшла заява ПАТ «Прикарпаттяобленерго» з поясненнями щодо фактичних обставин спору на спростування доводів апелянта, у якій відповідач просить долучити дану заяву із підтверджуючими документами до матеріалів справи.
14.06.2021 на адресу суду надійшла заява ФОП Кулешір К.Я. з поясненнями щодо фактичних обставин спору,
У заяві позивачка також просить стягнути з АТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ФОП Кулешір К.Я. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. в суді першої інстанції, 12 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції та 10000,00 грн. - матеріальні витрати на поїздки та участь в судових засіданнях.
16.06.2021 ФОП Кулешір К.Я. подала через канцелярію суду заяву про заперечення проти покладення на позивача судових витрат у справі.
В судовому засіданні 16.06.2021 апелянт надала пояснення щодо фактичних обставин спору з наданням суду для огляду оригіналів документів, доданих до заяви від 14.06.2021.
Представник відповідача пояснення апелянтки заперечив, підтримав подане суду клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ФОП Кулешір К.Я.
Апелянт проти клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали заперечила.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо факту підроблення Фізичною особою-підприємцем Кулешір К.Я. документів та використання підроблених документів, а саме додаткового правочину про зміни до Договору про постачання електричної енергії №01013/01 від 22.03.2016, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Клопотання (вх.№01-04/1782/21 від 09.03.2021) обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач - ФОП Кулешір К.Я. надала, а суд оглянув оригінал додаткового правочину про зміни до Договору про постачання електричної енергії №01013/01 від 22.03.2016, з якого вбачається, що договір укладено ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі директора філії «Косівський РЕМ» Боднарука Валерія Яремовича, що діє на підставі положення про філію та довіреності №467 від 15.12.2011 з однієї сторони та споживачем Приватним підприємцем Кулешір Ксенією Ярославівною з другої сторони. Таблиці у п.1 та у п.2 не заповнені, на зворотній стороні додатковий правочин підписано директором філії «Косівський РЕМ» Боднаруком В.Я., міститься печатка та дата 22.03.2016 (з 2012 р. виправлено рукою на 2016 р.) та ФОП Кулешір К.Я. Відповідач вказує, що між ФОП Кулешір К.Я. та філією АТ «Прикарпаттяобленерго» «Карпатська» (раніше - філія «Косівський РЕМ») ніколи не укладалось договору про постачання електричної енергії №01013 від 01.10.2010 та додаткового правочину до нього від 22.03.2016, довіреність №467 від 15.12.2011 на ім'я ОСОБА_1 видана терміном на 1 рік, тобто строк її дії закінчився 15.12.2012, а станом на 22.03.2016 ОСОБА_1 не працював на посаді директора філії «Косівський РЕМ». Таким чином, на думку відповідача наявний факт підроблення документів, відповідальність за що передбачена ст.358 КК України.
До клопотання додано копію довіреності №467 від 15.12.2011 та довідку ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» №051/202 від 21.10.2020 про періоди роботи ОСОБА_1 на посаді директора філії.
Відповідно до ч. 1 ст.246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Відповідач вказує на ознаки підроблення документу - внесення виправлень у додатковий правочин щодо дати та сторони, однак, із зазначеного не вбачається, що виправлення зроблені саме позивачкою. Натомість ФОП Кулешір К.Я. у судових засіданнях вказувала, що виправлення в документи внесено працівниками відповідача.
На переконання колегії суддів, припущення відповідача про підроблення документів позивачем, а саме додаткового правочину про зміни до Договору про постачання електричної енергії №01013/01 від 22.03.2016 не є достатньою підставою для постановлення окремої ухвали щодо позивачки з повідомленням прокуратури про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого у ст.358 КК України.
В судовому засіданні 16.06.2021 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, просила покласти судові витрати на відповідача, заперечила проти заявленого відповідачем розміру судових витрат.
Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, підтримав подане суду клопотання про покладення витрат на професійну правничу допомогу на позивача.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
ФОП Кулешір К.Я. звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» про зобов'язання виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К. Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка для відновлення електропостачання до кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » уклала з відповідачем договір про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903, сторони підписали акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017 за N 2017/280/55903, проте відповідач електропостачання не відновив.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, доводив відсутність договірних відносин між сторонами.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка не довела факту існування договірних відносин з відповідачем та виникнення у нього договірних зобов'язань.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи.
Зокрема, апелянт вказує, що уклала 22.06.2016 з ПМП «ІСКО» договір оренди дитячого кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеного на території дитячої бази відпочинку «Лісова казка». Вказаним договором орендодавець уповноважив її як орендаря представляти інтереси ПМП «ІСКО» як споживача-орендодавця перед АТ «Прикарпаттяобленерго» з метою відновити електропостачання до об'єкту оренди, оскільки 24.11.2015 подачу електроенергії до дитячого кафе-бару «Лісова казка» було припинено. Для відновлення електропостачання ФОП Кулешір К.Я. уклала з відповідачем - АТ «Прикарпаттяобленерго» договір про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903, їй надали рахунок-фактуру №2017/280/55903, після чого ФОП Кулешір К.Я. та АТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії Косівський РЕМ підписали акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017 за №2017/280/55903 про повторне підключення споживача ПМП «ІСКО» з врахуванням його відключення як юридичного споживача в мережу на опорі, проте, відповідач електропостачання не відновив.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки угоді на користування електроенергією від 01.09.1995, укладеної МПП «ІСКО» та Косівським РЕМ, на підставі і на виконання якої між ФОП Кулешір К.Я. та АТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії Косівський РЕМ було укладено спірний договір про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903.
Також за твердженнями апелянта суд не надав оцінки акту про заміну лічильника, складеному у 2009 році працівниками філії АТ «Прикарпаттяобленерго», який свідчить про існування договірних відносин між МПП «ІСКО» як споживача об'єкту бази відпочинку «Лісова казка» та відповідачем.
Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції в судовому засіданні оглянув наступні оригінали документів:
угоди №199 на користування електроенергією від 01.09.1995, поданої позивачем на підтвердження того, що споживачем електроенергії на дитячій базі відпочинку «Лісова казка» є МПП «ІСКО»;
договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2016, укладеного між МПП «ІСКО» та ФОП Кулешір К.Я., поданого позивачем на підтвердження наявності у ФОП Кулешір К.Я. повноважень на представництво інтересів МПП «ІСКО» як споживача та орендодавця на укладення договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 та акту здачі-приймання робіт до нього №2017/280/55903 від 07.06.2017, оскільки МПП «ІСКО» тимчасово не здійснює діяльності на території бази відпочинку, а на об'єкті оренди - в кафе барі «Лісова казка» не має окремого лічильника;
договору про виконання робіт (надання послуг) №55903 від 31.05.2017, який підтверджує, що відповідач зобов'язався підключити електроенергію до об'єкту за зверненням ФОП Кулешір К.Я.;
акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2017/280/55903 від 07.06.2017, який підтверджує, що відповідач як виконавець виконав, а позивач як замовник прийняв роботи по повторному підключенні електроенергії до об'єкта на підставі договору №55903 від 31.05.2017.
Апелянт вважає, що вона як позивач повністю довела вказаними доказами наявність обов'язку у відповідача здійснити підключення електроенергії до орендованого нею об'єкта, а тому хибними є висновки суду про те, що суд не встановив правових підстав для здійснення повторного підключення.
Скаржник не погоджується з висновками суду про те, що відповідач довів існування договірних відносин щодо електропостачання до об'єкта з ПП Кулешір С.О. з 01.10.2010 до 20.03.2016, електропостачання було припинено в кінці травня 2017 року і вона мала намір його відновити, тому в договорі №55903 від 31.05.2017, рахунку та акті надруковано реквізити ПП Кулешір С.О., а внесення виправлень в ці документи не узгоджуються з іншими доказами.
Апелянт звертає увагу, що відповідач ввів в оману суд першої інстанції щодо вказаних обставин, зокрема, доводами про те, що після розірвання договору електропостачання з ПП Кулешір С.О. 20.03.2016, ОСОБА_2 , (не будучи вже приватним підприємцем, без укладення договору оренди з МП «ІСКО») звернулась із заявою про підключення кафе-бару «Лісова казка» до електропостачання і на підставі цієї заяви було видано договір на виконання робіт та рахунок фактуру. ПП ОСОБА_2 не є власником об'єкту, не мала правових підстав на укладення договорів споживання електроенергії на зазначеному об'єкті з відповідачем, не була споживачем і по даному об'єкту не встановлювався окремий прилад обліку електроенергії. Позивач стверджує, що відповідач, вводить суд в оману і умисно заявляє, що електроенергія до кафе-бару «Лісова казка» подавалась ПП ОСОБА_2 відповідно до угоди №01013 з 2005 року, оскільки такої угоди не укладалось, електроенергія подавалась на пряму і оплата нараховувалась без лічильника. ОСОБА_2 , зрозумівши шахрайські дії АТ «Прикарпаттяобленерго» відмовилась від їхніх послуг, але 24.11.2015 АТ «Прикарпаттяобленерго» замість того, що припинити подачу електроенергії до кафе-бару «Лісова казка» припинило подачу електроенергії споживачу ПМП «ІСКО» до всієї бази відпочинку. Заборгованості ПМП «ІСКО» по сплаті електроенергії не мало, актів відключення електроенергії споживачу ПМП «ІСКО» не складалось, а договір на постачання електроенергії №01013 від 01.10.2013, копію якого відповідач представив суду є сфальсифікованою копією.
