Дата документу 17.06.2021 Справа № 310/3703/21
Єдиний унікальний № 310/3703/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/652/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
17 червня 2021 року м . Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2021 року, -
15 червня 2021 року до Запорізького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2021 року, якою залишено без розгляду його заяви від 20 травня 2021 року та від 23 травня 2021 року про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та провадження за його скаргою закрито на бездіяльність Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР закрито на підставі ч. 2 ст. 305 КПК України, оскільки уповноваженою особою відділу поліції самостійно були вчинені дії щодо внесення відомостей до ЄРДР.
Перевіривши наведені доводи апеляційної скарги вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою слід відмовити.
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, про що апелянту достеменно відомо, зважаючи на зміст апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
При цьому, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03) зазначено, що у спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Такої ж позиції притримується Конституційний Суд України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 309 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання;
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу;
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
9) арешт майна або відмову у ньому;
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
11) відсторонення від посади або відмову у ньому;
11-1) продовження відсторонення від посади;
12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 цієї статті, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Частиною 3 статті 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
(Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.)
Отже, положеннями ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено пряму заборону оскарження ухвал слідчих суддів, які не згадуються у ст.ст. 307, 309 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України також в апеляційному порядку можуть бути оскаржені рішення слідчого судді про повернення скарги та про відмову у відкритті провадження за ними.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Оскільки рішення про залишення заяв про відвід від 20.05.2021 року та 23.05.2021 року слідчого судді прийняті слідчим суддею відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України і апеляційному оскарженню таке рішення не підлягає, а рішення слідчого судді про закриття провадження за скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим суддею прийнято у відповідності до ч. 2 ст. 305 КПК України, якою прямо передбачено наслідки в вигляді закриття провадження за скаргою, ухвала слідчого судді від 27 травня 2021 року оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
З огляду на зазначене, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, адже апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 398, 399 КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2021 року, якою залишено без розгляду заяви ОСОБА_3 від 20 травня 2021 року та від 23 травня 2021 року про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Бердянскього РВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та провадження за його скаргою закрито.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.
Суддя Запорізького
апеляційного суду ОСОБА_2