Справа № 165/2663/19 Провадження №11-кп/802/285/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч. 3 ст. 185 КК України. Доповідач: ОСОБА_2
23 червня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12019030050000966 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Маріуполь Донецької області, громадянка України, з повною середньою освітою, не заміжня, не працююча, з інвалідністю ІІ групи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з ст. 89 КК України не судима,
засуджена за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та судових витрат.
Згідно вироку суду, обвинувачена ОСОБА_8 25 серпня 2019 року близько 16 год. 00 хв. в місті Нововолинську, з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно проникла, через незачинені вхідні двері, до житлового будинку АДРЕСА_3 , перебуваючи в якому, переконавшись, що її дії є непомітними для сторонніх осіб, з кімнати кухні таємно викрала вживаний мобільний телефон марки «Нокіа 1616» в корпусі чорного кольору, серійний номер НОМЕР_1 , вартість якого, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 540 від 13.09.2019, становить 210 грн., в якому було встановлено сім-карту оператора мобільного зв'язку Лайф«» НОМЕР_2 вартістю 30 грн., чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 240 грн..
В поданій апеляційній скарзі зі змінами прокурор вважає вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 , а також в частині призначеного покарання незаконним. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом безпідставно визнано обставиною яка пом'якшує покарання обвинуваченої, добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викрадений телефон обвинувачена не повернула потерпілій, а видала працівникам поліції. Крім того, ОСОБА_8 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, а тому судом при призначенні покарання безпідставно застосовано положення ст.69 КК України. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України (у редакції закону від 04.06.2009) та призначити їй покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
В змінах до апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадження ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України (у редакції закону від 04.06.2009) призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги зі змінами, прокурора, який подану апеляційну скаргу зі змінами підтримував і просив змінити вирок суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Виходячи із вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, вирок щодо ОСОБА_8 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Відповідно до положення ч.3 ст.337 КПК України, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження дії обвинуваченої ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, оскільки як зазначено у викладі фактичних обставин в обвинувальному акті, що визнано судом доведеним, обвинувачена ОСОБА_8 , з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно проникла, через незачинені вхідні двері, до житлового будинку, перебуваючи в якому, переконавшись, що її дії є непомітними для сторонніх осіб, з кімнати кухні таємно викрала вживаний мобільний телефон.
Разом з тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, будучи допитана в суді першої інстанції ОСОБА_8 заперечила фактично наявність умислу на проникнення до житла з метою крадіжки, оскільки потрапила до житла потерпілої з законною метою.
Відповідно до роз'яснень викладених в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
В кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище».
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_8 перебувала в житловому приміщенні потерпілої на законних підставах, а тому дії обвинуваченої необґрунтовано кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України як вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в сховище.
Таким чином, у межах фактичних обставин, установлених місцевим судом, апеляційний суд не надає доказам у справі іншої оцінки, а констатує неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 , а тому керуючись положеннями ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним змінити вирок та перекваліфікувати дії обвинуваченої з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Відповідно до положень ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
А тому доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про необхідність призначення покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.185 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення нею інкримінованого діяння, є слушними.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність визначення обвинуваченій ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.185 КК України (в редакції від 04.06.2009).
При визначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції враховує тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу винної, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності та соціальну виплату, як переміщена особа, визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, повернула викрадене майно, вартість якого становить всього 240 грн., а також наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої та відсутність обставин. які його обтяжують.
З урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального проступку, загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, з урахуванням особи обвинуваченої та вартості викраденого майна, апеляційний суд доходить висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2 ст.50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_8 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, може бути досягнута шляхом призначення ОСОБА_8 мінімального покарання за видом та розміром, визначеного ч.1 ст.185 КК України (в редакції від 04.06.2009), як про це просить прокурор в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України та визначити їй за ч.1 ст.185 КК України (в редакції від 04.06.2009) покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді