23 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5178/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Брегей Р.І.) у справі №340/5178/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації,-
У листопаді 2020 року позивач звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі довідки від 21.10.2020 року № 76 про вартість речового майна та стягнення з відповідача грошової компенсації за не тримане речове майно в сумі 43003,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок звільнення з військової служби у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення. Відповідно до довідки №76 від 21.10.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 вартість речового майна складає 43003,42 грн. 21.10.2020 року позивач звернувся до Військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Відповіді на рапорт позивач не отримав. Усно було повідомлено, що відсутні кошти на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно. Так, надходження до відповідача відповідного рапорту породжувало у відповідача обов'язок виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно. Однак, грошова компенсація на час звернення до суду не виплачена. Позивач вважає, що порушено його права, передбачені чинним законодавством України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року позов задоволено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно довідки № 76 від 21.10.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , останній має право на компенсацію не отриманого речового майна, вартість якого складає 36443,58 грн. Для того, щоб перерахувати цю суму Позивачу Військова частина повинна спочатку утримати з неї ПДФО (43003,42 - 6559,84 = 36443,58). Після цього ПДФО у сумі 6559,84 грн. сплачується Військовою частиною до відповідного бюджету та у подальшому компенсується шляхом надходження до Військової частини ідентичної суми. Потім Військова частина повинна на підставі п. 168.5 Податкового кодексу України та згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 перераховує компенсацію ПДФО у сумі 6559,84 грн. Позивачу. Таким чином Позивач у решті решт отримає компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму 43003,42 грн. (36443,58 + 6559,84 =43003,42).
Потрібно звернути увагу, що сума « 43003,42», котра зазначена у графі «Загальна сума» довідки № 76 від 21.10.2020, являє собою службово-фінансову інформацію та є сумою, яку військова частина витратить для того, щоб Позивач отримав компенсацію за не отримане речове майно разом з ПДФО одним платежем (43003,42грн.), а не двома: 36443,58 грн. одразу та 6559,84 грн. після того, як дана сума буде компенсована самій Військовій частині. Зазначені факти беззаперечно свідчать про наявність грубого порушення податкового законодавства у разі виплати Позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі, котра є більшою за 36443,58 грн., так як з суми 36443,58 грн. потрібно ще утримати 1,5% військового збору (36443,58 - 1,5% = 35896.93). Вказані доводи вказувались військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву, але вони не були враховані Кіровоградським окружним адміністративним судом за результатами прийняття рішення.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, має військове звання майора.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.10.2020 р. №227 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, майора ОСОБА_1 за підпунктом «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 25.09.2020 р. №193 о/с у відставку за станом здоровя» 21 жовтня 2020 року.
Одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, із позивачем проведено остаточний розрахунок, що включає премію, надбавку за особливості проходження служби, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Загальна вислуга років - 20 років 00 місяців 02 дні.
Внаслідок звільнення з військової служби у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення.
Відповідно до довідки №76 від 21.10.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 вартість речового майна складає 43003,42 грн.
21.10.2020 року позивач звернувся до Військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Відповіді на рапорт позивач не отримав. Усно позивачу повідомлено, що відсутні кошти на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач вважає, що порушено його права, передбачені чинним законодавством України та звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що позивач як військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Виплачуючи кошти (нараховуючи дохід), військова частина виступає податковим агентом, тому зобов'язана у разі наявності підстави утримати податки.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
Згідно із частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Судом встановлено, що Військова частина не заперечує права позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Сума грошової компенсації визначена відповідачем та становить 43003,42 грн.
Отже, станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем за належні до видачі предмети речового майна за час проходження військової служби, яку відповідач відмовився виплачувати без наявності достатніх правових підстав.
Щодо доводів відповідача про утримання з визначеної судом до стягнення суми обов'язкових платежів, колегія суддів зазначає наступне.
Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення.
Відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів - не є підставою для його скасування, оскільки роботодавець виконує функції податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну бездіяльність відповідача, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності та стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за нетримане речове майно в сумі 43003,42 грн.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №340/5178/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак