Справа № 760/34167/19
Провадження №2/367/2446/2021
Іменем України
23 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді Саранюк Л. П.,
при секретарі Герус Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,-
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади.
Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, має гербову печатку та здійснює діяльність в сфері оборони.
Громадянин ОСОБА_1 30 жовтня 2014 року був призваний до Збройних Сил України по мобілізації.
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 жовтня 2014 року № 139 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду командира взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 .
Разом з тим, 12 січня 2015 року лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження військової служби.
27 січня 2015 року на адресу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 надійшов рапорт тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , в якому майор ОСОБА_2 повідомляє про відсутність на службі понад 10 діб командира взводу технічного забезпечення З механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1
23 лютого 2015 року командиром військової частини-польова пошта НОМЕР_2 видано наказ №974 згідно якого встановлено, що командир взводу технічного забезпечення З механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_1 , який відповідно до статті 11, 12, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України зобов'язаний бути дисциплінованим, додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання ним службових обов'язків, з метою тимчасово ухилитись від виконання службових обов'язків 12 січня 2015 року самовільно залишив місце проходження військової служби ( АДРЕСА_1 ), перебуваючи поза місця проходження військової служби понад 10 діб використовував службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та про своє місце знаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, чим допустив кримінальне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Причиною правопорушення є порушення статтей 11,12,200 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України що проявилось у нез'явленні без поважних причин на військову службу з відпочинку тривалістю понад 10 діб з боку командира взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 .
Правопорушення вчинено в умисній формі вини.
Матеріали службового розслідування направлені до органу досудового розслідування для розгляду та надання правової оцінки на предмет скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез'явлення без поважних причин на військову службу з лікувального закладу тривалістю понад 10 діб.
Відповідно до пункту 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2015 року №974 виплата грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_1 призупинена з 12 січня 2015 року.
23 лютого 2015 року наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №974 лейтенанта ОСОБА_1 оголошено безпідставно відсутнім та призупинено виплату йому грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (12 січня 2015 року).
16 лютого 2017 року лейтенант ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, починаючи з дня самовільного залишення частини (21 січня 2015 року) і до дня видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 про призупинення виплати грошового забезпечення (23 лютого 2015 року) лейтенант ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення розмір якого складає 3451,20 гривень.
Відповідно до акту фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_1 аудиторського звіту від 29 грудня 2016 року №234/5/80 проведеного Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту фінансового контролю, фінансового аудиту та аудиту відповідності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року лейтенант ОСОБА_1 має заборгованість перед військовою частиною НОМЕР_1 в сумі 3451,20 гривень.
Таким чином, самовільне залишення лейтенантом ОСОБА_1 військової частини призвело до отримання ним грошового забезпечення за період не виконання покладених на нього обов'язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05 вересня 2015 року №92 лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 лютого 2017 року №43 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списку особового складу частини.
Відшкодувати заподіяну державі шкоду у добровільному порядку гр. ОСОБА_1 , відмовився.
Згідно спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року Д-322/1/15дск та наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 29 червня 2017 року №2014дск військова частина - польова пошта НОМЕР_2 перейшла на умовне найменування - «військова частина НОМЕР_1 ».
У зв'язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача на їх користь майнову шкоду, безпідставно набуте майно в сумі 3 451,20 грн. та судові витрати.
В судове засідання позивач свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштової кореспонденції та оголошенням про виклик на розгляд справи розміщеним на сайті «Судової влади України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади.
Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, має гербову печатку та здійснює діяльність в сфері оборони.
Громадянин ОСОБА_1 30 жовтня 2014 року був призваний до Збройних Сил України по мобілізації.
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 жовтня 2014 року № 139 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду командира взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 .
Разом з тим, 12 січня 2015 року лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження військової служби.
27 січня 2015 року на адресу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 надійшов рапорт тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , в якому майор ОСОБА_2 повідомляє про відсутність на службі понад 10 діб командира взводу технічного забезпечення З механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1
23 лютого 2015 року командиром військової частини-польова пошта НОМЕР_2 видано наказ №974 згідно якого встановлено, що командир взводу технічного забезпечення З механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_1 , який відповідно до статті 11, 12, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України зобов'язаний бути дисциплінованим, додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання ним службових обов'язків, з метою тимчасово ухилитись від виконання службових обов'язків 12 січня 2015 року самовільно залишив місце проходження військової служби ( АДРЕСА_1 ), перебуваючи поза місця проходження військової служби понад 10 діб використовував службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та про своє місце знаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, чим допустив кримінальне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Причиною правопорушення є порушення статтей 11,12,200 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України що проявилось у нез'явленні без поважних причин на військову службу з відпочинку тривалістю понад 10 діб з боку командира взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 .
Правопорушення вчинено в умисній формі вини.
Матеріали службового розслідування направлені до органу досудового розслідування для розгляду та надання правової оцінки на предмет скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез'явлення без поважних причин на військову службу з лікувального закладу тривалістю понад 10 діб.
Відповідно до пункту 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2015 року №974 виплата грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_1 призупинена з 12 січня 2015 року.
23 лютого 2015 року наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №974 лейтенанта ОСОБА_1 оголошено безпідставно відсутнім та призупинено виплату йому грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (12 січня 2015 року).
16 лютого 2017 року лейтенант ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, починаючи з дня самовільного залишення частини (21 січня 2015 року) і до дня видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 про призупинення виплати грошового забезпечення (23 лютого 2015 року) лейтенант ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення розмір якого складає 3451,20 гривень.
Відповідно до акту фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_1 аудиторського звіту від 29 грудня 2016 року №234/5/80 проведеного Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту фінансового контролю, фінансового аудиту та аудиту відповідності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року лейтенант ОСОБА_1 має заборгованість перед військовою частиною НОМЕР_1 в сумі 3451,20 гривень.
Таким чином, самовільне залишення лейтенантом ОСОБА_1 військової частини призвело до отримання ним грошового забезпечення за період не виконання покладених на нього обов'язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05 вересня 2015 року №92 лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 лютого 2017 року №43 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списку особового складу частини.
Відшкодувати заподіяну державі шкоду у добровільному порядку гр. ОСОБА_1 , відмовився.
Згідно спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року Д-322/1/15дск та наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 29 червня 2017 року №2014дск військова частина - польова пошта НОМЕР_2 перейшла на умовне найменування - «військова частина НОМЕР_1 ».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.
Враховуючи те, що самовільне залишення лейтенантом ОСОБА_1 військової частини призвело до безпідставного набуття ним грошового забезпечення за період не виконання покладених на нього обов'язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст.. 141 ЦПК України також підлягає судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Враховуючи вказане, керуючись статями 22,1166,1212 ЦК України, статтями 2,4,10, 42,43,48,49,175,177 ЦПК України,-
Позовну заяву - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 майнову шкоду, безпідставно набуте майно в сумі 3 451,20 (три тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 судовий збір в сумі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Копію заочного рішення суду направити учасникам справи для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Л.П. Саранюк