Справа № 620/4301/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
24 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 24 червня 2021 року, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить: 1) скасувати рішення відповідача від 31.03.2021 року про відмову у задоволенні її заяв про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію проживання позивача і її малолітньої доньки ОСОБА_2 ; 2) зобов'язати відповідача зареєструвати зняття з попередньої реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 та зареєструвати позивача і її малолітню доньку ОСОБА_2 за новим місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Що ж стосується приватноправових відносин, то останні вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.09.2018 у справі №826/1934/17, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.
Відповідно до змісту позовної заяви, ОСОБА_1 та її малолітня донька з квітня 2019 року проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття їх з місця реєстрації за попередньою адресою ( АДРЕСА_1 ) та реєстрацію проживання за вищевказаною адресою. Однак, у проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що позивачем не було подано необхідних документів або інформації. Так, в силу вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, для зміни місця реєстрації малолітньої дитини необхідна згода на такі дії її батька. Разом з тим, ОСОБА_3 (батько малолітньої ОСОБА_2 ) участі у вихованні доньки не приймає, вказану згоду не надає. Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом.
Таким чином, з викладеного вбачається, що фактично між батьками існує спір про місце проживання їх спільної дитини та можливість реалізації їх батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України, тоді як вимоги позивача до міської ради в особі органу реєстрації місця проживання є похідними від вирішення цього спору.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року №640/109/19, у яких суд касаційної інстанції зазначив, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка призвела до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, обов'язків або зачіпає інтереси особи чи пов'язана з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, може бути припинена в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу того, що враховуючи, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, то існує спір про право, який має приватно-правовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий ОСОБА_1 адміністративний позов до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому судом першої інстанції правильно застосовано положення статті 170 КАС України та відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.