Справа № 569/22795/19
15 червня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Хлуд І.П.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу за розпискою, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою у якій вказує, що 11.03.2017 р. між нею та ОСОБА_4 було укладено усний договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої остання взяла в борг грошові кошти у розмірі 4 600 доларів США та зобов'язувалась щомісячно повертати по 50 доларів США до 26 числа кожного місяця, до моменту повного погашення вищезазначеної грошової суми отриманої в борг. Згодом, 16.05.2017 р. між ними було укладено ще один усний договір позики, оформлений ще однією розпискою, відповідно до якої остання додатково взяла в борг грошові кошти у розмірі 2 500 доларів США на необмежений термін. Разом з тим, 16.05.2017р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, остання, як поручитель зобов'язалась частково відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання зобов'язань ОСОБА_4 , що виникли в результаті укладання між останньою та позивачем, як кредитором, договорів позики, оформлених у вигляді розписки від 11.03.2017 р. та розписки від 16.05.2017р. в обсязі, який становить 500 грн. 00 коп. Позивач у позові зазначає, що незважаючи на досягнуті між сторонами усні домовленості в частині способу та строків сплати отриманої ОСОБА_4 загальної суми боргу, станом на день подання позову, жодних коштів в рахунок погашення наявної заборгованості останньою сплачено не було. 20.11.2019 р. позивачем на адресу ОСОБА_4 були направлені вимоги про погашення заборгованості за розпискою від 11.03.2017р. та від 16.05.2017р., якими останній було запропоновано в добровільному порядку погасити наявну за нею заборгованість за вищевказаними розписками в загальному розмірі 7 100 доларів США в семиденний строк від дня пред'явлення зазначених вимог. За результатами розгляду вищезазначених вимог про погашення заборгованості за розпискою від 11.03.2017р. та від 16.05.2017р., якібули отримані ОСОБА_4 21.11.2019 р., коштів в рахунок погашення боргу нею сплачено не було. У своєму позові позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 , також ухиляється від виконання покладених не неї зобов'язань за договором поруки від 16.05.2017р., оскільки в усному порядку відмовляється від відповідальності за вказаним договором у встановленому обсязі.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за позикою по розписці від 11.03.2017р. у розмірі 108 560 грн. 00 коп., що еквівалентно 4 600 доларів США, згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день подання позову та заборгованість за позикою по розписці від 16.05.2017р. у розмірі 59 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 2 500 доларів США, згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день подання позову, що в загальному розмірі становить 167 560 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача ОСОБА_3 , як з поручителя за договорами позики, оформленими у вигляді розписки від 11.03.2017р. та розписки від 16.05.2017р., грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Олійник В.О. підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задоволити з підстав, наведених у позові.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила. У поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечила у повному обсязі проти задоволення заявлених до неї позовних вимог та вказала, що жодних грошових коштів від позивача не отримувала, а з огляду на те, що в оформлених розписках відсутні дані про позивача, місце надання позики, сума прописом та дата повернення, розписки не є такими, які підтверджують факт отримання нею грошових коштів в позику.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала у повному обсязі заявлені до неї позовні вимоги та додатково пояснила, що між нею та позивачем дійсно 16.05.2017 р. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, вона, як поручитель зобов'язувалась частково відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання зобов'язань ОСОБА_4 , що виникли в результаті укладання між нею та позивачем договорів позики, оформлених у вигляді розписки від 11.03.2017р. та розписки від 16.05.2017р. в обсязі, який становить 500 грн. 00 коп. Також ОСОБА_3 повідомила суду, що була особисто присутньою 11.03.2017р. при укладенні між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 усного договору позики, оформленого розпискою та при передачі позивачем відповідачу ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 4 600 доларів США, які остання зобов'язувалась щомісячно повертати по 50 доларів США до 26 числа кожного місяця, до моменту повного погашення вищезазначеної грошової суми отриманої в борг. Крім цього, пояснила, що також була особисто присутньою 16.05.2017р. при укладенні між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 усного договору позики, оформленого ще однією розпискою, відповідно до якої остання повторно та додатково взяла в борг грошові кошти у розмірі 2 500 доларів США на необмежений термін.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення повністю з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу вимог ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст.. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Згідно ч.1, 2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такі випадки передбачені ст.193, ч.4 ст.524 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України №185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18.09.2013р. у справі №6-63цс13 та від 18.01.2017р. у справі №6-2789цс16.
