Справа № 682/465/21
Провадження № 22-ц/4820/959/21
Категорія: 48,50
14 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №682/465/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року (суддя Зеленська В.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначала, що з відповідача на підставі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.12.2017 стягуються аліменти на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.08.2017 на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач займається підприємницькою діяльністю в сфері сільського господарства та є одноосібним власником і засновником СФГ «Клепачі» з 16.03.2000, а з 01.01.2016 - ФГ «ЕКОЕНЕРГІЯ». Як зазначає позивачка, за 2019 рік ОСОБА_3 отримано дохід у розмірі 4 141 253,66 грн, в тому числі заробітна плата 16252,01 грн, тоді як аліменти по виконавчому листі відповідачем було сплачено із суми заробітної плати, а не з загального доходу. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів в сумі 825 000, 33 грн за 2019 рік від суми отриманого ним доходу в розмірі 4 125 001,65 грн.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що відповідно до Податкової декларації про доходи та майновий стан за 2019 рік ОСОБА_3 отримано загальний дохід в сумі 4 141 253, 66 грн, в тому числі заробітна плата в сумі 16252,01 грн, тоді як аліменти відповідачем були сплачені із суми заробітної плати в розмірі 6213,77 грн, а не з загального доходу 4125001,65 грн. ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем Славутського МР ВДВС в нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів в сумі 825000, 33 грн від доходу в сумі 4125001,65 грн було відмовлено. Крім того, апелянтка вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що така категорія справ повинна розглядатися в порядку передбаченому розділом 7 Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України та те, що заявлений позивачкою спосіб захисту порушеного права є неналежним, адже спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується як у порядку позовного провадження так і у порядку контролю за виконанням судового рішення. Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду у справах №682/1984/16 та №760/4569/18 ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відзив від учасників справи не надходив.
Апелянтка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09.08.2017 на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, що підтверджується копією виконавчого листа, виданого 09.01.2018 у справі № 682/2155/17 (а.с.4).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є засновником Фермерського господарства "ЕКОЕНЕРГІЯ" (ФГ «ЕКОЕНЕРГІЯ») (а.с.8-11).
Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, поданої ОСОБА_3 , вбачається, що він отримав загальний дохід 4 141 253, 66 грн, з яких: 16 252, 01 грн - заробітна плата, 4 125 001, 65 грн вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна (а.с.5).
Як вбачається із довідки про розмір отриманих аліментів № 12904 від 03.02.2019 Славутського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_1 отримувала аліменти від ОСОБА_3 в період з 01.01.2019 по 31.08.2019: у січні 2019 року - 623,32 грн; у лютому 2019 року - 701,24 грн; у березні 2019 року - 1185,32 грн; у квітні 2019 року - 396,81 грн; у травні 2019 року - 0,00 грн; у червні 2019 року - 2274,96 грн; у липні 2019 року - 516 грн; у серпні 2019 року - 516,12 грн (а.с.6).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №27712 від 15.05.2020 Славутського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сукупний розмір заборгованості за період жовтень 2019 - грудень 2019 становить 1575,78 грн (а.с.7).
Відповідно до відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_3 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 отримував дохід у вигляді заробітної плати, спадщини та від надання майна у лізинг (а.с.28-29).
10.02.2021 за вих. №6226 державним виконавцем в межах виконання виконавчого листа № 682/2155/17 від 09.01.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів направлено запит Славутській ОДПІ ГУДПС у Хмельницькій області з вимогою терміново надати інформацію про суми (дохід) нараховані і виплачені ОСОБА_3 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с.24).
Відповідно до листа Славутського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 29.03.2021 року за вих. № 12711 вбачається, що у відділі на виконанні перебуває виконавчий лист № 682/2155/17 від 09.01.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 22.01.2020 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження. 03.02.2020 винесено постанову про звернення стягнення аліментів на дохід боржника ОСОБА_3 та направлено на виконання до ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Станом на 29.03.2021 заборгованість по аліментах відсутня (а.с.31).
Як вбачається зі підстав та предмету позовних вимог, ОСОБА_1 не погоджується із діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо невключення в доходи, що враховуються при визначенні розміру аліментів, доходи від отриманих ОСОБА_3 у спадщину в 2019 році земельних ділянок на загальну суму 4141253,66 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір про розмір заборгованості по аліментних зобов'язаннях між сторонами виконавчого провадження відсутній, виконавцем така заборгованість не визначалася. Так як ОСОБА_1 не погоджується із діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо не включення в перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів отримання у спадщину боржником у 2019 році земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 4125001,65 грн, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що така категорія справ повинна розглядатися в порядку, передбаченому розділом 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а отже заявлений спосіб захисту порушеного права є неналежним.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Так, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч 1, 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Положеннями ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб'єктивний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем Славутського МВ ВДВС в нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів в сумі 825000, 33 грн від доходу в сумі 4125001,65 грн було відмовлено, тому апелянтка звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на законність судового рішення не впливають, а підтверджують факт незгоди ОСОБА_1 із діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо не включення в перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів отримання у спадщину боржником у 2019 році земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 4125001,65 грн.
Враховуючи, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) спір щодо розміру заборгованості по аліментах відсутній, така заборгованість державним виконавцем не визначалася (лише 10.02.2021 виконавцем направлено запит до Славутської ОДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо надання інформації про суми (дохід) нараховані і виплачені ОСОБА_3 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019) і, як слідує із обґрунтування підстав позову, стягувачка не погоджується з діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо не включення в перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів, дохід у вигляді спадщини, що отриманий ОСОБА_3 у 2019 році у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму саме 4125001,65 грн, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що така категорія справи повинна розглядатися в порядку передбаченому розділом 7 Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
Посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 29.08.2018 у справі №201/10328/16-ц, від 27.11.2019 у справі №201/10329/16-ц не заслуговують на увагу, адже предметом перегляду касаційної інстанції у цих справах був спір щодо підвідомчості скарг учасників виконавчого провадження з приводу дій виконавців відділу ДВС з розрахунку заборгованості за аліментами у зв'язку з примусовим виконанням виконавчих листів .
Також, аргументи апелянтки про незастосування судом першої інстанції правових висновків, що викладені Верховним Судом у постанові від 05.08.2020 по справі №464/6206/18, що потягло за собою незаконність оскаржуваного рішення є помилковими, адже обставини у цих справах не є подібними (предметом касаційного перегляду були: ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, що постановленні за результатами розгляду саме скарги стягувача на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А.Р. щодо неправомірності розрахунку заборгованості зі сплати аліментів).
Крім того, слід зазначити, що постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 по справі №760/4569/18-ц, на яку посилається апелянтка, не підтверджує правових підстав для її звернення саме із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах, адже обставини у цих справах не є подібними (справа №760/4569/18-ц за скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у Черкаській області).
Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи зазначене судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, оскільки їх оцінка не впливає на висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай