Справа № 755/3291/21
"23" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 755/3291/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 в особі представника Полич Є.В. звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 20 582,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 006,16 грн., 3 % річних у розмірі 335,94 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2020 року у м. Києві по вул. Теліги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року винесеній у справі № 761/20834/20, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2020 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Глобал Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200241550.
17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та 24 червня 2020 року подав заяву про виплату страхового відшкодування.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 59С/06/20 від 12.07.2020 року виготовленого ПрАТ «ГАЛавтоекспертиза» на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 складає 46 865,08 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 22.07.2020 року та листа № 220720-04 від 22.07.2020 року ПрАТ «СК «Глобал Гарант» страхове відшкодування визначено у розмірі 24 995,02 грн.
Обов'язок щодо виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «Глобал Гарант» виконано повністю, проте різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 21 870,06 грн., а оскільки податок на додану вартість у розмірі 1 287,34 грн. можливо отримати від страховика після надання підтверджуючих документів щодо проведення відновлювального ремонту, сума різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 20 582,72 грн.
20 липня 2020 року на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору було направлено вимогу про відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди, однак така вимога залишилася без уваги зі сторони відповідача.
Також позивачем на суму заборгованості відповідача, за період з 01.08.2020 року по 15.02.2021 року нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 006,16 грн. та 3 % річних у розмірі 335,94 грн.
Крім цього, позивач вказує, що у зв'язку із пошкодженням майна та неможливістю користування своїм автомобілем протягом тривалого часу, зміною звичного способу життя, вимушеним зверненням до суду, ним також понесено моральні страждання, які оцінює в сумі 10 000 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.03.2021 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами надсилалась на адресу відповідача та відповідна кореспонденція повернута до суду із відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення заочного рішення.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником автомобіля «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
14 червня 2020 року близько 15 год. 05 хв. в м. Києві по вул. О. Теліги, 2, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року винесені у справі № 761/20834/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що дії ОСОБА_2 пов'язані із порушенням правил дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із пошкодженням автомобіля «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 .
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до страховика забезпеченого автомобіля «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.06.2020 - ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди.
24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 59С/06/20 від 12.07.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 становить 46 865,08 грн., а вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з врахуванням фізичного зносу складників становить 28 842,36 грн.
22 липня 2020 року ПрАТ «СК «Глобал Гарант» у справі № 5001/2020/0000693 складено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що належить до виплати ОСОБА_1 , як власнику пошкодженого транспортного засобу «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 , становить 24 955,02 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових у розмірі 18 022,72 грн., без урахування ПДВ у розмірі 1 287,34 грн. та франшизи 2 600 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що розмір виплаченого страховиком ПрАТ «СК «Глобал Гарант» відшкодування не відповідає фактичному розміру завданої шкоди, а відтак відповідачем вже з урахуванням змоги позивачем в майбутньому отримати від страховика ПДВ у розмірі 1 287,34 грн., має бути сплачена відповідна різниця у розмірі 20 582,72 грн.
Вирішуючи наявний між сторонами спір в частині стягнення з відповідача різниці між виплаченим страховиком відшкодуванням та фактичним розміром завданої шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За вимогами ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Зі змісту вищевказаного розрахунку суми страхового відшкодування складеного ПрАТ «СК «Глобал Гарант» від 22.07.2020 року, ліміт відповідальності за подією за полісом серії ЕР № 200241550 від 11.06.2020 року становить 100 000 грн., франшиза визначена у розмірі 2 600 грн.
Судом встановлено, що страхове відшкодування ПрАТ «СК «Глобал Гарант» позивачу виплачувалось на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 59С/06/20 від 12.07.2020 року виготовленого ПрАТ «ГАЛавтоекспертиза», за висновком якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевролет Авео», н.з. НОМЕР_2 , становить у розмірі 46 865,08 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складників становить у розмірі 28 842,36 грн.
За нормою ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За правилами частини 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 20.07.2020 року про відшкодування завданої шкоди у розмірі 21 870,06 грн., проте вказана претензія залишилася без уваги відповідача.
З огляду на вищевикладене, з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 20 622 грн. 72 коп., що становлять різницю між фактичним розміром завданої шкоди - 46 865,08 грн. і виплаченою сумою страхового відшкодування - 24 955,02 грн. та з відрахуванням суми податку на додану вартість - 1 287,34 грн., виплата якої за законом після відновлення транспортного засобу покладається на страховика.
Вказана сума 20 622,72 грн. включає: фізичний знос деталей у розмірі 18 022,72 грн. та франшизу у розмірі 2 600 грн., що відшкодовуються особою, яка завдала збитків потерпілому, оскільки закон звільняє страховика від виплати таких коштів.
