ц[1]
27 травня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Баховського М.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Стащука В.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно постанови, 03.02.2021 року о 01 год. 30 хв., на просп. Свободи, 22 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, який від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На дану постанову захисник Стащук В.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно і необ'єктивно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам.
При цьому апелянт зазначає, що поліцейські незаконно висунули водію ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, посилаючись на начебто наявність у нього ознак такого стану, оскільки жодних ознак, які б вказували про його перебування в стані наркотичного чи будь-якого іншого сп'яніння у ОСОБА_1 не було, що також вбачається з наявного у справі відеозапису, а вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною і не породжує у водія обов'язку проходити такий огляд.
Також апелянт посилається на численні порушення вимог КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»(затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України №1452/735 від 09.11.2015), допущені працівниками поліції при складанні стосовно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення, які не роз'яснили йому процедуру проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння і наслідки відмови від проходження такого огляду, а також не роз'яснили його права, передбачені ст. 268 КУпАП,та незважаючи на відсутність у водія ОСОБА_1 будь-яких ознак сп'яніння, визначених пунктами 3, 4 Розділу І Інструкції, поліцейський фактично змусив останнього відмовитись від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, погрожуючи вилученням його автомобіля на штрафмайданчик.
Крім того вказує, що наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним і непослідовним, що свідчить про вибіркову відеофіксацію та не відображає усіх фактичних обставин даної справи, а письмові пояснення свідків викладені на заздалегідь приготовлених бланках, заповнених самим же поліцейським, які не містять відомостей про будь-які ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , а також відсутня інформація, від якого саме огляду на стан сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) відмовився ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, на думку апелянта, вказаний відеозапис та письмові пояснення свідків не можна вважати належними та допустимими доказами.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Баховського М.М. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи викладені в апеляційній скарзі його захисника Стащука В.А., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та прийняв рішення, зміст якого відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №048565 від 03.02.2021 року (а.с. 2), в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя), при цьому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння (а.с. 3); поясненнями самого ОСОБА_1 у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 2), в яких останній зазначив, що залишає автомобіль на місці зупинки та зобов'язується не керувати протягом 24 годин, що підтверджує факт його відсторонення від керування транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції (а.с. 5), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким дана належна правова оцінка, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 не було жодних ознак наркотичного чи будь-якого іншого сп'яніння, а тому працівники поліції незаконно висунули йому вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, формально посилаючись на наявність у нього ознак такого стану, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції, а тому невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, що входить до кола його повноважень, не може бути визнано правомірним, навіть якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною.
Згідно пункту 12 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, згідно з вимогами вказаної Інструкції, огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров'я і не може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 5), поліцейський в присутності двох свідків повідомив про наявність у водія ОСОБА_1 відповідних ознак наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, проте останній відмовився від проходження такого огляду, що засвідчили вказані свідки у своїх письмових поясненнях.
Тобто, зафіксовані на вказаному відеозаписі обставини повністю узгоджуються з даними викладеними поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які спростовують доводи апеляційної скарги його захисника про численні порушення вимог КУпАП та вищезазначеної Інструкції допущені працівниками поліції при складанні стосовно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення, щодо нероз'яснення останньому його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння та наслідків відмови від проходження такого огляду.
Апеляційні твердження захисника про те, що поліцейський своїми погрозами змусив ОСОБА_1 відмовитись від проходження запропонованого огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять і під час апеляційного розгляду справи апелянтами не надано жодних доказів, які б свідчили, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння під тиском працівників поліції, який не вказував про ці обставини у своїх письмових поясненнях при складанні стосовно нього адміністративних матеріалів і не висловлював бажання пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога та в подальшому не оскаржував зазначені ним дії поліцейських, які останній вважає незаконними, у передбаченому законом порядку.
Доводи захисника про те, що наявний у справі відеозапис та письмові пояснення свідків не можна вважати належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з підстав того, що вказаний відеозапис є неповним, а пояснення свідків викладені на завчасно заготовлених бланках і заповнені самим же поліцейським, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки положення КУпАП та вищевказаної Інструкції не містять вимог щодо форми та змісту письмових пояснень свідків, функція яких полягає лише у засвідченні відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, а згідно даних наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місці події зафіксовано двох свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що засвідчили ці свідки, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях (а.с. 3).
За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття стосовно нього провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Стащука В.А., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова
Справа: №758/3505/21; Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Провадження: №33/824/2583/2021
Головуючий у І інстанції: Головчак М.М.
Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.