Номер провадження 22-ц/821/935/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/7294/16-ц Категорія: 305010000 Коваль А. Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
25 червня 2021 року :м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року у складі судді Коваля А.Б.,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 березня 2016 року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Nissan Qasnqai, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес-Бенц-300», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті порушення відповідачем ПДР сталося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого автомобіль «Мерседес-Бенц-300», д.н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження у вигляді деформації передньої правої дверки, пошкодження молдінгів передньої та задньої правої дверок, деформації правого заднього крила, деформації стойки кузова та пошкодження редуктора рульового управління.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена протоколом про адміністративне правопорушення, його власноручним поясненням та постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у виді штрафу.
Вказує, що в результаті ДТП йому завдано значної матеріальної шкоди, оскільки аварійний експерт страхової компанії відповідача не врахував пошкодження рульової колонки автомобіля «Мерседес-Бенц-300» і він вимушений був з м. Одеси отримати редуктор рульової колонки вартістю 2600,00 грн. по «Новій Пошті», оплативши послугу 72,00 грн. та 93,00 грн. за переказ і доставку товару. Також, сплатив 600 грн. за установку редуктора.
Крім того, неврахування експертом страховика деформації правої міждверної стойки та зміни арки правого заднього крила також призвело до неоплачених страховою компанією 1500,00 грн. за витяжку стойки кузова автомобіля «Мерседес-Бенц-300», що завдало йому також матеріальної шкоди.
Крім того, вказує, що йому була завдана моральна шкода, так як, у зв'язку із відсутністю автомобіля він змушений був користуватися найманим транспортом для виїзду по роботі в Кіровоградську область та інші райони Черкаської області при протіканні гіпертонічної хвороби, що змінило весь його спосіб життя, завдало йому душевних страждань та моральних переживань через пошкодження автомобіля, ремонт якого продовжувався сім місяців із-за відсутності запчастин, а саме: правих обох дверей, арки заднього правого крила та редуктора рульового управління, а тому з урахуванням всіх негативних явищ завданих протиправною поведінкою відповідача та дискомфорту, якого він зазнав через гіпертонічний криз, пов'язаний з ДТП, він оцінює завдану йому моральну шкоду в 20 000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 4865 грн., як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4865,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн. та в рахунок відшкодування судових витрат - 1929,20 грн.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним встановленням обставин справи, просив скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_1 була виплачена сума страхового відшкодування, з якою він погодився. Належних та допустимих доказів того, що позивачем понесені додаткові витрати для ремонту автомобіля внаслідок ДТП, не надано. Крім того, причинно - наслідковий зв'язок між ДТП та вказаними пошкодженнями відсутній. Також, вказує, що позивачем не доведено причинного зв'язку між ДТП та погіршенням самопочуття позивача, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок експерта чи інші докази, які б підтверджували даний факт, так як і відсутні докази понесених позивачем душевних страждань. Не надано доказів щодо користування іншими (орендованими) транспортними засобами.
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 16 березня 2018 року ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу змінив прізвище на ОСОБА_6 (а.с.202).
Як вбачається із матеріалів справи, 11 березня 2016 року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Nissan Qasnqai, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіля «Мерседес-Бенц-300», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті порушення відповідачем ПДР сталося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого автомобіль «Мерседес-Бенц-300», д.н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження.
11 березня 2016 року молодшим інспектором поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Рибаком В.В. складено протокол про те, що ОСОБА_3 на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Жовтневої Революції - Спінози, керуючи автомобілем Nissan Qasnqai, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконавши вимогу дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», не надав перевагу в русі автомобілю «Мercedes - Benz 300», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до цього перехрестя по головній смузі руху, та допустив зіткнення з ним, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водій порушив вимоги п. 16.11 та не виконав вимогу знаку 2.1 Правил дорожнього руху. Даний протокол підписаний ОСОБА_3 (а.с.5).
11 березня 2016 року молодшим інспектором поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Рибаком В.В. на місці події було складено схему місяця ДТП, з якою учасники були ознайомлені під підпис (а.с.7). Також, ОСОБА_3 були надані письмові пояснення щодо обставин ДТП ( а.с. 8).
11 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомив АТ «СГ «ТАС» про дорожньо - транспортну пригоду (а.с.6).
11 березня 2016 року ОСОБА_1 була подана заява про страхове відшкодування до АТ «СГ «ТАС», відповідно до якої ОСОБА_1 просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП, вказавши, що розмір шкоди складає 20 000 грн. Вказав, що претензій до страхової не має та мати не буде (а.с.23).
11 березня 2016 року представником страховика та потерпілим - ОСОБА_1 був складений акт огляду транспортного засобу із зазначенням пошкоджень автомобіля (а.с.76).
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн. (а.с.9).
22 квітня 2016 року був складений страховий акт № 66830/34/2016 та розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 20 000 грн. (а.с.66, зворот).
26 квітня 2016 року на адресу ОСОБА_2 страховою компанією була направлена страхова вимога про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП в порядку регресу (а.с.65).