Апелянт також звертає увагу на те, що просила суд викликати як свідка директора МПП «ІСКО» ОСОБА_3 та залучити їх до участі у справі в якості третьої особи, однак, суд першої інстанції повністю проігнорував заявлені клопотання, а також залишив без задоволення заявлені відводи.
Окрім того, суд першої інстанції відмовив апелянту в оголошенні перерви для консультації з адвокатом та провів судові дебати без участі позивачки, якій надавали в цей час медичну допомогу у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я.
До апеляційної скарги, серед іншого, додано копію рішення Черганівської сільської ради від 26.07.2011, копію відповіді від ВАТ «Прикарпаттяобленерго» від 10.11.2009, копію відповіді від ВАТ «Прикарпаттяобленерго» від 25.07.2019, які не були предметом дослідження суді першої інстанції. Обґрунтування щодо об'єктивної неможливості подати вказані докази в суд першої інстанції апеляційна скарга не містить, тому із врахуванням вимог ч.3 ст.269 ГПК України, апеляційний суд не бере перелічені докази до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує на відсутності договірних відносин між сторонами, зазначає, що без укладеного договору про постачання електричної енергії не можливе підключення об'єкта споживача та споживання електричної енергії, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, стягнути з апелянта судові витрати на професійну правничу допомогу. Також у відзиві відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є дочкою позивачки, вони проживають за одною адресою.
У заяві, поданій суду 01.06.2021 відповідач зазначає, що 01.03.2000 між підприємцем Тураджикяном Г.Г. та ВАТ «Прикарпаттяобленерго» укладено договір №449 на користування електричною енергією по об'єкту кафе-бар «Лісова казка», що в селі Черганівка Косівського району Івано-Франківської області, який діяв до 15.11.2004; 15.11.2004 договір переукладено в новій редакції - №00449 від 15.11.2004; 30.08.2005 ОСОБА_4 подав заяву про припинення дії договору; 10.11.2005 та 11.11.2005 ОСОБА_2 (дочка позивачки), будучи фізичною особою-підприємцем з 03.08.2001, звернулась із заявами про укладення договору постачання електричної енергії по об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 14.11.2005 між ВАТ «Прикарпаттяобленерго» та ФОП Кулешір С.О. укладено договір про постачання електричної енергії №01013 по об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 01.10.2010 між ВАТ «Прикарпаттяобленерго» та ФОП Кулешір С.О. переукладено договір в новій редакції - №01013 від 01.10.2010; 14.02.2011 та 27.12.2011 ОСОБА_2 зверталась із заявами про коригування обсягів постачання електричної енергії, на підставі яких укладено додаткові правочини про зміни і доповнення до договору про постачання електричної енергії №011013 від 01.10.2010; 20.03.2014 ФОП Кулешір С.О. звернулась із заявою про продовження терміну дії договору №011013 від 01.10.2010 на підставі договору оренди від 20.03.2014; 20.03.2014 внесено зміни в п.9.4. договору щодо строку дії - до 20.03.2016; 24.11.2015 було припинено електропостачання кафе-бару «Лісова казка» шляхом демонтажу шлейфів на опорі №64 ЛЕП-0,4кВ від КТП-206 у відповідності до пп3 п.7.5. «Правил користування електричною енергією», а саме за несплату рахунків відповідно до умов договору; 02.03.2016 філія «Прикарпатська» направила ФОП Кулешір С.О. листа про необхідність до 20.03.2016 надати документи для укладення договору про постачання електроенергії, ФОП Кулешір С.О. не надала переліку документів, визначеного п.5.4. Правил, необхідних для укладення договору; 20.03.2016 договір №01013 від 01.10.2010 було розірвано; 27.05.2017 ОСОБА_2 звернулась із заявою з проханням надати рахунки, необхідні для відновлення постачання електричної енергії до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 29.05.2017 ОСОБА_2 звернулась із заявою з проханням терміново відновити постачання електричної енергії до об'єкту кафе-бар «Лісова казка»; на підставі заяв ОСОБА_2 їй було видано договір виконання робіт (надання послуг) та рахунок-фактуру №2017/280/55903 від 31.05.2017; рахунок-фактура №2017/280/55903 від 31.05.2017 залишився неоплаченим ОСОБА_2 та, як наслідок, договір про виконання робіт (надання послуг) був розірваний відповідно до п.7.; з 20.12.2011 по 09.02.2016 ОСОБА_5 була визнана недієздатною; у підтвердження своїх доводів позивачка представила договір виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903, рахунок-фактуру від 31.05.2017, та акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017, на яких містяться підписи і печатки філії відповідача, водночас, друкарським способом внесено реквізити замовника - Кулешір Світлани Орестівни та від руки зроблено виправлення на реквізити ОСОБА_5 , виправлення сторонами не засвідчені, в договорі та в акті від руки вписано номер та дату; додатковий правочин до договору від 22.03.32016 №01013/1 містить виправлення в номері та даті, прізвище, ім'я та по-батькові виправлено на ОСОБА_5 ; 20.05.2019 ОСОБА_5 звернулась до відповідача із заявою, в якій вказує, що з нею не укладено договору та не відновлено електропостачання; 24.05.2019 позивачці було надано відповідь.
