Справа № 755/6625/21
"24" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бузанов Д.В. з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно заявлених вимог представник позивача просить суд: скасувати постанову серія ЕГА № 229150 від 08 квітня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_2 за порушення вимог ч. 2 ст. 44-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 170,00 грн; справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП - закрити.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 08 квітня 2021 року постановою було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. З вказаною постановою позивач не погоджується оскільки вважає, що доказів, які доводять її вину у вчиненні вказаного правопорушення немає. Позивач отримала копію постанови в приміщенні відділу поліції Солом'янського УП ГУНП в Києві за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 49, куди була доставлена після затримання для складання постанови. Зазначає, що адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 44-3 КУпАП, позивач не вчиняла, процедуру встановлену законодавством для притягнення до адміністративної відповідальності було порушено, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню. На думку представника позивача, посадова особа, яка складала постанову не могла відповідно до діючого законодавства розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Також, зазначає, що під час складання постанови, ОСОБА_2 заперечувала про допущене правопорушення і адміністративне стягнення, відтак відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП уповноважена посадова особа зобов'язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП. ОСОБА_2 заявляла про надання можливості скористатись правовою допомогою, але їй було відмовлено. Права встановлені ст. 268 КУпАП не було роз'яснено, докази її винуватості у вчиненні вказаного правопорушення не було їй надано для ознайомлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, протокол затримання не складався. На думку представника позивача, поліція не має повноважень на контроль та нагляд за дотриманням карантинних правил, протиепідемічних заходів, в даному випадку посадові особи Національної поліції мають право складати протоколи лише за ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Крім того, вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2021 року, якою встановлено карантин, звужує права людей та покладає додаткові обов'язки, в тому числі щодо «перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно».
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 26 травня 2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
16 червня 2021 року від представника Головного управління Національної поліції у м.Києві - Лисенко В. на адресу суду надійшов відзив, в якому представник просив відмовити у задоволені позову. Відзив обґрунтовано тим, що 08 квітня 2021 року в ході відпрацювання території Солом'янського району міста Києва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 та протоколу Київської міської Державної адміністрації № 21 від 22 березня 2021 «Про встановлення «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширенню Covid-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, працівником сектору дільничних офіцерів поліції Солом'янського УП ГУНП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Коломійцем Дмитром Олександровичем було виявлено громадянку ОСОБА_2 , яка перебувала у приміщенні без засобів індивідуального захисту, а саме медичної маски що закриває рот і ніс, чим порушили вимоги Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, чим порушила вимоги ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Позивач після винесення постанови, ознайомившись з нею, підписала вказану постанову та отримала її примірник. З 12 березня 2020 року по 31 квітня 2021 року на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року
№ 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України). Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)»
від 06 листопада 2020 року № 1000-ІХ, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою. пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено заборони, порушення яких призводить до притягнення до відповідальності за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, за приписами ч.2 ст. 44-3 КУпАП, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських місцях, будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою адміністративну відповідальність і стягнення. Представник відповідача зазначає, що факт невиконання позивачем вимог закону, що ставило під загрозу життя та здоров'я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у приміщенні, є очевидним, не виконавши встановлені Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, позивач свідомо поставила під загрозу життя та здоров'я інших людей.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бузанов Д.В. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив скасувати оскаржувану постанову та закрити справу, надав у судовому засіданні усні пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м.Києві в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 1 якого карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Судом встановлено, що 08 квітня 2021 року поліцейським Солом'янського управління поліції ГУ НП в м.Києві старшим лейтенантом поліції Коломієць Д.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕГА №229150, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2
ст.44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі
170,00 грн.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 08 квітня 2021 року в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 перебувала в приміщенні без маски.
Згідно ч.2 ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
У відповідності до змісту ч.1 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП, розглядають органи Національної поліції та накладають стягнення.
Нормою статті 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Оскаржувана постанова складена 08 квітня 2021 року, адміністративний позов направлено до суду 19 квітня 2021 року.
За таких обставин позивач звернувся до суду із позовом у строки, передбачені статтею 289 КУпАП.
Нормою частини 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно частини 1 статті 7 цього Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
За змістом ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2020 року прийнято постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно із п.п.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на 08 квітня 2021 рку) з 24 лютого 2021 року на території України встановлюється "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Разом з тим, рішенням Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформленим протоколом №31 від 05 квітня 2021 року, встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відносно доводів представника позивача стосовно неправомірного обмеження прав та свобод людини запровадженим постановами Кабінету Міністрів України карантином, слід наголосити, що вищевказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України є обов'язковими до виконання. При цьому, незгода позивача із постановами Уряду, не є підставою для їх невиконання.
Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, магазини, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо.
Як убачається з інтернет-ресурсів, за адресою АДРЕСА_1 знаходиться Солом'янське управління поліції ГУ НП в м.Києві, яке є державною установою.
Статтею 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров'я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов'язку охороняти життя людини та громадянина, у тому числі з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoV-2.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2 ст.258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена неуповноваженою на те особою, оскільки старший лейтенант поліції Коломієць Д.О. є поліцейським Солом'янського управління поліції ГУ НП в м.Києві та саме до повноважень органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП, згідно положень ч.1
ст.222 КУпАП.
Разом з тим, ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте, у постанові про адміністративне правопорушення від 08 червня 2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення відсутні будь-які посилання на докази, на яких ґрунтується рішення поліцейського Солом'янського управління поліції ГУ НП в м.Києві старшого лейтенанта поліції Коломієць Д.О. про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 2
ст. 44-3 КУпАП.
До відзиву також не долучено жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до змісту ст. 269 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийнятої постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 251, 268 КУпАП, обґрунтування позивача щодо відсутності доказів правопорушення та ненадання можливості скористатись правовою допомогою відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №229150 від 08 квітня 2021 року та закрити провадження за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
17 квітня 2021 року між адвокатом Бузановим В.Д. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №01/1704/21, згідно умов якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту, для чого клієнтом для виконання цього договору надані адвокату всі необхідні повноваження.
За змістом цього договору, обсяг наданої правової допомоги та розмір гонорару за цим договором визначається у відповідному розрахунку, який є невід'ємним додатком до цього договору. Виконання договору засвідчується окремим актом до кожного розрахунку.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня
2019 року в справі №922/1163/18, від 19 листопада 2019 року в справі №5023/5587/12, від 12 серпня 2020 року в справі №916/2598/19, від 27 серпня 2020 року в справі №873/2/20, від 07 вересня 2020 року в справі №910/4201/19 та від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19.
При цьому суд враховує, що договір про надання правової допомоги укладається між двома суб'єктами - адвокатом та його клієнтом, однак, у випадках встановлених КАС України, на його підставі можуть виникнути права та обов'язки у особи, яка не є стороною цього договору та на яку судом буде покладено обов'язок щодо їх відшкодування.
Зважаючи на зазначене, КАС України, зокрема в статтях 133, 139, встановлено повноваження суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відмови у їх відшкодуванні, залишення без розгляду заяви про їх відшкодування тощо.
Додатково суд звертає увагу, що особа, яка надає правничу допомогу у справі є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, склав кваліфікаційний іспит, підтвердивши теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, високий рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов'язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв'язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.
Договір про надання правової допомоги №01/1704/21 від 17 квітня 2021 року містить відсилку до розрахунку, яким мають визначатись обсяг наданої правової допомоги та розмір гонорару.
Розрахунком №1 до договору про надання правничої допомоги №01/1704/21
від 17 квітня 2021 року визначений обсяг наданої правничої допомоги, кількість витраченого адвокатом часу, ціна та вартість наданих послуг. Даний розрахунок також містить загальну суму розміру гонорару - 3750,00 грн.
Проте, ані договір про надання правової допомоги ані розрахунок до договору не містять відкладальної обставини щодо строків оплати послуг адвоката, як то погодження здійснення оплати після набрання рішенням суду законної сили тощо.
При цьому, матеріали справи не містять не лише акту приймання-передачі виконаних за договором робіт, а й платіжного документу про сплату вартості послуг професійної правничої допомоги за договором та розрахунком від 17 квітня 2021 року.
Отже, оплата зазначених витрат у даній справі документально не підтверджена та не доведена.
При цьому з тексту позовної заяви не вбачається, що позивач або її представник заявляють про те, що у строки, передбачені ч.7 ст. 139 КАС України, будуть подані додаткові докази про понесені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, відсутність у матеріалах справи заяви позивача або її представника про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, а також відсутність доказів на підтвердження сплати за правничу допомогу, та відсутність в умовах договору та змісті розрахунку даних про погодження сторонами строків здійснення оплати за договором - після ухвалення рішення у справі, суд не вбачає визначених законом підстав для стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу.
Стосовно посилань представника позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, суд зазначає, що у вказаній справі стороною був поданий відмінний ніж в справі, що розглядається, пакет документів на підтвердження правничої допомоги та умови укладених договорів про надання правової допомоги відрізняються за змістом, у тому числі й щодо визначення строків здійснення оплати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 36, 44-3, 222, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 271, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції у м.Києві (місцезнаходження: м.Київ, вул.Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕГА №229150 від 08 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
454,00 грн.
Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано у десятиденний строк з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Копії повного рішення суду видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні під час проголошення, невідкладно надіслати копію рішення суду.
Суддя :