Справа № 620/432/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Тихоненко О.М.
Іменем України
23 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мусієнка Олексія Геннадійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати дії відповідача щодо винесення постанови від 11.01.2021 № 2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 637711839 з примусового виконання виконавчого листа № 620/1074/20, виданого 17.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно - протиправними;
- скасувати постанову відповідача від 11.01.2021 № 2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 637711839 з примусового виконання виконавчого листа № 620/1074/20, виданого 17.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно;
- зобов'язати відповідача вжити передбачених законодавством заходів для повного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у адміністративній справі № 620/1074/20 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 позов ОСОБА_2 задоволено частково:
- визнано дії старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мусієнка Олексія Геннадійовича щодо винесення постанови від 11.01.2021 № 2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 637711839 з примусового виконання виконавчого листа № 620/1074/20, виданого 17.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно - протиправними;
- скасовано постанову старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мусієнка Олексія Геннадійовича від 11.01.2021 № 2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 637711839 з примусового виконання виконавчого листа № 620/1074/20, виданого 17.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалося.
У подальшому, 16.03.2021 представник позивача подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 908 грн та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача судового збору. Заявляючи відповідні вимови, відповідач не наводить їм жодного обґрунтування, а тому у колегії суддів відсутні підстав вважати оскаржуване додаткове рішення безпідставним в цій частині.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини другої статті 252 КАС заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС).
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
У відповідності до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги; договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 26.01.2021, укладений позивачем з адвокатом Богдановою І.Д.; додаток до вказаного договору від 28.01.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; акт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару адвоката) згідно договору про надання правової допомоги від 26.01.2021 та додатку до нього від 28.01.2021; квитанцію від 28.01.2021 про сплату позивачем гонорару адвокату Богдановій І.Д. 6000 грн по справі № 620/432/21.
Згідно вказаних документів адвокатом були надані послуги (9 год):
- вивчення документів, наданих довірителем - 1 год;
- консультування, побудова стратегії захисту прав клієнта - 2 год;
- підготовка запитів до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо призначення та проведення експертизи, витребування оригіналів документів, наданих для проведення експертизи, подання їх на підпис довірителю від 02.12.2020 та від 23.12.2020 - 1 год;
- підготовка заяви до Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про проведення експертизи, виготовлення копій документів, подання їх на підпис довірителю від 14.01.2021 - 1 год;
- ознайомлення з результатами експертизи, опрацювання законодавчої бази (моніторинг законодавства, що регулює спірні відносини), вивчення судової практики - 2 год;
- підготовка скарги, подання її на ознайомлення довірителю, виготовлення копій скарги та додатків, направлення документів до суду - 2 год.
Згідно додатку до договору від 28.01.2021, сторони погодили вартість послуг адвоката у 6000 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішення визнав понесені позивачем витрати за надання наведених вище послуг у 6000 грн, зменшивши їх розмір до 4000 грн у зв'язку із частковим задоволенням позову.
Скаржник в апеляційній скарзі заперечує обставини того, що всі надані адвокатом послуги стосуються надання правової допомоги у суді.
Колегія суддів частково погоджується з наведеними мотивами та наголошує на тому, що послуги з вивчення, збору, копіювання, подання на ознайомлення та підпис, направлення певних документів, надання консультацій, побудова стратегії захисту прав клієнта, опрацювання законодавчої бази та вивчення судової практики не пов'язані із наданням правової допомоги у суді. Наведені послуги є позасудовими процедурами, які пов'язані, у тому числі, із позасудовим порядком врегулювання спору.
Тому, для цілей розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції у даному випадку приймає виключно надану адвокатом послугу щодо підготування скарги - 1,5 години (зазначені в акті 2 години за виключенням послуг з подання скарги на ознайомлення довірителю, виготовлення її копій та додатків, направлення до суду), що складає 1/6 частину загальних часових витрат адвоката.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що для цілей розподілу судових витрат вартість наданих послуг на професійну правничу допомогу складає 1000 грн (6000 грн * 1/6).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції задовольнив дві з трьох позовних вимог, то на його користь належало стягнути 666,67 грн витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку із цим, оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині.
До ухвалення оскаржуваного рішення відповідачем не було надано до суду першої інстанції заяви щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу, а тому у суду першої інстанції відповідно до частини шостої статті 134 КАС були відсутні підстави для перевірки таких обставин.
З цих підстав суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неспівмірність понесених позивачем витрат.
Окрім того, визначений судом апеляційної інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу є більш ніж співмірним із складністю даної справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про необхідність ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат на професійну допомогу, проте суд невірно визначив їх розмір.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити частково.
Змінити додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, змінивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що стягується за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми на користь ОСОБА_1 з « 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп» на « 666 (шістсот шістдесят шість) грн 67 коп».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких