Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1421/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 червня 2021 року. Житомирський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участі: секретаря судового засіданя ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019060170000606 за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
Цим вироком ОСОБА_11 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_11 від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки 6 місяців та зобов'язано його: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Вирішено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави 9988 грн. 8 коп. судових витрат на залучення експертів при проведенні експертиз.
Вирішено скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2019 на автомобіль "Volkswagen Caddy", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", та автомобіль "ВАЗ 2110" реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", та вказані транспортні засоби залишити в розпорядженні власників (законних володільців).
Задоволено цивільний позов прокурора та вирішено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави в особі Департаменту фінансів Житомирської облдержадміністрації 24241 гривню 16 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 та вирішено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_7 47097 гривень 87 копійок у відшкодування матеріальної шкоди на лікування і відновлення здоров'я та 200 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Відмовлено у задоволенні позовних вимог потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 про стягнення 143 649 гривень втраченого заробітку потерпілої внаслідок втрати працездатності.
Згідно вироку, 16 липня 2019 року близько 7 год. 17 хв. на 186 км + 750 м автодороги "Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський" поблизу с. Зарічани Житомирського району Житомирської області ОСОБА_11 , керуючи автомобілем "Volkswagen Caddy" реєстраційний номер " НОМЕР_1 " (номерний знак Республіки Польщі), порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. б), 13.1. Правил дорожнього руху України, - проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, не врахував швидкість руху, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки "ВАЗ 2110" реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в попутному напрямку та здійснював маневр розвороту. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ 2110" ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої хребетної-спиномозкової травми, компресійного перелому тіл 7-го грудного, 2-го поперекового хребця, порушення функції хребта ІІ стадії, забою легень з обмеженим правобічним пневматораксом праворуч, лінійного перелому 1, 3, 5 крижових хребців, лінійного перелому тіла лобкової кістки з переходом на кулькові суглоби з обох сторін, лінійного перелому нижньої гілки сідничної кістки ліворуч з нижнім парапарезом та порушенням функції тазових органів по типу затримки.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку в частині призначення покарання та вирішення її цивільного позову. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначити йому більш суворе покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки; повністю задовольнити її цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на її користь 190 746,87 грн матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. моральної шкоди. Твердить про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та необґрунтованість висновків суду щодо вирішення її цивільного позову.
У запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_11 просить залишити апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_13 без задоволення, а вирок без змін. Твердить про безпідставність вимог апеляційної скарги та законність вироку суду, оскільки він щиро розкаявся, частково сплатив потерпілій збитки в сумі 2800 доларів США, приймав міри для вибачення перед потерпілою, але не зміг з нею зустрітися, бо потерпіла не давала на це згоду; не мав можливості сплатити більшу суму грошей потерпілій, оскільки один утримує сім'ю, живе на орендованій квартирі, отримує мінімальну заробітну платню і ніякого нерухомого майна не має. Просить не позбавляти його волі та не збільшувати суму стягнень.
Заслухавши пояснення потерпілої та доводи її представника в підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора в підтримання апеляційної скарги в частині неправильного вирішення цивільного позову потерпілої, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_11 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження за вказаних у вироку обставин та кваліфікацію цих дій за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованими, оскільки відповідають фактичним обставинам справи. Вказані висновки не оспорюються в апеляційному порядку.
При призначенні покарання ОСОБА_11 , відповідно до положень ст. 65 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виходячи з усіх обставин справи, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове добровільне відшкодування завданої шкоди в сумі 2800 доларів США; відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно.
При цьому судом було враховано позицію потерпілої, яка наполягала на суворості покарання.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_11 не є суспільно небезпечним, і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.
Призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для досягнення його мети, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України.
Тому доводи апеляційної скарги про необхідність призначення ОСОБА_11 більш суворого покарання є необґрунтованими.
Судом першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 1197 ЦК України, було обґрунтовано залишено без задоволення цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 в частині стягнення з обвинуваченого 143 649 грн. втраченого заробітку внаслідок втрати загальної працездатності, оскільки цивільним позивачем не доведено ступеню втрати потерпілою працездатності, у зв'язку з чим суд був позбавлений визначити розмір втраченого нею заробітку.
Судом також було обґрунтовано задоволено цивільний позов ОСОБА_13 в частині відшкодування 47 097,87 грн. матеріальних витрат на лікування та відновлення фізичного стану потерпілої з урахуванням наданих стороною захисту доказів про відповідні витрати.
Разом з тим, вирішуючи цивільний позов ОСОБА_13 в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, суд першої інстанції недостатньо врахував показання потерпілої про суттєві душевні страждання та переживання ОСОБА_14 у зв'язку з отриманими нею тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_11 п. п. 1.5., 2.3. б), 13.1. Правил дорожнього руху. З урахуванням всіх обставин справи та даних про матеріальний стан обвинуваченого, апеляційний суд визнає, що сума відшкодування у розмірі 200 000 грн. не є справедливим відшкодуванням у даній справі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України, з врахуванням всіх обставин справи колегія суддів визнає, що потерпілою та цивільним позивачем ОСОБА_7 доведено розмір перенесених нею моральних страждань внаслідок вказаних у вироку дій обвинуваченого ОСОБА_11 в розмірі 500 000,00 грн., який буде справедливим.
Тому апеляційний суд визнає за необхідне змінити вирок в частині вирішення цивільного позову, - збільшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої до 500 000 грн.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019060170000606 за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_10 , - змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 щодо стягнення моральної шкоди. Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту ухвалення.
Судді: