17.06.2021 Справа № 363/1423/20
17 червня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Рибка І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,-
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, в якій просив визнати договір позики (без дати) укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним та стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 знайомий з ОСОБА_2 з 2018 року, коли відповідач став працювати у сфері бізнесових інтересів гр. ОСОБА_3 , який був засновником, керівником та кінцевим бенефіціаром ряду комерційних підприємств. Керівниками деяких з них був позивач та ОСОБА_2 У 2019 році, а можливо і раніше, у ОСОБА_3 стали виникати проблеми із бізнесом, подробиць він не знав, але на початку червня 2019 року ОСОБА_3 під час ряду зустрічей, які він ініціював, став висловлювати позивачу претензії, що він нібито погано працював, позивач на той час перейшов на іншу роботу, і через це у нього проблеми, але конкретних фактів не вказував. Відповідач став стверджувати, що через це він винен йому гроші, хоча насправді це не відповідало дійсності. З подальших його дій позивач зрозумів, що за його рахунок ОСОБА_2 хотів покращити своє матеріальне становище. Всі ці розмови велись у присутності відповідача, а коли ОСОБА_1 став заперечувати йому, то ОСОБА_3 перейшов до погроз взагалі, а в подальшому як йому так і дружині з дитиною, якій три роки, фізичною розправою шляхом позбавлення життя. При цьому вказував на різні способи, як це буде зроблено. Відповідач вимагав, щоб позивач написав розписку, що він взяв у борг 10 000 доларів США, але не у нього, а у ОСОБА_2 . Позивач зрозумів, що вони діють сумісно, тим більше, що були знайомі з дитинства. Таких зустрічей було декілька, на яких ОСОБА_3 все більше нагнітав обстановку, погрожував бандитами, принижував позивача, збільшував психологічний тиск. У результаті переживань, ОСОБА_1 став приймати погрози ОСОБА_3 , як реальні, став боятися за життя дружини та сина, а також за своє життя, у зв'язку із чим його психологічний стан став погіршуватись, через певний час позивач практично був деморалізований. Будучи в такому стані, під психічним та психологічним тиском ОСОБА_3 , а присутність ОСОБА_2 він сприймав як узгодженість їх дій та під його диктовкою, позивач вимушено, проти своєї волі написав розписку, що отримав від ОСОБА_2 10 000 доларів США, передав її безпосередньо ОСОБА_2 , а він її прийняв. Через недовгий час після отримання розписки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 став телефонувати дружині позивача, вимагаючи, щоб позивач або вона віддали борг. При цьому також висловлював погрози позбавлення її життя, життя їх сина та ОСОБА_1 . На підставі викладеного, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.09.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мазуркевич М.А. в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав. Раніше надавали письмову відповідь на відзив.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Березинець К.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданому 31.07.2020 року письмовому відзиві.
Допитаний в судовому засіданні позивач в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що у нього з відповідачем ОСОБА_2 були дружні відносини, коли вони працювали разом. Після того, як він звернувся до суду з вказаним позовом, їх стосунки погіршилися. ОСОБА_1 з'ясовував питання у відповідача щодо боргу, звідки він взявся. Вказав, що грошові кошти він не отримував а ні від відповідача, а ні від третіх осіб. Розписка була написана ним з приводу того, що він повинен щось ОСОБА_3 , який погрожував йому та його родині. Розписка була написана на ім'я ОСОБА_2 та після декілька днів йому зателефонував ОСОБА_3 та сказав щодо коштів, а після їх зустрічі втрьох з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відібрано його автомобіль, який на даний час перебуває у розшуку.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є дружиною позивача. Вказала, що її чоловік ОСОБА_1 працював разом з ОСОБА_2 . Позивач повідомив її, що його примусили написати розписку про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 в розмірі 10 000 доларів США, однак він їх не брав. Вказала також, що їй телефонував та погрожував ОСОБА_3 . На той час в їх сім'ї не було потреби в отриманні у борг грошових коштів. ОСОБА_3 є їх кумом. Про всі вказані обставини, вона знає зі слів її чоловіка ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.
За статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір позики, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статей 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.Зазначене у повній мірі стосується зобов'язань, пов'язаних з позикою, які не виконані належним чином.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права, а також реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Однак такий доказ повинен містити в собі визначені законом і сторонами істотні умови правочину.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів саме в позику.
Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2017 року у справі №6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц, у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року справі №524/4946/16, від 22 серпня 2019 року у справі №369/3340/16-ц.
Судом встановлено, що згідно змісту розписки без дати ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 10000 доларів США з кінцевим терміном повернення грошових коштів 20.06.2019 року.
15.01.2020 року до Оболонського УП ГУ НП в м. Києві надійшла ухвала Оболонського районного суду м. Києва з приводу внесення по заяві ОСОБА_1 про вчинення відносно останнього кримінального правопорушення та 15.01.2020 року вказані відомості Оболонським УП ГУ НП в Київській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України.
Позивач ОСОБА_1 не заперечував факту написання ним розписки, проте категорично заперечував отримання у борг будь-яких коштів та зобов'язання повернути їх ОСОБА_2 .
З'ясовуючи юридичну природу вказаного документу, суд виходить з того, що вказана розписка не містить даних про отримання позивачем в борг від відповідача ОСОБА_2 грошових коштів, не містить дати та даних про укладення та умови договору позики, а тому не є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Тому суд дійшов висновку, що між сторонами договір позики, в розумінні зазначених вище вимог закону, не укладався.
Сам лише факт наявності оригіналу розписки у ОСОБА_2 не може безумовно свідчити про існування договору позики між ним та відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групу доказів).
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 235 ЦК України.
Так як позов задоволено то на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840, 80 грн., витрати на оплату якого понесено позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір позики (без дати) укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.
Головуючий М.Б. Баличева