79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" червня 2021 р. Справа № 914/642/20
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
представники сторін в судове засідання не викликались
розглянувши заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», б/н від 07 червня 2021 року
про ухвалення додаткового рішення
у справі №914/642/20
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
до відповідача Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів
про стягнення 120 000 грн. заборгованості
16 березня 2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про стягнення 120 000 грн. - частину вартості спожитого газу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 червня 2020 року у справі №914/642/20 в задоволенні позову відмовлено. Поряд з цим, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 30 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07 червня 2021 року у справі №914/642/20 рішення Господарського суду Львівської області від 22 червня 2020 року у вказаній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№10/1068 від 25 серпня 2020 року) відповідач зазначив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розрахунок яких становить 10 000 грн.
Поряд з тим, до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача зробив заяву про подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
10 червня 2021 року від Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №914/642/20 про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 10 000 грн. - витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року розгляд заяви Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/642/20 призначено в судовому засіданні на 22 червня 2021 року, поряд з тим, суд не вбачав підстав для виклику сторін в судове засідання.
22 червня 2021 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката до 2 000 грн.
Розглянувши заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/642/20, колегія суддів вирішила таку задоволити частково, з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції адвокатом - Посікіра Романом Романовичем останній надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №76-03 від 05 березня 2021 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1070340 від 19 квітня 2021 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000094 від 05 квітня 2014 року; копію акту №1 від 07 червня 2021 року приймання-передачі наданих послуг за договором №76-03 від 05.03.2021 р. на суму 10 000 грн.; копію платіжного доручення №373 від 15 березня 2021 року на суму 10 000 грн.
Пунктом 2.2 договору про надання правової допомоги №76-03 від 05 березня 2021 року передбачено, що адвокатська правова допомога (юридичні послуги) полягає у наданні клієнту послуг щодо захисту його законних прав та інтересів у справі №914/642/20 в суді апеляційної інстанції за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до клієнта про стягнення збитків (частини збитків), донарахованого обсягу необлікованого (несанкціонованого) споживання природнього газу тощо.
У акті №1 від 07 червня 2021 року приймання-передачі наданих послуг за договором №76-03 від 05.03.2021 р. зазначено про надання адвокатом клієнту наступних послуг:
- 10.03.2021 року - ознайомлення з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями АТ «Львівгаз»;
- 19.04.2021 року - участь в судовому засіданні в Західному апеляційному господарському суді;
- 04 червня 2021 року - пошук судової практики зі спірних питань, в т.ч. правових висновків Верховного Суду;
- 07 червня 2021 року - участь в судовому засіданні в Західному апеляційному господарському суді;
- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення на стягнення судових витрат.
Згідно з п.3 вказаного вище акту клієнт підтверджує, що бюро надало послуги на загальну суму 10 000 грн, згідно з п.5.1 договору.
У п.5.1 договору про надання правової допомоги №76-03 від 05 березня 2021 року сторони погодили, що винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно з ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 10 000 грн. Розмір гонорару включає в себе надання усіх послуг, що визначені п.п.2.2-2.4 договору без обмеження їх кількості та тривалості.
У заяві про зменшення розміру витрат на правову допомогу позивач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат відповідача до 2 000 грн., посилаючись зокрема на те, що більшу частину послуг щодо представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції надавалась представником відповідача, який діяв на підставі довіреності - Стареньким О.С., яким підготовлено відзив на апеляційну скаргу та який брав участь в судових засіданнях та надавав пояснення у справі. Також позивач вважає, що розмір витрат відповідача є неспівмірним з ціною позову, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Крім цього, наголошує, що зазначення в акті №1 від 07 червня 2021 року приймання-передачі наданих послуг за договором №76-03 від 05.03.2021 р. про участь адвоката Посікіри Р.Р. в судовому засіданні в Західному апеляційному господарському суді 19.04.2021 року не відповідає дійсності, оскільки в ухвалі суду від 19 квітня 2021 року судом зазначено, що представники сторін в судове засідання не з'явились, поряд з тим, 19 квітня 2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане адвокатом Посікіра Р.Р.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Слід зазначити, що від учасника справи, який просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів частково погоджується з доводами позивача про зменшення витрат на послуги адвоката, що понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції, до 5 000 грн.
Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що більша частина послуг щодо представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції надавалась представником відповідача за довіреністю - Стареньким О.С., яким підготовлено та підписано відзив на апеляційну скаргу та який неодноразово брав участь в судових засіданнях та надавав пояснення по суті спору. Докази того, що представник відповідача Старенький О.С. діяв як адвокат адвокатського бюро Романа Посікіри, з яким відповідачем укладено договір про надання правової допомоги, матеріали справи не містять та представниками відповідача суду не надано.
Поряд з тим, адвокатом Посікірою Р.Р. підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування висновків Верховного Суду (вх.№01-04/4197/21 від 07 червня 2021 року) та вказаний адвокат представляв інтереси відповідача у судовому засіданні 07 червня 2021 року, надававши пояснення по суті спору. Щодо судового засідання, яке відбулося 19 квітня 2021 року, колегія суддів зазначає, що клопотання про відкладення розгляду справи подане адвокатом Посікірою Р.Р. безпосередньо до канцелярії суду, та таке мотивоване тим, що судове засідання у справі не розпочалося вчасно, відтак, у зв'язку із зайнятістю адвоката в інших судових засіданнях, останній просив суд відкласти розгляд справи.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що заявлені до стягнення відповідачем витрати на послуги професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн., передбачені в акті №1 від 07 червня 2021 року приймання-передачі наданих послуг за договором №76-03 від 05.03.2021 р., є завищеними та неспівмірними із об'ємом послуг, наданих адвокатом, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача 5 000 грн. - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
Щодо «гонорару успіху», колегія суддів зазначає наступне:
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Відтак, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин, в яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Поряд з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Наведене вище спростовує доводи заявника про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру або порядку обчислення таких витрат.
З огляду на все наведене вище, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів вважає, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. відповідають встановленим критеріям.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 07 червня 2021 року у справі №914/642/20 рішення Господарського суду Львівської області від 22 червня 2020 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, залишено без змін.
Отже, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з огляду на зменшення судом заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачу підлягає відшкодуванню за рахунок позивача 5 000 грн. - витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про зменшення розміру витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката задоволити частково.
Заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ - 03349039) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79057, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а; код ЄДРПОУ - 20784943) 5 000 грн. - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
В задоволенні решти вимог заяви Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» - відмовити.
На виконання додаткової постанови місцевому господарському суду видати наказ.
Матеріали справи №914/642/20 повернути до Господарського суду Львівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну додаткову постанову складено 24 червня 2021 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Мирутенко О.Л.