Справа № 368/530/21
1-кс/368/51/21
"23" червня 2021 р. Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна, -
14 червня 2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна.
Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна підлягає повернення, з наступних підстав.
До слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області надійшло прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна.
15 червня 2021 р. слідчим суддею було винесено ухвалу про повернення прокурору клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, вказавши недоліки клопотання та строк для їх усунення.
18 червня 2021 р. прокурором Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна після усунення недоліків.
Так, статтею 172 КПК регламентовано процедуру розгляду слідчим суддею, судом клопотання про арешт майна.
При цьому в частині 3 ст. 172 КПК закріплено процесуальний механізм повернення клопотання про арешт майна, яке подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, для усунення недоліків: «Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні».
У ч. 2 ст. 132 КПК, якою закріплено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначено підсудність (розмежовано повноваження місцевих судів) щодо розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження: «Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду».
Проте нормами КПК, якими регламентовано питання про накладення арешту на майно та загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо подане клопотання про арешт майна не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Разом з тим це питання може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК, згідно з якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що не тільки винесені на їх розгляд сторонами, але й віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Натомість, постановляючи ухвалу про повернення клопотання про арешт майна у випадку, якщо таке клопотання не підлягає розгляду в цьому суді згідно з правилами частини 2 ст. 132 КПК, слідчий суддя діє в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК, та не виходить за межі своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами КПК. Більш того, своїм рішенням про повернення такого клопотання слідчий суддя не допускає можливості прийняття рішення поза межами своїх повноважень, передбачених кримінальними процесуальними нормами.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ст.ст. 307, 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Можливість оскарження ухвали слідчого судді, якою повернуто клопотання про арешт майна зазначеними правовими нормами не передбачена.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.05.2021 р. у справі № 646/3986/19 вирішувалось питання оскарження ухвал слідчого судді про повернення клопотання у зв'язку з недотриманням правил підсудності та було вирішено, що постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв'язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК(якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді) не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.9 КПК України, -
Клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116430000028 від 12.06.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України повернути прокурору для подачі до належного суду.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Кагарлицького районного суду
Київської області: ОСОБА_1