Справа № 640/9617/20 Головуючий у 1 інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
24 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Лічевецького І.О.
Оксененка О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.03.2020 р. № 100320/2020/000027/2.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.03.2020 № 100320/2020/000027/2.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Київська митниця Державної митної служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов'язковою при її обчисленні, унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження (суддя-доповідач Шурко О.І.).
05 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року прийнято справу №640/9617/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості до свого провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.01.2019 року між ТОВ «ВІСТ ГРУП» (як покупцем) і компанією «SOONGWON IND. СО. LTD» (Китай) (як продавцем) укладено Зовнішньоекономічний контракт № 476-UK.
Умовами зазначеного Контракту передбачено, що продавець поставляє покупцеві будівельні тенти на умовах FОВ за правилами Інкотермс-2010.
На підставі вказаного Контракту ТОВ «ВІСТ ГРУП» здійснювалося імпортування товару на територію України за митною декларацією від 27.03.2020 року № № 100320/2020/616277.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією ТОВ «ВІСТ ГРУП» митному органу надано наступні документи: пакувальний лист від 26.12.2019 р. б/н, рахунок-фактура (інвойс) від 26.12.2019 р. SW19-3270, коносамент від 19.01.2019 р. G0120011516, автотранспортну накладну від 26.03.2020 р. № 151, декларацію про походження товару від 26.12.2019 р. SW19-3270, банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.03.2020 р. № 65, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2020 р. № 18о, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 24.01.2019 р. № 476- UK, Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 р. № 06/02-2014, заявку-доручення від 10.03.2020 р. № 31.
Митним органом позивачу було направлено повідомлення від 27.03.2020 р. № 426299, в якому декларанту запропоновано надати заявку до зовнішньоекономічного контракту; транспортні (перевізні) документи; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
У відповідь на вказане повідомлення ТОВ «ВІСТ ГРУП» було надано пояснення щодо неможливості надати витребувані документи у зв'язку з їх фактичною відсутністю і не обов'язковістю складання та отримання для проведення розмитнення товару, який імпортується, а також, зокрема, повідомлено митний орган, що тарифи з перевезення узгоджені в телефонному режимі і товар додатково не страхувався.
Крім того, ТОВ «ВІСТ ГРУП» додатково надано митному органу прямий контракт з виробником (без посередників, біржових торгів, договорів комісії, інше), інвойс, в якому зазначена вартість товару, платіжне доручення про оплату товару, що імпортується з зазначенням вартості поставленого товару, коносамент, в якому зазначено постачальника та отримувала товару і умови поставки, автотранспортну накладну, яка підтверджує транспортування саме для позивача, декларацію про походження товару, документи, що підтверджує вартість перевезення товару, договір перевезення, прайс-лист виробника, митну декларацію країни - виробника товарів.
28 березня 2020 року Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100320/2020/000027/2, відповідно до якого, заявлену ТОВ «ВІСТ ГРУП» вартість імпортованого товару скориговано за шостим (резервним) методом.
Підставами для коригування митної вартості товару у вказаному рішеннях зазначено:
1) ТОВ «ВІСТ ГРУП» не надано заявку на здійснення послуг по доставці товарі, яка передбачена пунктом 2.1.2 договору від 10.06.2014 р. № 06/02-2014 на транспортно-експедиційне обслуговування;
2) пунктами 2.2.5 та 2.1.7 Договору від 10.06.2014 р. № 06/02-2014 передбачено, що тарифи узгоджуються між замовником та виконавцем, та що по додатковому дорученню та за рахунок замовника виконавець здійснює послуги по страхуванню вантажів, при цьому документ з узгодження тарифів відсутній, інформація щодо страхування вантажу-відсутня;
3) не надано документи щодо доставки товару до митної території які передбачені Порядком заповнення митних декларацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599;
4) відсутні заявки щодо можливої зміни базису умов поставки, передбачені пунктом 4.4. Договору поставки від 24.01.2019 р. №476-ІІК;
5) відсутні документи, щодо витрат по використанню торгівельної марки;
6) наявність у митного органу джерела інформації, яким він користується при здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівню митної вартості: товар 1-3,87 дол. США (МД від 24.04.2019 р. №ОА500020/2019/202085, МД від 05.12.2019 р. №иА100020/2019/378644).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Нормами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
За змістом ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 7 статті 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нормами частини 6 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За правилами ч.ч. 1-2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Нормами частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За приписами ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Нормами частини 7 статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положеннями частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення від 28 березня 2020 року № 100320/2020/000027/2про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого, заявлену ТОВ «ВІСТ ГРУП» вартість імпортованого товару скориговано за шостим (резервним) методом (а.с. 14).
Так, в обґрунтування наявності розбіжностей, в поданих ТОВ «ВІСТ ГРУП» документах, апелянт зазначає, що довідка про транспортні витрати від 25.03.2020 р. № 180 не є належним підтвердженням вартості транспортно-експедиційних послуг, оскільки, не є належним документом, що підтверджує транспортні витрати та не відноситься до первинних документів, у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи, оскільки, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) декларант повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, відтак, витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими підтверджувався б розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14.
В частині тверджень апелянта, що ТОВ «ВІСТ ГРУП» не надано жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат, колегія суддів враховує характер поставки товару, який передбачав, що оплата транспортних витрат проводилась з відстроченням платежу на 21 календарний день після доставки вантажу Замовнику, що свідчить про неможливість надати позивачем платіжний документ на підтвердження вартості перевезення товару.
Посилання апелянта, що експедиторська винагорода не включена до митної вартості товару, внаслідок чого відсутні відомості щодо включення експедиторської винагороди до митної вартості товару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, ТОВ «ВІСТ ГРУП» виконано вимоги ч. 3 ст. 53 МК України щодо надання документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Водночас, зазначення в рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг умов оплати, відповідно до чинного законодавства, не є обов'язковим, не впливає на числові показники митної вартості і не створює жодних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах.
Щодо доводів апелянта, що ТОВ «ВІСТ ГРУП» не надано, зокрема, заявки па перевезення, яка передбачена н. 2.1.2 Договору на транспорте-експедиторське обслуговування від 10.06.2014 року № 06/02-2014, акту виконаних робіт, що передбачений п. 6.4 Договору на транспортно- експедиторське обслуговування від 10.06.2014 року Яр 06/02-2014 та інші можливі документи, які б могли підтвердити числові значення вартості транспортних витрат до пункту перетину кордону України, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договір) (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
Так, в п. 1.2. Договору від 10 червня 2014 року №06/02-2014 зазначено, що послуги здійснюються на підставі заявок або доручень.
На спростування вищенаведених доводів апелянта позивачем надано довідку про транспортні витрати від 25.02.2020 р. №180 по доставці контейнеру №TCNU6825920 на адресу ТОВ «ВІСТ ГРУП» від місця завантаження (на умовах FOB QINGDAO) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) на суму 75952.50 грн., коносамент морський від 19.01.2020 р. №G0120011516 75952.50 грн. та заявку-довіреність на оформлення представниками ПП «ТРАНСКАРГО» контейнеру №TCNU6825920, рахунок на оплату морської доставки за маршрутом Квіндао-Одеса контейнеру № TCNU6825920.
Зауваження апелянта щодо правильності оформлення копії рахунку від 23.03.2020 р. № 578 є недоречними, оскільки, не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Інші доводи митого органу не підтверджують наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що обґрунтовують дійсність числового значення складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів вважає за необхідне, також зазначити, що, як вбачається з аналізу статті 57 Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суд у постановах від 26.02.2019 року у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 року у справі №826/6346/16.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.03.2020 року № 100320/2020/000027/2.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.