Позивач при цьому просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 20 582 грн. 72 коп., що є нижчою від фактично понесеної, тому у межах заявлених вимог в цій частині позов підлягає задоволенню, відповідно норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, оскільки знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.
Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.08.2020 по 15.02.2021 від суми боргу 20 582,72 грн. інфляційні втрати у розмірі 1 006,16 грн. та 3 % річних у розмірі 335,94 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була виконана надіслана останньому письмова вимога від 20.07.2020 року про відшкодування шкоди. У цій частині позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17, відповідно якої припис частини другою статті 625 ЦК може бути застосований при порушенні боржником позадоговірного грошового зобов'язання.
Розмір завданої відповідачем майнової шкоди у межах даного спору встановлено звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 12.07.2020 з урахуванням розрахунку страхового відшкодування, який проведено 22.07.2020.
У межах заявленого позивачем періоду з 01.08.2020 по 15.02.2021, що включає 199 днів прострочення, 3 % річних від суми боргу 20 582,72 грн. становить 336 грн. 65 коп. (20 582,72 х (3 : 365 : 100) х 199). При цьому позивачем заявлено до стягнення 335,94 грн.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Індекс інфляції за серпень 2020 р. становив 99,8 %, за вересень 2020 року - 100,5 %, жовтень 2020 року - 101 %, листопад 2020 року - 101,3 %, грудень 2020 року -100,9 %, за січень 2021 року - 101,3 %.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу 20 582,72 грн. становлять у розмірі - 1 006 грн. 19 коп. ((20 582,72 х 99,8/100 х 100,5/100 х 101/100 х 101,3/100 х 100,9/100 х 101,3/100) - 20 582,72).
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 006 грн. 16 коп., що не перевищує фактичний їх розмір.
В частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. слід зазначити наступне.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди позивач посилається на те, що у зв'язку із пошкодженням майна та неможливістю користування своїм автомобілем протягом тривалого часу, зміною звичного способу життя, вимушеним зверненням до суду ним понесено моральні страждання, які оцінено в сумі 10 000 грн.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Визначаючи розмір моральної шкоди завданої позивачу, грошова оцінка якої має бути стягнена з відповідача, суд з урахуванням положень ст. 23 ЦК України та посилань позивача дійшов висновку, що моральна шкода позивачу завдана у зв'язку з душевними стражданнями останнього стосовно пошкодження належного йому автомобіля.
При цьому, оцінивши характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача та ураховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди до стягнення з відповідача має бути визначений у сумі 3 000,00 грн.
В частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом встановлено, що 16.11.2020 року між адвокатом Поличем Є.В. та ОСОБА_1 укладено Договір № 2цв про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.1 Договору, адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види необхідної правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується виплатити гонорар Адвокату та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 2.2 розділу 2 Договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що гонорар адвокату складає фіксовану суму - 5 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Між позивачем та адвокатом Полич Є.В. підписано Акт № 2цв приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2020, відповідно якого за складання та подання позовної заяви, на що витрачено 4,72 год., визначено загальну вартість послуг за договором № 2цв від 16.11.2020 в сумі 5 000 грн.
Згідно квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 25.11.2020 позивачем ОСОБА_1 сплачені адвокату Поличу Є.В. кошти 4 975 грн. за договором № 2цв від 16.11.2020 та 25 грн. комісія.
Відповідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до стягнення була заявлена ціна позову у розмірі 31 924,82 грн. При цьому задоволено суму 24 924,82 грн. (20 582,72 + 1 006,16 + 335,94 + 3 000). Отже, позов задоволено на 84,34 %.
За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 217 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у порядку розподілу судових витрат між сторонами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в дохід держави у розмірі 908 грн.
В частині вимог про зазначення у мотивувальній частині рішення про нарахування з 01.08.2020 року інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання відповідачем рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, але не більше трьох років, слід відмовити, оскільки предметом спору є не стягнення заборгованості через невиконання договірних зобов'язань, а відшкодування шкоди, завданої відповідачем у зв'язку з пошкодженням майна позивача.
Разом з тим, за приписами частини 10 ст. 265 ЦПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Зі змісту вищевказаної норми процесуального закону убачається можливість ухвалення рішення про нарахування відсотків та/або пені до моменту виконання рішення у спірних правовідносинах саме про стягнення боргу, також у перелік складових такого нарахування не включено інфляційних втрат.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 625, 979, 980, 1166, 1167, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 137, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 20 582,72 грн., 3 % річних у розмірі 335,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 006,16 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 217,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн., а всього суму 30 049 (тридцять тисяч сорок дев'ять) грн. 82 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.
Суддя