Справа № 569/6874/21
23 червня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - Левчук О.В.
секретар судового засідання - Янок М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Семещука Максима Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,
В засіданні приймали участь:
позивач - Зінгер В.В.;
відповідач 1 - не з'явився,
відповідач 2 - не з'явився,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Семещука Максима Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить скасувати постанову серії ДП18 № 850729 від 24 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно нього за ч. 2 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. Вказує, що 24 березня 2021 року інспектором взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Семещуком Максимом Миколайовичем було винесено постанову серії ДП18 № 850729, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що інспектором всупереч вимог ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення. 07 березня 2021 року позивачем за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, 208, біля світлофору на освітленій площадці було здійснено зупинку автомобіля KIA CERATO, д.н.з. НОМЕР_1 , через проблеми з двигуном. В цей час автомобіль патрульною поліції проїжджаючи по зустрічній смузі повернув та почав їхати позаду автомобіля позивача (який не перебував у русі). На вимогу співробітників патрульної поліції позивач зміг від'їхати на узбіччя, ближнє світло його транспортного засобу було увімкнене. До ОСОБА_1 підійшли двоє поліцейських, проте представився та назвав свою посаду і звання лише ОСОБА_2 , однак жоден з поліцейських не показав свого службового посвідчення, що є порушенням ч.3 ст.18 Закону України "Про національну поліцію". ОСОБА_2 повідомив позивачу, що він нібито не увімкнув ближнє світло фар в темну пору доби, чим порушив п.19.1.а Правил дорожнього руху, враховуючи, що автомобіль позивача не здійснював руху та будь-яких маневрів. У момент, коли працівники поліції побачили та зафіксували автомобіль позивача - даний транспортний засіб не починав руху та не змінював його напрямку, а почав рухатись тільки на вимогу поліцейських.
Ухвалою суду від 07.04.2021 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.04.2021 за клопотанням позивача залучено співвідповідачем у даній справі Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Позивач в судовому засіданні підтримав свій адміністратвиний позов та просив його задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки про виклик відповідачів. Про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07 березня 2021 року о 21 год. 22 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Дубенській, 208 у м.Рівне був зупинений інспектором поліції Семещуком М.М. Причиною зупинки, на думку поліцейського, стало не ввімкнення ближнього світла фар в темну пору доби, що є порушенням п. 19.1.а Правил дорожнього руху. У зв'язку з цим, інспектор Семещук М.М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 850729 та притягнув до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 425,00 гривень.
Відповідно до вимог ст. 2 КУпАП, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владнихповноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.
За ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.19.1 (а) Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Тобто, притягнення до відповідальності особи у даному випадку можливе за наявності факту порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Натомість, позивач вказав, що ним було здійснено зупинку біля світлофору на освітленій площадці автомобіля через проблеми з двигуном, вже після цього автомобіль патрульною поліції проїжджаючи по зустрічній смузі повернув та почав їхати позаду автомобіля позивача (який не перебував у русі). На вимогу співробітників патрульної поліції позивач зміг від'їхати на узбіччя, ближнє світло його транспортного засобу було увімкнене. Ці твердження не були спростовані належними і допустимими доказами відповідачами по справі.
Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не визнав.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Всупереч викладеним вимогам, оскаржувана постанова серії ДП18 № 850729 не містить посилань на конкретно-визначений технічний засіб, за допомогою якого здійснено досліджений відеозапис.
Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачі суду не надали, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростували.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не порушував Правил дорожнього руху, протилежного суду не доведено.
Отже, з огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачем не подано, в матеріалах справи відсутні, враховуючи, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання і мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення п.19.1.а ПДР України, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 850729 від 24 березня 2021 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції судових витрат у розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Семещука Максима Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову Інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП, лейтенанта поліції Семещука Максима Миколайовича від 24.03.2021 серії ДП18 № 850729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ: 40108646) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП, лейтенант поліції Семещук Максим Миколайович, адреса: 33000 м.Рівне, вул.Степана Бандери, буд.14а;
відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 25.06.2021.
Суддя Левчук О.В.