23 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17392/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (суддя 1-ї інстанції Голобутовський Р.З.) у справі №160/17392/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.11.2020 року № 4-11687/15-2000 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем подано до Головного управляння Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до клопотання позивачем додано усі необхідні документи, визначені законом, наказом від 05.11.2020 року № К-4-11687/15-20-СГ відповідач відмовив у наданні такого дозволу. Позивач вважає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправною, оскільки підставо для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.11.2020 року № 4-11687/15-2000.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що відмовляючи позивачу, відповідач захищав інтереси зацікавленої особи, яка отримала дозвіл раніше та розробила документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:01:001:0859. Таким чином, надання органом місцевого самоврядування чи органом державної влади дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам законодавства, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотаннями від 21.09.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Листом від 05.11.2020 року № К-4-11687/15-20-СГ ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, 13.04.2020 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі, на підставі розробленого іншою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що як позивач, так і інші особи, мають рівні права розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Тому у відповідача немає підстав вважати пріоритетним того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначив, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. З метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов'язку, тобто не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою, щодо надання цієї земельної ділянки у власність.
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до клопотання від 21.09.2020 було попереднє надання відповідного дозволу іншій особі.
В той же час матеріали справи не містять доказів щодо передачі спірної земельної ділянки у власність третім особам.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, які покладено в основу оскаржуваного наказу та в обґрунтування того, що земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яку бажає отримати у власність позивач, перебуває у постійному користуванні чи власності третьої особи.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №160/17392/20- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак