Справа № 560/4710/21
іменем України
23 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника, виходячи з 70% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", з врахуванням довідки про суддівську винагороду, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Хмельницькій області №26 від 25.01.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника, виходячи з 70% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020, з врахуванням довідки про суддівську винагороду, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Хмельницькій області №26 від 25.01.2021;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона втратила годувальника - чоловіка, суддю у відставці і на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області і отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначену на умовах Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". На звернення позивача 29.01.2021 до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням інформації про розмір суддівської винагороди, яка зазначена в довідці Територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області №26 від 25.01.2021, відповідач листом від 15.03.2021 за №2200-0304-8/15088 відмовив в проведенні перерахунку пенсії, оскільки Законом України "Про державну службу" №889-МІІ від 10.12.2015 не передбачено проведення перерахунку призначеної пенсії.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, оскільки вважає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в залежності від того виду матеріального забезпечення, який обрав суддя при виході у відставку: із пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто із того доходу, який суддя отримував на час настання пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом. Просить задовольнити позов повністю.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника згідно із Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993. При цьому, як зазначає відповідач, довічне грошове утримання судді передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Вказаним законом чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді. Таким чином, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, а тому, її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді. Просить відмовити у задоволенні позову.
Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання суд відмовляє.
Разом з тим, відповідач просить залишити адміністартивний позов без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Як встановив суд, про обмеження пенсійних прав позивач дізналася з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/15088 від 15.03.2021. Суд звертає увагу на те, що 24.04.2018 у справі №646/6250/17 Верховний Суд вже розглядав питання стосовно строку подання адміністративного позову з вимогами про виплату сум пенсії, де дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду необхідно відмовити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою суду від 20.04.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що позивачці ОСОБА_1 з 20.01.2011 призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі Закон № 3723-XII) за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який отримував щомісячне грошове утримання у розмірі 70% сум заробітної плати.
29.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою, якою просила здійснити перерахунок її пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням збільшення розміру суддівської винагороди. До заяви остання надала довідку Територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області №26 від 25.01.2021.
Рішенням від 05.02.2021 відповідач відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії та про відсутність підстав для задоволення її заяви.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 37 Закону № 3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) визначалось, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015 по 01.12.2015 знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.
Отже, з 01.12.2015 року по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016, у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Натомість у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Суд зауважує, що питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував.
Позивачка вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось би її чоловіку (за його життя) з 01.01.2020, оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є дотриманням конституційних гарантій незалежності судді та уникнення дискримінації утриманців.
Суд вважає, що такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні положень статей 37, 37-1 Закону 3723-XII.
При цьому, суд зазначає, що питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України від 07.02.2002 №3018-III "Про судоустрій України", на підставі якого годувальнику (померлому чоловіку позивачки) призначалось довічне грошове утримання, ні Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", який був чинним на момент звернення позивачки за перерахунком пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Також, суд зазначає, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. Призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони №3018-III, №2862-XII, №2453-VI, при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Отже, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 №667/1568/16 та від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а, від 19.03.2021 у справі №318/2128/15-а.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Оскільки 29.01.2021 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, пенсійний орган повинен був прийняти одне з рішень, передбачених частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV, що він і зробив.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, відповідач прийняв спірне рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23 червня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.В. Матущак