Таким чином, відповідач стверджує, що позивачка не бажає укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та здійснити підключення до об'єкту у порядку, визначеному законодавством з метою ухилення від оплати послуг з приєднання та в будь-який спосіб намагається відновити електропостачання до об'єкту кафе-бар «Лісова казка».
На підтвердження наведених обставин відповідач надав згадані у поясненні документи. Документи, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, не беруться апеляційним судом до уваги.
У заяві, поданій суду 14.06.2021 позивачка пояснює, що є інвалідом ІІ групи пожиттєво, як і її чоловік - ОСОБА_3 . У 1992 році подружжя зареєструвало мале приватне підприємство та взяло в оренду земельну ділянку за межами населеного пункту Черганівка Косівського району з метою будівництва дитячої бази відпочинку та провело за власні кошти та згідно з усіма необхідними погодженнями та дозволами підвідну лінію протяжністю більш, ніж 800 м. для подачі електроенергії до МП «Діло», правонаступником якого є МП «ІСКО». 01.09.1995 між МП «ІСКО та Косівським РЕМ було укладено договір на постачання електроенергії до дитячої бази відпочинку у лісі за межами с.Черганівка за №199, встановлено трьохфазний лічильник. 25.11.1997 рішенням №44 Черганівської сільської ради було надано дозвіл на відкриття торгової точки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території дитячої бази відпочинку МП «ІСКО». Вказане кафе здавалось в оренду вірменській сім'ї до 2004 року, послуги електропостачання орендарі сплачували відповідно до угоди №199 від 01.09.1995. У 2004 році позивачка взяла в оренду кафе «Лісова казка». За цей час на протяжності підвідної лінії електроенергії були побудовані житлові будинки, готель, ресторан та дитячий садочок. Вказані об'єкти без згоди позивачки та її чоловіка під'єднали до підвідної лінії. Позивачці, як орендарю, Косівським РЕМ було запропоновано укласти окрему угоду на постачання електроенергії до кафе-бару «Лісова казка» з умовою відмови від претензій на підвідну лінію. Позивачка відмовилась укласти таку угоду, вважаючи, що споживачем є власник бази відпочинку - МП «ІСКО», а вона, як орендар, сплачує орендну плату та оплату електроенергії орендодавцю. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2005 у справі №3/190 задоволено позов АТ «Прикарпаттяобленерго» до ПП Кулешір К.Я. про спонукання до укладення договору на постачання електроенергії. Вказане рішення було скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2007, прийнято нове рішення про відмову у позові. Позивачка продовжувала працювати на підставі договору оренди, укладеного з МП «ІСКО», та сплачувати плату за електроенергію відповідно до угоди №199 від 01.09.1995.
У 2010 році позивачка потрапила в тяжку аварію та тимчасово припинила підприємницьку діяльність у зв'язку з перебуванням на лікуванні. Дитяче кафе «Лісова казка» взяла в оренду дочка позивачки - ОСОБА_2 .
Як вказує позивачка, АТ «Прикарпаттяобленерго» 01.10.2010 уклало договір з ПП Кулешір С.О. за №01013 на постачання електроенергії до дитячого кафе «Лісова казка», який є незаконним, оскільки, ПП ОСОБА_2 орендувала об'єкт у МП «ІСКО» на підставі договору, відповідно до умов якого використання електроенергії мало відбуватись на підставі угоди №199 від 1995 року. За договором №01013 від 01.10.2010 мав бути встановлений лічильник для обліковування використаної електроенергії ПП ОСОБА_2 , однак такого на об'єкті встановлено не було, електроенергію надавали та рахували прямо з лінії аж до 24.11.2015. ОСОБА_2 вимагала визнати укладений договір незаконним, встановити лічильник та провести перерахунок незаконно нарахованої оплати, проте, 24.11.2015 замість встановлення лічильника та проведення перерахунку, Косівський РЕМ припинив подачу електроенергії не лише до дитячого кафе «Лісова казка», а й до всієї бази відпочинку, що належить МП «ІСКО», хоча МП «ІСКО» заборгованості за електроенергію не мало та не має, актів на відключення електроенергії не складалось. У зв'язку з цим ПП ОСОБА_2 припинила свою підприємницьку діяльність.
У 2015 році стан здоров'я позивачки покращився, у січні 2016 році судом відновлено її дієздатність. 22.02.2016 позивачка знову уклала договір з МП «ІСКО» про оренду кафе-бару «Лісова казка». Договором позивачку уповноважено виступати від імені МП «ІСКО» і представляти їхні інтереси в ВАТ «Прикарпаттяобленерго» для відновлення подачі електроенергії, яка незаконно була припинена 24.11.2015. Для відновлення подачі електроенергії позивачку змусили підписати договір про виконання робіт №2017/280/55903 та оплатити рахунок-фактуру №117/280/55903, що позивачка виконала, однак подачу електроенергії не поновили та поставили нові умови - укласти окремий договір на постачання електроенергії та віддати підвідну лінію. Позивачка зазначає, що не має наміру укладати жодних нових договорів на постачання електричної енергії, тому звернулась до господарського суду із позовом про визнання незаконним відключення електроенергії та відновлення подачі електроенергії до дитячої бази відпочинку та дитячого кафе «Лісова казка», що знаходиться на території цієї бази, що мало бути зроблено ще у 2016 році.
Також позивачка вказує, що згідно із законом, постачання електроенергії мало бути відновлене після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за договором №55903, і відразу після прийняття судом до розгляду цього позову. 27.12.2019 позивачка зверталась до відповідача із заявляла, що відповідно до п.7.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих правил та умов договорів припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскарженням факту правопорушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
До заяви додано ряд документів на підтвердження наведених позивачкою обставин. Документи, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, не беруться апеляційним судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви було додано договір про виконання робіт (надання послуг) №55903 від 31.05.2017, укладений між Приватним акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго», як виконавцем, в особі директора філії Косівський РЕМ (прізвища не зазначено), який діє на підставі довіреності №27 від 12.05.2017 з однієї сторони та приватним підприємцем Кулешір Світланою Орестівною, як замовником, з другої сторони. У тексті договору, виконаному друкарським способом, вручну внесено виправлення в імені та по-батькові замовника, а саме виправлено «Світлана Орестівна» на « ОСОБА_6 » у преамбулі договору та у реквізитах замовника. У реквізитах також внесено виправлення в ідентифікаційному коді замовника. (а/с 4, том 1).
Внесені виправлення сторонами не засвідчено.
Під реквізитами виконавця - АТ «Прикарпаттяобленерго» Філія Косівський РЕМ в графі «Директор філії» міститься підпис без зазначення прізвища та ініціалів, скріплений печаткою Філії Косівський РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерго». Під реквізитами замовника міститься підпис та зазначено прізвище, ініціали - Кулешір К.Я.
У п.1 вказаного договору зазначено, що виконавець зобов'язується своєчасно і якісно виконати роботу (надати послугу) з: повторного підключення з врахуванням відключення юридичного споживача в електромережу на опорі (за заявою споживача) (сектор 42). Відповідно до п.2 замовник зобов'язується своєчасно здійснювати стовідсоткову передоплату за даним договором згідно з виставленими виконавцем рахунками протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.
Загальна вартість робіт (послуг), визначених у п.1, складає 1071,79 грн. У разі несплати замовником рахунку у терміни, зазначені у п.2 договору, вартість робіт (послуг) може бути змінена, виданий рахунок вважається недійсним (п.4).
За результатами виконання робіт (надання послуг) виконавець складає та підписує у замовника акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов'язаний підписати та повернути акт в день його отримання від виконавця (п.5).
У разі невиконання замовником обов'язків, передбачених п.2 цього договору виконавець має право на одностороннє розірвання договору шляхом письмового повідомлення про це замовника. Датою розірвання договору вважається дата направлення замовнику письмового повідомлення (п.7 договору).
Також до позовної заяви додано рахунок-фактуру №2017/280/55903 від 31.05.2017 на суму 1071,79 грн. за повторне підключення з врахуванням відключення юридичного споживача в електромережу на опорі (за заявою споживача) (сектор 42), термін дії рахунку - протягом 5-ти робочих днів від 31.05.2017, постачальник - Косівський РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерго», одержувач - підприємець Кулешір Світлана Орестівна. В реквізитах одержувача виправлено вручну «Світлана Орестівна» на «Ксенія Ярославіна», а також змінено ідентифікаційний код (а/с 5, том 1).
Внесені виправлення не засвідчено.
В акті приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) №2017/280/55903 до договору №55903 від 07.06.2017, підписаному Косівським РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерно» та громадянкою Кулешір К.Я. в реквізитах замовника виправлено вручну «Світлана Орестівна» на «Ксенія Ярославіна», а також змінено ідентифікаційний код (а/с 5, том 1).
Внесені виправлення не засвідчено.
До відзиву на позовну заяву відповідач подав договір виконання робіт надання послуг) без номера та без дати, з реквізитами ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі директора філії Косівський РЕМ (прізвища не зазначено), який діє на підставі довіреності №27 від 12.05.2017 з однієї сторони та приватного підприємця Кулешір Світлани Орестівни з другої сторони, та рахунок фактуру №2017/280/55903 на суму 1071,79 грн. Вказані документи не містять жодних підписів чи відтисків печаток.
