Справа № 755/5641/18
1кп/755/59/21
"19" травня 2021 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018100040000211 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100040000211 відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_5 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зникли, та продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним із мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілу, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Зокрема, розгляд кримінального провадження підходить вже до логічного завершення, а тому, у зв'язку з вищенаведеним, необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою.
Представник потерпілої ОСОБА_7 підтримав думку прокурора.
Захисник ОСОБА_8 заперечив проти продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не надано жодного доказу наявності зазначених ним ризиків і немає для цього нових підстав. Зокрема, його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання у м. Києві, а тому, прохав змінити останньому даний запобіжний захід на інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує останньому у разі його засудження, може переховуватися від суду.
Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_5 , колегія суддів виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, може переховуватися від суду, а також він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на даний час у суду не має достовірних даних, що стан його здоров'я перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, зокрема, потерпіла неодноразово зазначала, що існує ризик впливу на неї.
Таким чином, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянню, яке інкримінується обвинуваченому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369, 370-372 КПК України, колегія суддів, -
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 16 липня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя: