Справа № 620/1915/21 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
24 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0178 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_1 , та передачу у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0178 га (кадастровий номер 7410100000:01:020:0299) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати Чернігівську міську раду на черговому пленарному засіданні розглянути по суті та прийняти мотивоване рішення з питання надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0178 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_1 , та передачу у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0178 га (кадастровий номер 7410100000:01:020:0299) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративний суд від 18 березня 2021 року у відкритті провадження в даній адміністративній справі відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Також ОСОБА_1 вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Відзиву Відповідача та інших учасників справи на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження в даній адміністративній справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що даний спір підсудний загальному суду, з чим погоджується колегія суддів в повній мірі, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Згідно ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
При цьому, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що Відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовом оскільки Відповідачем не розглянуто його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0178 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_1 , та передачу у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0178 га (кадастровий номер 7410100000:01:020:0299) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Підставою не розгляду Відповідачем заяви Позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 стала саме відсутність узгодження меж зазначеної земельної ділянки з сусідніми землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином правовідносини між Позивачем і Відповідачем у даній справі є похідними від триваючих спірних правовідносин щодо встановлення меж земельної ділянки між власниками суміжних земельних ділянок та будинків.
Відтак цей спір безпосередньо не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку, спірні правовідносини виникли між Позивачем та третіми особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо узгодження меж земельної ділянки з суміжними земельними ділянками.
На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином даний спір не є публічно-правовим, оскільки у землекористувачів існує спір щодо меж земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, що може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, з чим погоджується колегія суддів.
Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 березня 2016 року у справі № 2а/2470/2635/12, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин стосовно захисту порушеного права користування земельною ділянкою, а саме щодо погодження меж земельних ділянок між користувачами цих земельних ділянок.
Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 466/5575/17.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 583/1352/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 537/6271/14-а, від 30 січня 2019 року у справі № 816/594/14 та від 04 червня 2019 року у справі № 826/14015/17.
Також, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вірно використав приписи постанов Верховного суду у відповідних справах.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_1 про порушення суддею суду першої інстанції процесуальних та матеріальних норм права необґрунтованими.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала судді суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко
Повний текст складено 24.06.2021 року.