Окрім того, позивачка надала суду додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії №01013/1 від 22.03.2016, укладений між ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі директора філії Косівський РЕМ Боднарука В.Я. та приватного підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни. У даті вказаного договору внесено виправлення, а саме з 2012 року (друкованими літерами) виправлено вручну на 2016 рік. Виправлення не засвідчене. Таблиці щодо обсягів постачання електричної енергії споживачу та договірних величин споживання електричної потужності об'єктами споживача не заповнені (а/с 178, том 1).
Також відповідач подав суду договір №01013 про постачання електричної енергії від 01.10.2010, укладений між АТ «Прикарпаттяобленерго» як постачальником та Підприємцем ОСОБА_2 як споживачем про постачання електричної енергії до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та додатковий правочин про зміни і доповнення до договору про постачання електричної енергії №01103 від 01.10.2010, укладений 20.03.2014 між постачальником електричної енергії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі директора філії Косівський РЕМ Бойчука В.Г. та споживачем підприємцем Кулешір Світланою Орестівною, відповідно до якого сторони домовились внести зміни до договору в частині терміну дії, а саме до 20.03.2016. Підписи сторін на договорі скріплені печатками (а/с 121-127, том 1).
Також відповідач надав заяву ОСОБА_7 від 27.05.2017 (із відміткою філії Косівський РЕМ про отримання 29.05.2017 за вх.№028/1408), у якій Кулешір С.О., як сторона договору про постачання електричної енергії кафе «Лісова казка» с.Черганівка за №2801013 від 01.10.2010 просить надати всі розрахунки, необхідні для відновлення постачання електроенергії до об'єкту кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с.Черганівка (а/с 61, том 1).
В матеріалах справи також наявна угода №199 на користування електроенергією від 01.09.1995, укладена між Косівським районом ел.мереж як енергопостачальною організацією та ПМП «ІСКО» як абонентом. В угоді зазначено чотири адреси об'єктів постачання електрики: 1.Косів, торг.ларьок; 2.Кути, вул. Годівська, 3. Вул. Вижницька; 4. дитяча база відпочинку с.Черганівка (а/с 191, том 1).
Договір оренди від 22.06.2016, укладений між ФОП Кулешір К.Я. та ПМП «ІСКО», на який покликається апелянт, станом на день ухвалення оскарженого рішення в матеріалах справи був відсутній, такий, як зазначалось вище, подано до суду апеляційної інстанції, однак без обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд не надає оцінки доказам, наданим сторонами під час апеляційного розгляду справи, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки сторонами не доведено неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від них не залежали.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачкою заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К.Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Предметом доказування у цій справі є наявність договірних відносин між сторонами, умови укладеного договору та факт невиконання відповідачем зобов'язання, що передбачене умовами договору.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до положень ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно із ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, подані сторонами на підтвердження обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшла висновку про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності договірних відносин між сторонами.
Так, апелянт стверджує, що діє від імені та в інтересах ПМП «ІСКО» як власника об'єкту - кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого було припинено електропостачання, оскільки угода на електропостачання укладалась постачальником саме з ПМП «ІСКО», а не з позивачкою, яка є лише орендарем об'єкту.
Апелянт наголошує, що ФОП Кулешір К.Я. не укладала договору з відповідачем, а рішення господарського суду про задоволення позову ВАТ «Прикарпаттяобленерго» про спонукання ФОП Кулешір К.Я. до укладення договору було скасоване в суді апеляційної інстанції.
Водночас позов заявлено ФОП Кулешір К.Я., предметом позову є вимога підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К.Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар «Лісова Казка».
У позовній заяві вказано, що для оформлення їй як фізичній особі-підприємцю договору постачання позивачка звернулась до директора Косівського РЕМ, на його вимогу принесла всі документи і у грудні 2015 року філія Косівський РЕМ підписала з позивачкою договір на постачання електроенергії до орендованого нею кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у с.Черганівка. Згідно з додатковим правочином від 16.12.2015, укладеним ПАТ «Прикарпаттяобленерго» філія Косівський РЕМ та ФОП Кулешір К.Я. було встановлено договірні величини, які ПАТ «Прикарпаттяобленерго» філія Косівський РЕМ зобов'язався постачати згідно з п.1 цього договору до об'єкту - кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (абз.5-6 позовної заяви).
Далі позивачка вказує, що умови договору виконані не були, а згодом, після подання ряду скарг, сторонами було укладено договір №553903 від 31.05.2017.
Докази, надані позивачкою на підтвердження наявності у відповідача обов'язку виконати договірне зобов'язання, а саме, договір про виконання робіт (надання послуг) №55903 від 31.05.2017, рахунок-фактура №2017/280/55903 від 31.05.2017 на суму 1071,79 грн. та акт виконаних робіт (наданих послуг) №2017/280/55903 до договору №55903 від 07.06.2017, не можуть бути взяті до уваги судом як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки у кожному з них містяться виправлення щодо сторони договору, внесені вручну та не засвідчені сторонами.
Додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії №01013/1 від 22.03.2016, підписаний між ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі директора філії Косівський РЕМ Боднарука В.Я. та приватним підприємцем Кулешір Ксенією Ярославівною містить виправлення у даті, окрім того, за відсутності основного договору та доказів погодження істотних умов договору, не може свідчити про укладення з позивачкою договору про електропостачання чи те, що таке електропостачання здійснювалось саме до об'єкта.
Натомість відповідачем подано суду докази, зокрема, договір №01013 про постачання електричної енергії від 01.10.2010, укладений між АТ «Прикарпаттяобленерго» та Підприємцем Кулешір Світланою Орестівною, додатковий правочин від 20.03.2014 про зміни і доповнення до договору про постачання електричної енергії №01103 від 01.10.2010, заява ОСОБА_7 від 27.05.2017 (із відміткою філії Косівський РЕМ про отримання 29.05.2017 за вх.№028/1408), які свідчать про те, що з 01.10.2010 до 20.03.2016 договірні відносини щодо електропостачання до об'єкта - кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » існували з ОСОБА_2 , електропостачання було припинено і в кінці травня 2017 вона мала намір його відновити.
Позивачка, заперечуючи намір ОСОБА_2 відновлювати електропостачання, вказувала, що її донька - ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність. Однак, вказані доводи не спростовують факту звернення ОСОБА_7 до відповідача із заявою від 27.05.2017 (із відміткою філії Косівський РЕМ про отримання 29.05.2017 за вх.№028/1408) про надання розрахунків, необхідних для відновлення електропостачання до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до ст. 173, 174 ГК України господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, на підставі господарського договору.
Одним із видів господарських договорів є договір енергопостачання. За змістом ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У ст. 26 Закону «Про електроенергетику», який був чинний до 01.07.2019, було передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
У п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, було визначено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та в п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
За приписами ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для здійснення повторного підключення. Таким чином, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Доводи позивачки щодо обставин прокладення за власні кошти підвідної електричної лінії до дитячої бази відпочинку, розташованої за межами населеного пункту, та незаконного припинення подачі електроенергії до бази відпочинку, належної ПМП «ІСКО», обставин договірних правовідносин між ПМП «ІСКО» та постачальником електричної енергії, не входять до предмету доказування у цій справі, позовною вимогою у якій є зобов'язання виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К. Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об'єкту кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У заяві, поданій суду 25.05.2021 позивачка вказала, що виявила відсутність в матеріалах справи частини документів, які нею подавались, серед іншого: договору оренди нежитлового приміщення №12 від 22.02.2016, звернення ОСОБА_2 до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» від 29.11.2017 з повідомленням про відсутність наміру укладати договір на постачання електроенергії, угоду №199 на користування електроенергією від 01.09.1995, повідомлення про припинення електропостачання МПП «ІСКО» від 06.06.2001, акт зміни лічильника від 21.08.2009, рахунок за електроенергію 9-199 за ІІІ 1998 МПП «ІСКО», лист №2831 від 10.11.2009 філії ВАТ «Прикарпаттяобленерго» «Косівський РЕМ» директору МПП «ІСКО» Кулешіру О.М., відповідь №0281601 від 25.07.2019 філії «Карпатська» АТ «Прикарпаттяобленерго» адвокату Кулешір С.О. на запит від 16.07.2019 №56/19, відповіді АТ «Прикарпаттяобленерго» Кулешіру О.М. та директору філії «Косівський РЕМ»№067/1456 від 03.03.2016 та №067/1660 від 14.03.2016, державний акт на право постійного користування землею серії ІФ №08-36-4/000030, рішення Косівської районної ради народних депутатів від 15.04.1994 «Про перезакріплення земельної ділянки з МП «Діло» на МП «ІСКО», рішення Черганівської сільської ради №46 від 26.07.2011 про надання дозволу ПМП «ІСКО» на реконструкцію існуючих будівель дитячої бази відпочинку кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та спорудження, встановлення інших малих архітектурних форм, заява ОСОБА_8 від 15.12.1997 виконкому Черганівської сільської ради про встановлення графіку роботи торгової точки, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2005 у справі №3/190, заява від 21.09.2020 про вступ у справу №909/240/19 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - МПП «ІСКО» з відміткою Господарського суду Івано-Франківської області про отримання.
Твердження апелянта про те, що такі документи подавались до суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, а саме у переліку документів, наведеному в позовній заяві та інших заявах позивачки по суті спору такі документи на вказуються, у Автоматизованій системі діловодства суду відсутні дані про реєстрацію зазначених документів.
Щодо доводів апелянта про упередженість суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка в судовому засіданні 24.11.2020 заявила відвід судді Малєєвій О.В., мотивований тим, що суд відмовив позивачці у задоволенні клопотання про повернення у стадію судового розгляду справи по суті для розгляду клопотання про приєднання доказів.
