Справа №640/12132/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
23 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року (прийнятого у порядку спрощеного провадження без виклику сторін) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просила зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та адміністративний позов задовільнив частково: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з підстав неможливості підтвердження інформації щодо придбавання житла вперше; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2020 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої помилково застосував до даних правовідносин строк у 1095 днів, визначений приписами Податкового кодексу України для повернення сум помилково сплаченого грошового зобов'язання.
Крім того, позивач наголошує, що до моменту отримання листа-відмови від відповідача не могла звернутися до суду з даним позовом так як розраховувала на добровільне виконання відповідачем приписів закону та формування подання про повернення помилково сплачених коштів, отже до такої відмови її права не були порушені з боку ГУ ПФУ в м. Києві.
17.06.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Відповідач звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом пропущений.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2016, ОСОБА_1 , під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. та зареєстрований за №1813, було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 068,52 гривень, що підтверджується квитанцією від 17.08.2016 №QS58668001.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування був сплачений помилково, позивач 15.05.2020 надіслав засобами поштового зв'язку до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про повернення безпідставно сплачених грошових коштів.
Листом від 01.06.2020 №2600-0502-8/70427 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про неможливість встановлення факту відсутності інших правочинів щодо придбання нерухомого майна та підтвердження факту придбання житла вперше.
Не погодившись із вищенаведеною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та вважаючи, що відповідач зобов'язаний повернути їй суми помилково сплаченого збору, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з п 151 Порядок №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пункт 153 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів колегія суддів приходить до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Матеріалами справи, зокрема, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо мого майна щодо об'єкта нерухомо мого майна від 15.05.2020 №209051384, у власності ОСОБА_1 , станом на день формування довідки, перебуває квартира АДРЕСА_1 за договором від 17.08.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. та зареєстрований за №1813.
Водночас, колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної справі відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, не надано.
У той же час, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованим.
У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/412/17, від 14.02.2018 №К/9901/1783/18 від 20.02.2018 №К/9901/404/17.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що 17.08.2016 року позивач вперше придбала житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 11 068,52 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин та доказів по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбала житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 17.08.2016 року.
Втім, колегія суддів зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до відповідних органів Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 068,52 грн. відповідно до квитанції №QS58668001 від 17.08.2016 року.
Оскільки Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від від 01.06.2020 №2600-0502-8/70427 було надало позивачу відповідь, якою пропонувалося останньому для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду, колегія суддів приходить до висновку про невиконання, за наявності на це правових підстав, відповідачем свого обов'язку по зверненню до органів Державної казначейської служби України з поданням про повернення ОСОБА_1 сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 17.08.2016 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій.
Втім, колегія суддів дослідила позовні вимоги ОСОБА_1 і приходить до висновку, що в метою повного та всебічного захисту прав позивача, слід керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби У країни у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 068, 52 грн.
Суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби У країни у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 068,52 грн..
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11 068, 52 грн. (одинадцять тисяч шістдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки), сплаченого згідно квитанції №QS58668001 від 17.08.2016.
Щодо посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а також щодо посилання відповідача та суду першої інстанції про пропуск строку на звернення до відповідного органу з заявою, на звернення з якою надано приписами Податкового кодексу України 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що позивач, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна 15.05.2020 року. Відповідь про відмову оформлена листом відповідача від 01.06.2020 року. При цьому, до суду з відповідним позовом позивач звернулась 02.06.2020 року.
Оскільки у даному випадку позивачем оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у зверненні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з поданням про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 01.06.2020 року, шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України, позивачем не пропущено, а тому такі твердження відповідача є безпідставними.
Разом з тим, ані Порядком №787, ані Законом №400/97-ВР не визначено граничного строку на звернення фізичної особи із заявою до відповідного органу про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За змістом п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Таким чином, порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, визначений ст. 43 ПК України, стосується сум грошового зобов'язання платника податків.
Підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України містить визначення грошового зобов'язання, яким є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У той же час, п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 1.4 ст. 1 ПК України).
Аналізуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов'язанням платника податку, а тому застосування механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання до даних відносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, є недоцільним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а також Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами у даній справ, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Отже, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у тому вигляді як задовольнив їх суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки при задоволенні позовних вимог, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2020 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, не призведе до вирішення адміністративного спору по суті, крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби У країни у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 068, 52 грн. (одинадцять тисяч шістдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11 068, 52 грн. (одинадцять тисяч шістдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки), сплаченого згідно квитанції №QS58668001 від 17.08.2016.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді І.О. Грибан
А.Б. Парінов