Відсутність у розписці запису про зобов'язання особи повернути отримане нею у борг не є підставою для відмови в позові, оскільки, складаючи вказану розписку і підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов'язання повернути кошти. Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної ст.1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику.
Щодо твердження ОСОБА_4 щодо неотримання нею грошових коштів, згідно укладених розписок та їх не підписання суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст.77 ЦПК), допустимими (ст.78 ЦПК), достовірними (ст.79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (ст.80 ЦПК).
Виходячи із характеру спірних правовідносин належним доказом у справі, який міг би підтвердити чи спростувати факт підписання відповідачем ОСОБА_4 вказаних розписок може бути лише висновок почеркознавчої експертизи.
З огляду на заперечення відповідачем ОСОБА_4 факту підписання нею розписок, остання мала право на звернення з відповідним клопотанням до суду про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності її почерку та підпису в укладених за її участі розписках, оскільки лише відповідним експертним висновком може бути вирішене питання достовірності підпису останньої та доведеності факту укладення розписок за її участі.
Разом з тим, оскільки відповідачем ОСОБА_4 не заявлялось клопотання про проведення відповідного експертного дослідження з вищенаведеного питання, то повідомлені нею у відзиві обставини щодо не підписання спірних розписок та неотримання грошових коштів від позивача у позику судом сприймаються критично, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами. Крім того, на неодноразові виклики в судові засідання ОСОБА_4 жодного разу не з"явилась, причин неявки суду не повідомила.
З оглянутої в судовому засіданні розписки від 11.03.2017 року, яка дана відповідачем ОСОБА_4 вбачається, що остання отримала в борг 4600 доларів США та зобов'язалась повертати щомісяця по 50 доларів США до 26 числа. З оглянутої в судовому засіданні розписки від 16.05.2017 року, яка дана відповідачем ОСОБА_4 вбачається, що вона зобов'язалась повернути борг у розмірі 2500 доларів США. У разі форс-мажорних обставин зобов'язалась повернути нараховані відсотки та домовитись про подальшу співпрацю.
Як встановлено із п.1.1 дослідженого судом договору поруки від 16 травня 2017 року, що укладений між ОСОБА_3 (надалі «Поручитель») та ОСОБА_1 (надалі «Кредитор») поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_4 (надалі «Боржник»), що виникли в результаті укладання між Боржником та Кредитором договорів позики, оформлених у вигляді розписки від 11.03.2017 року та розписки від 16.05.2017 року (надалі «основний договір»).
Відповідно до п.1.2, 3.1 зазначеного договору обсяг відповідальності Поручителя в разі невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань становить 500 грн. В разі невиконання чи прострочення виконання Боржником зобов'язання, що виникло в результаті укладення основного договору, поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього перед Кредитором, в розмірі суми зазначеної в п.1.2 Договору, на умовах, в порядку та в терміни, визначені в основному договорі.
Як вбачається із копій вимог від 20 листопада 2019 року, що надіслані ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_4 20 листопада 2019 року позивач просила відповідача ОСОБА_4 погасити заборгованість за розпискою від 11.03.2017 року в розмірі 4600 доларів США та розпискою від 16.05.2017 року в розмірі 2500 доларів США в семиденний строк від дня пред'явлення (отримання) даної вимоги. Зазначені вимоги отримані відповідачем ОСОБА_4 21.11.2019 року, що підтверджується інформацією щодо трекінгу відправлень на офіційному сайті АТ «Укрпошта».
Згідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 та ч.2 ст.80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем ОСОБА_4 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами власні доводи щодо не отримання нею грошових коштів у позику, у зв'язку з чим такі заперечення останньої є голослівними, нічим не підтвердженими та не заслуговують на увагу суду.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 192, 509, 524, 530, 611, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення боргу за розпискою, задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 108560 (сто вісім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 коп. заборгованості за договором позики від 11.03.2017 року, що оформлений у вигляді розписки та 59000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень заборгованості за договором позики, що оформлений у вигляді розписки від 16.05.2017 року, що в загальному розмірі становить 167560 (сто шістдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як з поручителя відповідно до договору поруки від 16 травня 2017 року грошові кошти за договорами позики, що оформлені у вигляді розписки від 11.03.2017 року та розписки від 16.05.2017 року у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі по 840 (вісімсот сорок) гривень з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.