Справа № 603/242/21
Провадження №2-о/603/12/2021
"24" червня 2021 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Бахіра Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 терміном на 6 (шість) місяців та встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника з покладенням на нього обов'язку заборони наближатися на відстань ближче 100 м до зареєстрованого її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 15.10.2019 року розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 , від якого народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення ОСОБА_2 часто приходить до житлового будинку, де вона проживає з дочкою, особливо, коли перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та влаштовує сварки із-за будь-якого незначного приводу. У більшості випадків все відбувається у присутності дитини, внаслідок чого завдається шкода її психічному здоров'ю. Останнім часом ОСОБА_1 відчуває страх, потерпає від домашнього насильства, що проявляється у погрозах застосувати фізичне насильство, залякуванні, приниженні і образи нецензурними словами. ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо неї та відносно останнього було видано терміновий заборонний припис, вимоги якого він не виконав. На підставі наведеного просить заяву задовольнити.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , її представник - адвокат Бахір Р.Д. заяву підтримали, просять задовольнити.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Судом встановлені такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15.10.2019 року.
У них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 26.11.2014 року.
18.03.2021 року Монастириським районним судом Тернопільської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј (однієї чверті) заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно витягу №1503 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, судом встановлено, що 23.12.2017 року приблизно о 22 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив психологічне насильство стосовно тещі ОСОБА_6 , що виразилось в словесних образах та погрозах фізичною розправою, нецензурній лайці, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлено, що 24.12.2017 року близько 13 год 30 хв, перебуваючи по місцю проживання в с. Рідколісся Монастириського району Тернопільської області, умисно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_1 , що виразилось у словесних образах та погрозах фізичною розправою, нецензурній лайці, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.08.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлено, що 16.08.2018 року приблизно о 19 год 50 хв, перебуваючи за адресою: с. Рідколісся Монастириського району Тернопільської області, умисно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_1 , що виражалось в словесних образах та погрозах, нецензурній лайці, залякуванні, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість, чим було порушено ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та конституційні права потерпілої.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлено, що 13.02.2021 року близько 15 год 00 хв, перебуваючи за місцем свого проживання, що в с. Рідколісся Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області, в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , з якою проживають в одному домогосподарстві, що виражалось в словесних образах, нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої.
13.02.2021 року працівниками сектору поліцейської діяльності №1 (м. Монастириська) відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області винесено терміновий заборонний припис серії АА №075215, із змісту якого вбачається, що у зв'язку з вчиненням ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 , йому заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 1 добу.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема встановлено, що ОСОБА_2 14.02.2021 року приблизно о 11 год 12 хв, перебуваючи по місцю проживання за адресою: с. Рідколісся, Чортківський район Тернопільської області, не виконав вимогу термінового заборонного припису від 13.02.2021 року серії АА №075215, яка полягала у забороні у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою до 22 год 00 хв 14.02.2021 року, а саме безпідставно чіплявся до ОСОБА_1 , ображав її нецензурними словами.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
У силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною третьою даної статті визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Судом установлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_2 , будучи колишнім чоловіком заявника, за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , де також проживає їхня малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово вчиняв психологічне насильство стосовно ОСОБА_1 , яке проявлялося у словесних образах, нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою.
Як пояснила ОСОБА_1 у судовому засіданні, вона не чинить жодних перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, однак посилається на те, що така поведінка батька по відношенню до матері у присутності доньки негативно впливає на психіку дитини, а тому вважає, що ОСОБА_2 слід бачитися з донькою не за їхнім місцем проживання.
Окрім цього, зазначила, що ОСОБА_2 нещодавно повернувся з-за кордону додому і хоча він зараз проживає за іншою адресою, вона відчуває страх, що ОСОБА_2 прийде і продовжуватиме вчиняти домашнє насильство.
Як пояснив представник заявника, з часу останнього факту вчинення домашнього насильства стосовно заявниці пройшов певний період, проте зазначене пов'язує саме з перебуванням ОСОБА_2 за межами України. Так як він нещодавно повернувся додому, то існує реальна загроза продовження ним вчинення протиправних дій стосовно заявниці.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, жодних доказів на спростування вищенаведених обставин не надав.
Враховуючи викладене, зважаючи на тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_2 , суд прийшов висновку, що доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій відносно неї, а отже, і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові КЦС ВС від 19.05.2020 №404/5203/19, законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Виходячи із принципу пропорційності, оцінюючи ризики продовження протиправної поведінки ОСОБА_2 та його вплив на заявницю, тривалість та неодноразовість вчинення протиправних дій, суд вважає, що таке втручання в особисті права ОСОБА_2 як заборона наближатися на відстань ближче 100 м до зареєстрованого її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є виправданим, відповідає меті його застосування та забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з метою недопущення тривалого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дитини, вважає, що встановлення даної заборони терміном на три місяці буде достатнім у даному випадку.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355, 350-1 - 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 3 (три) місяці, визначивши такий захід тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язку заборони наближатися на відстань ближче 100 м до зареєстрованого її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Копію рішення суду направити до сектору поліцейської діяльності №1 (м. Монастириська) відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік та до виконавчого комітету Монастириської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скаргивсіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцій скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників:
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: с. Вістря Чортківського району Тернопільської області, паспорт серії НОМЕР_3 .
Головуюча суддя Ю.Г.Гудкова
Суддя Ю. Г. Гудкова