2/754/1263/21
Справа № 754/12385/20
Іменем України
18 червня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Крутікової-Вільховченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Світлани Юріївни про розподіл судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу спільного майна подружжя, -
Адвокат Поліщук С.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат, понесених відповідачем на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу спільного майна подружжя.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового судового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року було частково задоволені вимоги ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ вартості автомобіля «KIA», моделі CERATO, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 у розмірі 69 100 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі - 9 500 грн. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
В судових дебатах представник відповідача зазначала, що нею буде подано, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, заяву, щодо доказів розміру понесених витрат відповідачем ОСОБА_1 .
Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача просила суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі і на правничу допомогу.
Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Через канцелярію суду представником відповідача подано заяву, у відповідності до якої просила стягнути з позивача понесені судові витрати у розмірі 64 480,82 грн.
Отже, в силу положень ч. 8 ст.141 ЦПК України представником відповідача своєчасно подано відповідну заяву та докази понесення витрат.
Про стягнення судових витрат з позивача, було зазначено представником відповідача і в судових дебатах, надано відповідну заяву та докази понесення таких витрат:
- витрати на отримання інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, витрати на проведення оцінки вартості майна;
- витрати на проведення оцінки вартості майна - 2000 грн., що підтверджується договором від 06.10.2020, рахуноком оплати від 07.10.2020, меморіальним ордером від 07.10.2020, актом прийому - передачі робіт від 07.10.2020;
- витрати на професійну правничу допомогу (квитанція №В5DB-UT9Y-2L7E від 05.10.2020 р., договором №06-10/20-4О від 06.10.2020 р., рахунок на оплату №01 від 07.10.2020 р., меморіальний ордер №МВ73041835 від 07.10.2020 р., Акт прийому-передачі робіт від 07.10.2020 р., договір про надання правової допомоги №14/1/1-20 від 05.10.2020 р., рахунок на оплату №20 від 05.10.2020 р., меморіальний ордер №МВ74117879 від 05.10.2020 р., рахунок на оплату №22 від 31.03.2021 р, меморіальний ордер №МВ10008692 від 31.03.2021 р, Акт №20 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2021, звіт про надані послуги від 07.06.2021 р.
Оскільки позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задоволені частково, на позивача слід покласти судові витрати, понесені відповідачем, пропорційно до розміру позовних вимог, в яких було відмовлено.
Зокрема, суд зазначає і про те, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Зазначена справа не є складною.
Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг з описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 64 480,82 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір таких витрат, суд враховує положення ч.4 ст.141 ЦПК України, які передбачають, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як слідує з матеріалів справи, у першій заяві по суті спору відзиві на позов, відповідач в попередньому (орієнтовному) розрахунку вказала, що понести витрати станом на момент подання відзиву складаються з: витрат на отримання інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих т.з. від 05.10.2020 р. - 57,82, витрат на проведення оцінки вартості майна - 2 000 грн., витрат на професійну правничу допомогу - 16 615 грн., що в загальному розмірі становить 18 672,82 грн.
Оскільки представник позивача не скористався своїм правом заявити клопотання про неспівмірність судових витрат відповідача, як це передбачено ч.5 ст.137 ЦПК України, суд вважає, що їх розмір (18 672,82 грн.) відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, але заявлена сума в остаточному розрахунку - 64 480,82 грн. є неспівмірною із задоволеними позовними вимогами, а тому суд вважає, що з позивача слід стягнути на користь відповідача судові витрати із суми 18 672,82 грн., в розмірі - грошова оцінка позовних вимог, у яких відмовлено 65 770 * понесені відповідачем судові витрати 18 672,82/ціна позову 134 870 (тобто 65 770 *18 672,82/134 870 = 9 105, 89 грн.)
Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 64 480,82 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення понесених витрат у розмірі 9 105,89 грн.
Керуючись ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити по цивільній справі № 754/12385/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу спільного майна подружжя, додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати витрати в розмірі 9 105,89 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцяти днів з дня складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткової ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом пятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали суду складено 18.06.2021.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон