Справа № 606/968/21
24 червня 2021 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Ромазан Л.С., при секретарі судового засідання Будз М.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 Скиби В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Теребовля спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського відділу поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівського Миколи Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21 квітня 2021 року серії БАБ № 873649, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, поліцейського відділу поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівського Миколи Івановича, в якому просить постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №873649 від 21 квітня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Правил дорожнього руху не порушував, а дії поліцейського при її винесенні вважає протиправними. Вказує, що був зупинений працівником поліції безпідставно, повідомивши його про порушення ним Правил дорожнього руху в частині користування світловими приборами, якого не було. Не беручи до уваги його пояснення та зауваження, працівник поліції незаконно почав вимагати пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб. Також вказав, що водієм на декілька хвилин було включено аварійну світлову сигналізацію під час зупинки транспортного засобу поліцейським. Вважає, що підстав для складення постанови не було, оскільки він не порушував п.2.1а Правил дорожнього руху, а адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП настає, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Вказує, що на місці зупинки керованого ним транспортного засобу пояснював, що він не є позбавленим права керування транспортним засобом, оскільки не знав про це, а судове засідання з цього приводу, зі слів його адвоката, мало відбутися не 15 квітня 2021 року, а пізніше. На момент винесення постанови у поліцейських остаточних відомостей про позбавлення його права керування транспортними засобами не було.
Окрім того, зазначає, що постанова не містить чіткої інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а саме назву, модель, серійний чи інвентарний номер тощо. Тому вважає, що будь-яких допустимих та належних доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, до постанови не додано, тобто доказів вчинення ним будь-яких порушень ПДР у працівників поліції немає.
Представник позивача ОСОБА_1 Скиба В.М. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві на позов вказав про розгляд справи за його відсутності. У поданому до суду відзиві зазначив, що інспектор патрульної поліції мав достатньо підстав для перевірки документів на право керування та реєстраційного документу на транспортний засіб, оскільки позивач порушив п.19.9 Правил дорожнього руху та притягувався до відповідальності. Крім того, позивачу було роз'яснено, що за правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Також працівниками поліції було роз'яснено позивачу, що постановою апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 не було задоволено, а рішенням суду першої інстанції його визнано винним 15.04.2021 року, а це свідчить про те, що станом на 21.04.2021 року позивач всупереч винесеному рішенню керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права. Під час винесення постанови ОСОБА_1 , намагаючись уникнути відповідальності, запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду в сумі 100 євро, про що ними було повідомлено про кримінальне правопорушення. В подальшому, працівниками поліції було викликано слідчо - оперативну групу для фіксування даного правопорушення. Правомірність дій відповідача при винесенні постанови підтверджується відеозаписами, долученими до відзиву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги, заявлені ним у позовній заяві, задовольнити у повному обсязі.
Відповідач поліцейський відділу поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівськипй Микола Іванович в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання повістки про виклик до суду.
Дослідивши докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року поліцейським відділу поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівським Миколою Івановичем відносно позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 873649 .
Як зазначено в оскаржуваній постанові 21 квітня 2021 року о 18 год. 49 хв. позивач в с. Долина Теребовлянського району керував транспортним засобом марки «PEUGEOT PARTNER», номерний знак НОМЕР_1 , в якого працював задній протитуманний ліхтар в умовах достатньої видимості, а також при зупинці транспортного засобу він не увімкнув аварійної світлової сигналізації та керував даним транспортним засобом, будучи позбавлений права керування з 15.04.2021 року, чим порушив вимоги п.2.1а, 9.9 б, 19.9 Правил дорожнього руху.
Згідно із постановою поліцейський, враховуючи, що позивач вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 122 КУпАП, із застосуванням ч. 2 ст.36 КУпАП постановив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 19.9 Правил дорожнього руху передбачено, що задній протитуманний ліхтар дозволяється використовувати виключно в умовах недостатньої видимості як у світлу, так і в темну пору доби.
Згідно із п.9.9 б Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідно до п.2.1 а, б Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою та водночас достатньою умовою для наявності у співробітника відповідного органу Національної поліції права вимагати у водія пред'явлення документів, передбачених п. 2.1. Правил дорожнього руху, в тому числі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, є наявність законних підстав зупинки транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення позивач свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП визнав, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, наданого представником відповідача.
Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 72 КАС України випливає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
З оглянутих судом відеозаписів, долучених до матеріалів справи, судом встановлено, що на них зафіксовано, що на транспортному засобі марки «PEUGEOT PARTNER», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, ввімкнено протитуманний ліхтар. Після зупинки працівниками поліції автомобіля позивач, порушуючи ПДР України, не ввімкнув аварійної світлової сигналізації. Більш того, на записі чітко вбачається відсутність туману або умов недостатньої видимості.
Недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Також із відеозаписів, судом встановлено, що позивач на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.
Права, передбачені ст.268 КУпАП, при винесенні вказаної постанови працівниками поліції позивачу роз'яснені.
В оскаржуваній постанові вказано, що до неї додається відеофіксація з нагрудної камери та відеореєстратора, відтак дані відеозаписи є належними доказами і вказане підтверджує, що позивачем порушено п. 19.9, 9.9 б та п. 2.1 а Правил дорожнього руху.
Стосовно того, що позивач не знав, що він 15.04.2021 року був позбавлений судом права керування транспортним засобом, то слід зазначити наступне.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2021 року /справа №607/2193/21/ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року дану постанову Тернопільського міськрайонного суду залишено без змін.
Крім того, із постанови Тернопільського апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 знав про позбавлення його права керування транспортними засобами, а саме Тернопільським міськрайонним судом, оскільки апеляційним судом встановлено, що « ОСОБА_1 стало відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП 03.03.2021 року».
Також слід зазначити, що при розгляді цієї справи Тернопільським апеляційним судом ОСОБА_1 користувався юридичною допомогою адвоката Гроди І.П., який, діючи в інтересах клієнта, зобов'язаний був своєчасно повідомити його про всі обставини (наслідки) справи.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що він надавав правничу допомогу Савці С.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченене ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , як у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської обалсті, так і в Тернопільському апеляційному суді. Безпосередню участь у судових засіданнях ОСОБА_1 не брав. Оскільки між ним та позивачем була домовленість про те, що він повинен був повідомляти останнього про результати розгяду справи зазначеними судами, тому про винесення постанови Тернопільським апеляційним судом від 15 квітня 2021 року, якою залишено без змін постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, він повідомив його 21 квітня 2021 року, тобто у день домовленості між ними про особисту зустріч. На його думку, ОСОБА_1 станом на 21 квітня 2021 року не знав, що він позбавлений права керувати транспортними засобами на певний строк.
Суд не приймає до уваги твердження свідка про те, що ОСОБА_1 не було відомо про заборону 21 квітня 2021 року керувати траснпортними засобами, оскільки такі твердження свідка спростовуються дослідженими судом доказами, відповідачем доведено в установленому порядку факт вчинення позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення п. 19.9, 9.9 б та п. 2.1 а Правил дорожнього руху, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 873649 від 21 квітня 2021 року.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Відповідачем обґрунтовано визнано позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст.122 КУпАП, ч.4 ст. 126 КУпАП та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.
Враховуючи викладене та аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського відділу поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівського Миколи Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21 квітня 2021 року серії БАБ № 873649 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя