ЄУН 337/1671/21
2/337/1148/2021
(заочне)
24 червня 2021р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бойко Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , третя особа - Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), місце знаходження: м.Запоріжжя, вул.Василя Сергієнка, буд.48-А, про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття арешту з майна,
30.03.2021р. позивач звернувся до суду з позовом до Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), який мотивує його тим, що на примусовому виконанні в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2868, виданого 16.11.1998р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.10.1998р. і до повноліття дитини. 21.07.2006р. державним виконавцем Войтович Г.В. було винесено постанову про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчудження. Відповідні відомості внесені до державного реєстру. 22.04.2010р. його донька ОСОБА_3 , на утримання якої були стягнуті аліменти, досягла повноліття. 31.05.2017р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, за відсутності заборгованості із стягнення відповідних платежів). Йому на праві спільної часткової власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_3 . У зв'язку з оформленням у 2021р. спадщини у вигляді частки цієї квартири після смерті одного із співвласників йому стало відомо, що арешт нерухомого майна, який було накладено державним виконавцем в 2006р., після закінчення виконавчого провадження не знятий. У зв'язку з тим, що виконавче провадження знищено, вирішити питання про зняття арешту органами ДВС не має можливості. В той же час, наявність арешту нерухомого майна позбавляє його можливості прийняти та оформити спадщину і відповідно є перешкодою для здійснення права власності, у зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Просить припинити обтяження його права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 3561753.
Ухвалою суду від 31.03.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.
15.04.2021р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшов уточнений позов до Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - ОСОБА_2 , в якому він, не змінюючи підстав, просить припинити арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 3561753.
Ухвалою суду від 19.04.2021р. уточнена позовна заява прийнята до судового розгляду.
12.05.2021р. до суду надійшов відзив представника відповідача Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фуклєвої І.Ф. на позовну заяву, в якому вона зазначила, що на виконанні Хортицького ВДВС м.Запоріжжя перебувало виконавче провадження №46200954 з примусового виконання виконавчого листа №2-2868, виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя 16.11.1998р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.10.1998р. і до досягнення дитиною повноліття. 21.07.2006р. державним виконавцем винесено постанову про накладання арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження. 31.05.2017р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення. На даний час матеріали вищевказаного виконавчого провадження знищені у зв'язку з закінченням строку його зберігання. У зв'язку з цим неможливо встановити, чи наявна у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, підстав для зняття арешту немає. Крім того, Хортицький ВДВС м.Запоріжжя є неналежним відповідачем за цим позовом, а може бути залучений як третя особа. Відповідачем у справах зазначеної категорії є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Просить змінити статус відповідача на статус третьої особи та в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
18.05.2021р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшов уточнений позов до ОСОБА_2 , третя особа - Хортицький ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому він, не змінюючи підстав, просить усунути йому перешкоди в здійсненні права власності шляхом зняття арешту з 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 3561753.
Ухвалою суду від 31.05.2021р. уточнена позовна заява прийнята до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сенько С.М. не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, відзиву на позов або зустрічного позову не подала.
Представник третьої особи Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідачки ОСОБА_2 на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Аналогічні положення закріплені в ст. 319,321 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Хортицькою районною адміністрацією 26.10.2004р., первісно належала на праві спільної часткової власності в рівних частках (по 1/4 частині) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (арк..7,8).
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.03.2021р. вказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 - 1/4 частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Хортицькою районною адміністрацією 26.10.2004р., та ОСОБА_5 - 3/4 частини на підставі Свідоцтва про спадщину, виданого 16.09.2009р. Восьмою Запорізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий №1-1672, та Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Хортицькою районною адміністрацією 26.10.2004р. (арк..11).
Крім того, за цією ж інформацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна мається запис про реєстрацію 04.08.2006р. державним реєстратором Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори обтяження, реєстраційний номер 3561753, у вигляді арешту 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Підстава обтяження - постанова державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ Войтович Г.В. АА №759765 від 21.07.2006р. (арк..11звор).
Згідно з інформацією Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі від 15.03.2021р. (арк..9) на примусовому виконанні в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя перебувало виконавче провадження №46200954 з примусового виконання виконавчого листа №2-2868, виданого 16.11.1998р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.10.1998р. і до повноліття дитини.
21.07.2006р. державним виконавцем Хортицького ВДВС м.Запоріжжя Войтович Г.В. в межах цього виконавчого провадження винесено постанову про накладання арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.
31.05.2017р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
У зв'язку з закінченням строків зберігання вказане виконавче провадження знищено, виконавчі документи щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні на даний час не перебувають. Підстави для зняття арешту органами ДВС відсутні.
Згідно результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 12.04.2021р. виконавче провадження №46200954 завершено (арк..29).
Відповідно до ст.11,56 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р., в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець для забезпечення реального виконання рішення може накладати арешт на майно боржника.
Відповідно до ч.1 ст.59 цього ж Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.3-5 ст.59 цього ж Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.40 зазначеного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до п.19,20 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, судом достовірно встановлено, що на примусовому виконанні в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2868, виданого 16.11.1998р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.10.1998р. і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова на арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме належної йому на праві власності 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 . Обтяження у вигляді такого арешту було зареєстровано в державному реєстрі у встановленому законом порядку.
В подальшому виконавче провадження було державним виконавцем закінчено у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку з закінченням строків його зберігання.
Враховуючи положення п.19,20 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, суд вважає, що закінчення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 із вказаних підстав свідчить про відсутність на той момент заборгованості зі сплати боржником аліментів та повне виконання ним зобов'язання перед ОСОБА_2 ..
Вказані обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими. Відомості, які містяться в цих доказах, узгоджуються між собою, підстав сумніватися в їх достовірності немає, і вони є достатніми для ухвалення цього рішення.
В той же час, питання щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 під час закінчення виконавчого провадження органами ДВС не було вирішено і до теперішнього часу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про арешт нерухомого майна позивача ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 21.07.2006р. в межах зазначеного виконавчого провадження.
Оцінивши обставини справи, суд вважає, що арешт нерухомого майна за відсутності невиконаного боргового зобов'язання з боку ОСОБА_1 , в забезпечення виконання якого державним виконавцем було накладено цей арешт, є непропорційним обмеженням позивача ОСОБА_1 у реалізації його права на мирне володіння майном і відповідно порушенням його права власності, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як роз'яснено у п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016р., в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.15,16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В п.5 зазначеної вище постанови Пленуму ВССУРЦКС вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Так, згідно із ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Також суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої втручання в права, захищені ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно відповідати принципу законності і переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є достатньо пропорційними меті, яку намагаються реалізувати.
Принцип законності також передбачає, що положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні.
При цьому, держава зобов'язана надавати судові процедури, які забезпечують необхідні процесуальні гарантії, які дозволяють особам ефективно відстоювати свої права і їх виконання. Відсутність процесуальних гарантій щодо можливості захисту свого права на мирне володіння майном, яке призводить власне до порушення такого права, визнається втручанням у право мирного володіння майном особи.
В даному випадку, як вже зазначалось, арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення виконання виконавчого листа, яке в подальшому було закінчено на підставі п.7 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактично всі боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 виконані. На даний момент вказане виконавче провадження знищено і жодних інших відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 немає.
На підставі вищевикладеного, враховуючи загальні засади цивільного судочинства та практику ЄСПЛ, суд вважає, що порушене право власності позивача ОСОБА_1 на належне йому нерухоме майно підлягає захисту в порядку цивільного позовного провадження і найбільш ефективним, справедливим та пропорційним способом захисту порушеного права власності є саме усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття арешту з такого нерухомого майна.
Також суд враховує, що відповідачка ОСОБА_2 обґрунтованого заперечення проти позову не подала, в судове засідання не прибула і жодним чином позовні вимоги не спростувала.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,317,319,321,391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р., ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перешкоди у здійсненні права власності та зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького міського управління юстиції АА №759765 від 21.07.2006р., реєстраційний номер обтяження 3561753.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.А.Мурашова
24.06.2021