Справа № 640/24955/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
16 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-РЕСУРС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-РЕСУРС" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
У жовтні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» про підтвердження обґрунтованого умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Газ-Ресурс» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 вересня 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом було дотримано всіх законодавчо визначених умов проведення перевірки ТОВ «Газ-Ресурс», однак платник податків відмовився від допуску посадових осіб позивача.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що рішення про застосування адміністративного арешту майна приймалося не керівником (його заступником або уповноваженою особою) Головного управління Державної податкової служби у Волинській області. Підкреслює, що з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Газ-Ресурс» було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що На підставі підпунктів 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2, пункту 80.8 статті 80, підпункту 52-2 пункту 52 підрозідлу 10, іншу перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням ДПС у Волинській області було видано наказ № 1858 від 23 вересня 2020 року про проведення фактичної перевірки господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» (далі - ТОВ «Газ-Ресурс», платник податків), а саме: АГЗП за адресою: Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Володимирська, буд.91-Є з 23 вересня 2020 року тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), Законів України від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального», від 02 березня 2015 року «про ліцензування видів господарської діяльності», від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного Банку України від 29 грудня 2017 року № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу Законів про працю України від 10 грудня 1971 року з наступними змінами та доповненнями з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Однак, ТОВ «Газ-Ресурс» відмовилося від допуску посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
На підставі вищевикладеного о 10 годині 30 хвилин 29 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Газ-Ресурс".
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем підтверджено обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків належними та допустими доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 20.1 жовтня пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з підпунктом 20.1.11. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи наділені правом проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Порядок та підстави проведення фактичних перевірок встановлений статтею 80 ПК України. Зокрема, відповідно до пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності хоча б однієї з підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, з метою вручення копії наказу № 1858 від 23 вересня 2020 року та ознайомлення з направленнями на перевірку від 23 вересня 2020 року № 001480, № 001479 головними державними ревізорами - інспекторами відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області Мазуриком Р.О. та Бондаруком С.А. 23 вересня 2020 року, 28 вересня 2020 року та 02 жовтня 2020 року було здійснено вихід для проведення фактичної перевірки на господарську одиницю АГЗП за адресою: Луцький р-н. с. Великий Омеляник, вул. Володимирська. буд.91-Є , суб'єкта господарювання ТОВ «Газ- Ресурс».
Перед початком перевірки 23 вересня 2020 року перевіряючими було проведено контрольно- розрахункову операцію з придбання 8.58 літр газу пропану за ціною 11.65 грн. на суму 99.96 грн. згідно з фіскальним чеком від 23 вересня 2020 рокур. об 10:36 год. № 113187.
Після чого було пред'явлено наказ «Про проведення фактичної перевірки», службові посвідчення та направлення на перевірку, проте оператор АГЗП ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» ОСОБА_5 та керівник регіонального структурного підрозділу ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» ОСОБА_2 відмовилась в його отриманні.
Поряд з викладеним суд встановив, що 28 вересня 2020 року, 02 жовтня 2020 року були здійснені повторні виходи на перевірку, після чого було пред'явлено наказ «Про проведення фактичної перевірки», проте ОСОБА_2 відмовились в його отриманні. На примірнику оскаржуваного наказу представником відповідача здійснено відмітку про ознайомлення з наказом та відмову у допуску до перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт. що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
На виконання вищевказаних норм посадовими особами податкового органу та за підписами представників відповідача було складено акти: відмови від отримання копії наказу та від підпису в направленнях на перевірку від 23 вересня 2020 року № 281/03-20-07-05/32297445; від 28 вересня 2020 року № 309/03-20-07-05/ 3229745 ; від 02 жовтня 2020 року № 309/03-20-07-05/32297445 та відмови у допуску до проведення фактичної перевірки; від 23 вересня 2020 року № 282/03-20-07-05/32297445; від 28 вересня 2020 року № 294/03-20-07-05/32297445; від 02 жовтня 2020 року № 308/03-20-07-05/32297445 (копії актів містяться в матеріалах справи).
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, вищевказані факти унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Водночас контролюючим органом було дотримано всіх законодавчо визначених умов проведення перевірки ТОВ «Газ-Ресурс».
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.1. статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Враховуючи вищезазначене, адміністративний арешт майна ТОВ «Газ-Ресурс» має слугувати виключним засобом забезпечення виконання ним обов'язку, передбаченого підпунктом 16.1.13. статті 16.1 статті 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного о 10 годині 30 хвилин 29 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Газ-Ресурс».
Як вбачається зі змісту вказаного вище рішення, останнє підписано В.О. начальника ОСОБА_3 , при цьому надані скаржником відомості з офіційного веб-сайту ГУ ДПС у Волинській області свідчать про те, що ОСОБА_3 є заступником начальника Головного управління ДПС у Волинській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у тексті рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 вересня 2020 року було допущено описку в прізвищі посадової особи, яка його підписала.
Крім іншого, згідно з приписами частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Право звернення до суду суб'єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов'язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов'язаний звернутись до суду.
Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає в обмеженні або забороні платнику податків у реалізації прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п. 94.1).
КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (частина перша статті 12).
Відтак, податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави). Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).
Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов'язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов'язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв'язку з наявністю спору про право.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління ДПС у Волинській області обґрунтовано звернулось з вказаним позовом у загальному порядку, що узгоджується з висновками Верховного Суду, відображеними у постанові від 26 червня 2020 року справа № 280/2993/19.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-РЕСУРС" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено « 22» червня 2021 року.