Справа № 755/5641/18
1кп/755/59/21
"31" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018100040000211 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100040000211 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_3 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зникли, та продовжують існувати. У випадку застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, останній, будучи обізнаним із мірою покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винуватим, може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілу та свідків, може здійснити спотворення доказів у кримінальному провадженні, а також, може вчинити нове кримінальне правопорушення. Зокрема, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є особливо тяжким, розгляд кримінального провадження йде до логічного завершення, необхідно допитати експерта, у зв'язку з чим, є всі підстави для продовження строку тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, прокурор посилається на ризик впливу на потерпілу та свідків, однак, останні вже допитані, аргументи прокурора повинні бути підтверджені письмовими доказами, а інакше, це є лише його припущеннями. Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно переїхав з окупованої території, має місце, де він зміг би перебувати під домашнім арештом, є раніше не судимим. На момент переїзду з окупованої території, її підзахисний був офіційно працевлаштований. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, зокрема, мама останнього зможе його фінансово забезпечувати і вона проживає у м. Києві, а тому, все вищезазначене є підставою для зміни запобіжного заходу. Зокрема, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особа є лише обвинуваченою і говорити про міру покарання є передчасно. Особа має право на свободу та медичну допомогу, чого позбавлений її підзахисний, перебуваючи в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. У зв'язку із вищенаведеним, захисник прохала змінити обвинуваченому ОСОБА_3 даний запобіжний захід, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника та зазначив, що він не має наміру переховуватись та буде з'являтися до суду.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно з п. 1 абз. 6 Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) № 558-ІХ від 13 квітня 2020 року (далі - ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення») встановлено у разі неможливості, у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьої статті 35 КПК України, або розглянути головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому законом.
У зв'язку з тим, що один з членів колегії - суддя ОСОБА_6 наразі перебуває на лікарняному, суд приходить до висновку про розгляд зазначеного клопотання в одноособовому складі головуючою суддею ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу та його продовженні, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останньому під вартою. Крім того, потерпіла неодноразово наголошувала на тому, що переживає за себе та свою родину.Зокрема, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, потерпіла зазначала, що існують ризики впливу на неї, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції Українистроком не більше двох місяців, тобто до 28 травня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: