Справа № 369/13409/20
Провадження №1-кс/369/1431/21
07.06.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -
В провадження судді ОСОБА_1 надійшла заява адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
В обґрунтування заяви про відвід сторона захисту вказує на п'ять підстав, а саме: 1) недотримання судом принципу презумпції невинуватості; 2) ухилення судом від виконання обов'язку передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України та порушення принципу диспозитивності; 3) обмеження захисту у реалізації своїх процесуальних прав, що виразилось у відмові допитати свідка; 4) недотримання судом принципу змагальності сторін та диспозитивності кримінального провадження 5) недотримання суддею принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі наведеного заявник просив суд відвести суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
У судовому засіданні адвокати ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 заяву про відвід підтримали, наполягали на її задоволенні.
Суддя, вивчивши заяву про відвід, дійшла до наступного висновку.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Суддя також не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку, якщо порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.
Аргументація заявника викладена в даній ухвалі. Окрім описаної вище аргументації, заява про відвід не містить інших аргументів, а також доказів на підтвердження фактів, зазначених у заяві. Таким чином, суд вбачає, що сторона захисту вказує на п'ять підстав, а саме: 1) недотримання судом принципу презумпції невинуватості; 2) ухилення судом від виконання обов'язку передбаченого ч. 3ст. 183 КПК України та порушення принципу диспозитивності; 3) обмеження захисту у реалізації своїх процесуальних прав, що виразилось у відмові допитати свідка; 4) недотримання судом принципу змагальності сторін та диспозитивності кримінального провадження 5) недотримання суддею принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд бере до уваги, що у силу ст. 9 КПК України суд під час розгляду кримінального провадження зобов'язаний керуватися рішеннями ЄСПЛ.
Надаючи оцінку доводам заявника, суддя відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який з-поміж іншого обґрунтує будь-яке висунуте проти нього кримінальне обвинувачення.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що безсторонність суду означає відсутність упередженості та включає в себе суб'єктивний та об'єктивний критерії.
Визначаючи суб'єктивну складову зазначеного поняття, ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії» визначив, що у ході перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Таким чином, критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об'єктивності.
Об'єктивну складову категорії «безсторонній суд» ЄСПЛ визначив у справі «Фей проти Австрії», зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Таким чином, безсторонність судді може викликати сумніви, коли є підстави побоюватися, що суддя перебуває у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі.
ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії» зазначив, що суддя вважається неупередженим, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Крім того, поняття «обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з'ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Отже, при вирішенні питання відводу судді слід виходити із комплексної оцінки поняття неупередженості судді. Обставинами, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, можуть бути незаконні дії судді під час розгляду справи, висловлення думки щодо обґрунтованості вимог, що розглядаються, особистих якостей учасників процесу, ігнорування законних інтересів сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, неоднакове ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Заслухавши думку представника ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи суд не погоджується з доводами заявника. Оскільки особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відводу судді стала суб'єктивна думка заявника щодо неупередженості судді ОСОБА_5 , заявник не надав інформації щодо можливих видимих ознак неупередженості, а тому суд не може вважати такі сумніви об'єктивно виправданими. Відвід судді ОСОБА_5 обумовлюється незгодою заявника з прийнятим раніше рішенням судді щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 , клопотання про виклик свідків, проте жодного взаємозв'язку між кримінальним провадженням, від розгляду якого заявник просить відвести суддю, та обставинами його можливої упередженості на цій підставі не вбачається.
Суддя не досліджує зміст і законність судового рішення, яке було ухвалено суддею ОСОБА_5 при вирішенні справи №369/13409/20, натомість звертає увагу, що будь-яке рішення, яке постановляється за наслідками розгляду клопотань, скарг, заяв у кримінальному провадженні, виноситься суддею на підставі дослідження всіх матеріалів справи та оцінки доказів. Незгода з постановленим рішенням у випадках, передбачених законом, може бути предметом апеляційного оскарження, а не підставою для відводу судді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в неупередженості судді ОСОБА_5 немає правомірних сумнівів, оскільки заява не вказує на певні факти, котрі можна перевірити, які дозволяють піддати сумніву безсторонність розгляду справи.
Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість судді при розгляді питання, що ним розглядається. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв'язку з наявністю у нього родинних, професійних зв'язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення слідчого судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов'язаними з ними. Із змісту заяви про відвід вбачається, що заявник просить відвести суддю від розгляду кримінального провадження. Отже, сумніви у неупередженості повинні виникати із тих фактів, що мають бути досліджені при вирішенні саме цього питання.
Дослідивши відомості, викладені в заяві, суддя дійшла висновку, що відвід судді ОСОБА_5 є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв'язку з підставами для відводу. Так, як зі змісту поданої заяви про відвід не вбачається належне обґрунтування заявником правових підстав для відводу та їх доведення, заява має емоційне забарвлення та містить суб'єктивні висловлювання заявника.
Отже, доводи заявника не знайшли свого підтвердження під час судового засідання та не свідчать про упередженість судді ОСОБА_5 при розгляді заявленого клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, виклик свідків. Суд окремо наголошує на тому, що об'єктивна неупередженість перебуває поза межами особистої поведінки судді та означає відсутність підтверджених фактів, що можуть спричинити сумнів у неупередженості судді. Отже, прояв внутрішнього переконання при розгляді інших питань, що передують відводу судді, не можуть вважатися упередженістю в цілях такого відводу.
Таким чином, передбачених ст.ст.75, 76 КПК України підстав, за яких суддя ОСОБА_5 не може брати участь у розгляді кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, не встановлено.
Суд вбачає, що сумніви заявника стосовно справедливості прийнятого рішеня суддею ОСОБА_5 не були підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані об'єктивно обґрунтованими. Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для відводу судді ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, відсутні.
Враховуючи, наведене заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.75, 81, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1