Підстави для відводу визначені ст. 35, 36 ГПК України. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Водночас незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
Відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заявленого відводу ухвалою від 24.11.2020.
Щодо доводів скаржниці про положення Правил роздрібного ринку електроенергії про відновлення електропостачання на час вирішення спірних питань зі споживачем, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.7.11. Правил, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Разом з цим, у спірному випадку постачання електроенергії до об'єкту (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») було припинено у 2015 році споживачу ПП Кулешір С.О. (тобто до затвердження вказаних Правил постановою НКРЕКП у 2018 році), факт порушень ПП Кулешір С.О., які призвели до припинення подачі електроенергії, не є предметом позову у цій справі. Тому безпідставними є твердження апелянта про наявність обов'язку у відповідача відновити подачу електрики до об'єкта з моменту відкриття провадження у справі.
Окрім того, оскарженим рішенням було частково задоволено клопотання відповідача та покладено на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з оскарженим рішенням в цій частині.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідачем було заявлено клопотання про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 580,00 грн.
На підтвердження понесення витрат, до клопотання додано договір про надання правничої допомоги №2020/22 від 02.01.2020, укладений між адвокатом Оліградським М.В. та ПрАТ «Прикарпаттяобленерго», додатковий правочин 2020/719 від 28.08.2020 до вказаного договору, акт приймання-передачі від 29.03.2021, платіжне доручення № 39897 від 29.03.2021 на суму 10 200,00 грн., довіреність на представництво інтересів відповідача, свідоцтво ОСОБА_9 про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги. Відповідно до додаткового правочину №2020/719 від 28.08.2020 клієнт доручив, а адвокат взяв на себе обов'язки щодо здійснення представництва на надання професійної правничої допомоги у господарській справі №909/240/20 за позовом ФОП Кулешір К.Я. до ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська», про зобов'язання виконати п.1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 №55903 в натурі. У п.3 та п.4 додаткового правочину сторони погодили, що витрати клієнта на професійну правничу допомогу у господарській справі №909/240/20 розраховуються відповідно до даних, наведених у таблиці правочину, остаточне визначення розміру витрат підтверджується оформленими між клієнтом та адвокатом актами приймання-передачі наданих послуг, на підставі яких проводиться розрахунок протягом п'яти днів з моменту їх оформлення.
Відповідно до акту приймання-передачі від 29.03.2021 вартість наданих адвокатом Оліградським М.В. послуг складає 10 200,00 грн., зокрема, надання адвокатом юридичних консультацій з питань захисту інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції - 2 години - 1400,00 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 3 години - 2100,00 грн., складання клопотань та заяв з процесуальних питань - 1 година - 700,00 грн., участь адвоката у судових засіданнях в суді другої інстанції - 2 засідання - 5000,00 грн., гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 1000,00 грн., покриття транспортних витрат адвоката для забезпечення участі в судових засіданнях - згідно з цінами на перевезення або витратами на пальне.
17.05.2021 представник відповідача надав суду чек №616914 з АЗС на суму 1380,14 грн. в якості підтвердження транспортних витрат на забезпечення участі в судових засіданнях.
У письмовому запереченні щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу апелянт звернула увагу, що є інвалідом ІІ групи та отримує низькі соціальні виплати на своє утримання.
Розглянувши клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення, а саме покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Також слід зазначити, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «Гонорару успіху» в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг клієнт оплатив адвокату участь у двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції на суму 5000,00 грн., хоча станом на день підписання акту - 29.03.2021 адвокат ще не брав участь у жодному засіданні в суді апеляційної інстанції. Також, у цьому випадку
не є необхідними та неминучими витратами гонорар за прийняття рішення на користь клієнта в розмірі 1000,00 грн. Представник відповідача, надавши суду в якості підтвердження транспортних витрат чек №619614 від 14.04.2021 на суму 1370,14 грн., не обґрунтував необхідність здійснення витрат на пальне саме в такому обсязі для забезпечення участі в судовому засіданні. Окрім цього, інтереси відповідача в першій та апеляційній інстанціях представляв один і той же адвокат, відтак неспівмірно до складності справи та обсягу виконаних робіт визначено час, витрачений адвокатом на виконання окремих робіт - надання юридичних консультацій тривалістю дві години на суму 1400,00 грн. та складання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 3 години на суму 2100,00 грн. Апеляційний суд також враховує те, що позивачка є інвалідом ІІ групи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі є покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни б/н від 03.02.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/533/21 від 08.02.2021) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/240/20 - залишити без змін.
3. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» (вх.№01-04/1782/21 від 09.03.2021) про винесення окремої ухвали - відмовити.
4. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» про постановлення окремої ухвали щодо Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни - відмовити.
5. Заяву Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 580,14 грн. задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» в особі філії «Карпатська» (вул. Індустріальна, б.34, м.Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00131564) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
6. Місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст складено 24.06.2021.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.