28 квітня 2016 року між ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 був укладений договір про добровільне погашення боргу в порядку регресу № 736, в якому вказано, що сторони дійшли згоди, що вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Мercedes - Benz 300», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, складає 20 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, яка не була врахована експертом страхової компанії в сумі 4865, 00 грн., як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка була вже здійснена в розмірі 20 000 грн., що складається з витрат на: редуктор рульової колонки вартістю 2600,00 грн., оплати послуг за переказ і доставку товару в розмірі 72,00 грн. та 93,00 грн., установки редуктора - 600 грн. та 1500,00 грн. за витяжку стойки кузова автомобіля «Мерседес-Бенц-300».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, посилався на те, що ОСОБА_1 були завдані збитки в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача. Ця обставина встановлена Уманським міськрайонним судом Черкаської області під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення. Для відновлення транспортного засобу, крім коштів отриманих на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» ОСОБА_1 було витрачено ще 4865 грн., тобто частина коштів залишилась не відшкодована позивачу. Вказує, що подані позивачем квитанції та товарні чеки ремонту автомобіля є належними доказами для відшкодування понесених витрат.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат, понесених на ремонт автомобіля, (редуктор рульової колонки вартістю 2600,00 грн., оплати послуг за переказ і доставку товару в розмірі 72,00 грн. та 93,00 грн., установки редуктора - 600 грн. та 1500,00 грн. за витяжку стойки кузова автомобіля «Мерседес-Бенц-300») позивачем надано фіскальний чек від 24 жовтня 2018 року на суму 93 грн. із зазначенням призначення платежу - переказ в оплату товарів / послуг та фіскальний чек від 24 жовтня 2018 року на суму 2600 грн. із призначенням платежу - переказ готівки на ім'я ОСОБА_7 та на суму 72 грн. - комісія за переказ (а.с.11).
Також, надана експрес - накладна «Нова Пошта» від 24 жовтня 2016 року, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було здійснене відправлення, оголошеною вартістю 2600 грн., із зазначенням опису відправлення - інші запчастини. Вартість доставки вказана 93 грн. (а.с.83)
Аркуш справи, що міститься в матеріалах справи під номером 10 є не читабельним, а тому не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції як доказ при розгляді даної справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди всього в сумі 4865 грн., як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) прийшов до помилкового висновку, оскільки дані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що з вищевказаних фіскальних чеків та експрес - накладної не вбачається, що ці кошти були сплачені саме на ремонт транспортного засобу чи купівлю запчастин, як вказує позивач у позовній заяві і дані пошкодження були спричинені саме внаслідок ДТП, що відбулося 11 березня 2016 року.
Також, в матеріалах справи міститься акт огляду транспортного засобу, підписаний представником страхової компанії та ОСОБА_1 із зазначенням пошкоджень автомобіля (а.с.76-78).
Крім того, відповідно до заяви про страхове відшкодування ОСОБА_1 погодився, що розмір шкоди заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП складає 20 000 грн. (а.с.23).
А тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також, ОСОБА_1 звертаючись в суд з позовом просив стягнути з відповідача моральну шкоду, обґрунтовуючи її тим, що у зв'язку із відсутністю автомобіля він змушений був користуватися найманим транспортом для виїзду по роботі в Кіровоградську область та інші райони Черкаської області при протіканні гіпертонічної хвороби, що змінило весь його спосіб життя, завдало йому душевних страждань та моральних переживань через пошкодження автомобіля, ремонт якого продовжувався сім місяців із-за відсутності запчастин, а тому з урахуванням всіх негативних явищ завданих протиправною поведінкою відповідача та дискомфорту, якого він зазнав через гіпертонічний криз, пов'язаний з ДТП, він оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_3 була завдана шкода позивачу, яка полягає у моральних стражданнях, пов'язаних із пошкодженням майна та погіршенням стану здоров'я, яку суд визначив в розмірі заявленому позивачем - 20000,00 гривень.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким розміром моральної шкоди, виходячи із наступного.
Позивачем на підтвердження своїх доводів про завдання йому моральної шкоди надано копію медичної картки амбулаторного хворого з якої вбачається, що 12 березня 2016 року ОСОБА_1 дійсно звертався до лікаря зі скаргами на головні болі, шуми в голові де вказано, що він хворіє на гіпертонічну хворобу (а.с. 79-82).
Однак, з вищевказаної медичної картки не вбачається, що дані порушення здоров'я були спричинені саме ДТП, яка відбулася 11 березня 2016 року.
Колегія суддів не може прийняти доводи ОСОБА_1 , як підставу для відшкодування моральної шкоди, стосовно того, що у зв'язку із відсутністю автомобіля він змушений був користуватися найманим транспортом для виїзду по роботі в Кіровоградську область та інші райони Черкаської області, оскільки дані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
Враховуючи вищевказані норми права, колегія суддів вважає, що внаслідок ДТП, яка сталась 11 березня 2016 року позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях, що вимагало певних додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням засад розумності та справедливості колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 2 000 грн., яка визначена з урахуванням всіх обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, в частині стягнення моральної шкоди, підлягає до зміни шляхом зменшення суми, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з 20 000 грн. до 2000 грн.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року підлягає зміні, шляхом скасування його в частині задоволених позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині. В частині задоволення позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди з 20 000 грн. до 2 000 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, понесені при поданні позовної заяви, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі пропорційно задоволених вимог - 377,54 грн. (19,57% задоволених вимог). Судові витрати понесені скаржником ОСОБА_5 при поданні апеляційної скарги, враховуючи пропорційність задоволених вимог, підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на його користь в розмірі 2327,48 грн. (80,43% задоволена апеляційна скарга). Із врахуванням взаєморозрахунку, з позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені при поданні апеляційної скарги в розмірі 1949,94 грн. (2327,48 грн. - 377,54 грн. = 1949,94 грн.).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382. 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року змінити, скасувавши його в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4865,00 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.
Зменшити визначений судом розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з
ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 20 000 грн. до 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_3 понесені судові витрати при поданні апеляційної скарги в розмірі 1949,94 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: Н. І. Гончар
Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова