465/3382/21
2/465/2685/21
про направлення справи за підсудністю
23.06.2021 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія» «ІНГО», ОСОБА_3 , Моторного(транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія» «ІНГО», ОСОБА_3 , Моторного(транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Розглянувши надані матеріали, прихожу до висновку про необхідність передання справи за підсудністю, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Слід також врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
За загальним правилом про підсудність за ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування,якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Згідно ч.15 ст. 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Зі змісту ст. 28 ЦПК України вбачається, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Обираючи Франківського районного суду м.Львова, як підсудний для даного спору, позивач посилався на ч.1 ст.27 ЦПК України за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіді ГУДМС України у Львівській області про місце реєстрації фізичної особи ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що останній за адресою: АДРЕСА_1 знятий з реєстрації з 26.08.2015 року в АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищезазначене та те, що суддею не було встановленні обставин щодо підсудності такої справи Франківському районному суду м.Львова, а тому покликання позивача щодо підсудності даної справи Франківському районному суду м.Львова на ч.1 ст.27 ЦПК України є безпідставними.
Оскільки місце проживання та місцезнаходження відповідачів за адміністративно-територіальним поділом не відносяться до території Франківського районного суду м.Львова, а місцем заподіяння шкодиє на території Сихівського району м.Львова, що свідчить постанова Франківського районного суду м.Львова від 04.11.2020 року, а тому вважаю, що слід направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія» «ІНГО», ОСОБА_3 , Моторного(транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за підсудністю на розглядСихівського районного суду м.Львова.
Разом з тим, суддею враховується той факт, що для позивача буде територіально ближче суд, який знаходиться в межах міста Львова, тобто Сихівський районний суд м.Львова.
За нормами ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27,28, 31, 187, 260, 261, 354 ЦПК України, -
постановив:
Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія» «ІНГО», ОСОБА_3 , Моторного(транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передати за підсудністю на розгляд Сихівського районного суду м.Львова.
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи з одного суду до іншого, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складанні повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Мартинишин М.О.