Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/545/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.06.2021 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому дистанційно в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.06.2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів,
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160002097 від 15.11.2018,стосовно ОСОБА_8 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 08 червня 2021 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, п.п.3,4 ст.5, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та врахувавши матеріали справи, прийшов до висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, також те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення.
Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував необхідність уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, з урахуванням ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочині, а також приймаючи до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано та продовжено обвинуваченому запобіжний захід, не відпали, прийшов до висновку про не можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати запобіжний захід застосований до нього ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.06.2021 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що встановлені судом першої інстанції ризики, на його переконання не підтверджені, водночас не зазначено судом чому до нього неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Крім того, обвинувачений зазначає, що практику ЕСПЛ на яку послався суд першої інстанції в своєму рішення, на його думку не має відношення до даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх вимоги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали надані міськрайонним судом, зваживши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали міськрайонного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З наданих до апеляційного суду матеріалів убачається, що в провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160002097 від 15.11.2018,стосовно ОСОБА_8 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.
Питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає колегії суддів достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі переховуватися від суду та продовжити злочинну діяльність.
Тобто, судом першої інстанції по даному кримінальному провадженню встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Встановлені раніше ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і його продовження не зменшилися і виправдовують такий запобіжний захід, оскільки у разі доведення винуватості за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_8 є раніше судимим, що дає достатні підстави вважати про реальність встановлених ризиків не належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегією суддів апеляційного суду також враховується те, що обвинувачений не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків і є ризиком його зникнення у разі перебування на волі, раніше судимий, на шлях виправлення не став, а тому існує можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Належних даних про можливість проживання за адресою місця його прописки немає та не надано стороною захисту до апеляційного суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, не встановлено, а тому висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст. 177 КПК України та належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків є обґрунтований.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи обставини вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні. Дана обставина унеможливлює на даний час застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання під вартою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому ухвалу суду першої інстанції залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.06.2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4