24.06.2021 Справа №607/11159/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді В.М. Братасюка, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Альфа-БАНК», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 25156, вчинений 31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 28 395,44 доларів США.
Одночасно ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчиняти дії, спрямовані на виконання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що виконавчий напис здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, він є таким, що не підлягає виконанню, так як сума стягуваної заборгованості не є безспірною. Тому, щоб не допустити порушення її прав, оскільки можуть вчинятися дії, що будуть ускладнювати чи зроблять неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, просить забезпечити позов.
Перевіривши та дослідивши зміст заяви та додатків, суд приходить до наступного висновок.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчиняти дії, спрямовані на виконання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. При цьому, як зазначено у позовній заяві, про наявність зазначеного виконавчого напису вона дізналася із постанови про відкриття виконавчого провадження № 63392425 від 23.10.2020року.
Поряд з тим для суду незрозуміло, які саме конкретні ризики утруднення чи невиконання потенційного рішення суду про задоволення позову, існують на час подання заяви про забезпечення позову, адже, хоча обов'язок доказування обставин покладаються на кожну із сторін (в цьому випадку на заявницю), останньою не надано жодного доказу вчинення будь-яких дій виконавцем, направлених на примусове виконання виконавчого напису у ВП 63392425 - суду надано лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд звертає увагу, що визначений статтею 150 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
У постанові Верховного суду від 03.04.2019року справа №211129/18-ц суд дійшов висновку, що задовольняючи заяву про забезпечення позову та забороняючи державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Таким чином, враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд приходить до переконання, що подана завником заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не вказано жодних обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений нею спосіб, суд не вправі перешкоджати органу ДВС здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження та фактично забороняти вчиняти будь-які дії з виконання виконавчого напису.
На підставі наведеного, керуючись ст. 149-153, 154, 157, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчиняти дії, спрямовані на виконання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяВ. М. Братасюк