23 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2416/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( місто Одеса), про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору,
встановив:
Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) (далі-відповідач), в якому просить визнати постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору за №64969530 від 29.03.2021 такими, як протиправні та скасувати постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору за ВП№64969530 від 29.03.2021
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 04.06.2021 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
18.06.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.
Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.
Зі змісту ухвали від 04.06.2021 убачається, що підставою залишення позову без руху стала її невідповідність вимогам, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України, а саме пропуск строку звернення до суду, недотримання форми звернення до суду, не сплати судового збору у сумі 4540,00 грн, не надання доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та не надання доказів направлення копії позову з додатками відповідачу.
На виконання вказаних вимог ухвали суду, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, виправлена редакція позовної заяви, платіжне доручення від 11.06.2021 №145 про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн, клопотання про відстрочення сплати решти судового збору та квитанцію про направлення рекомендованого листа на адресу відповідача.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, слід виходити з наступного.
Ухвала від 04.06.2021 серед іншого, містить чіткий спосіб усунення недоліків позову, а саме: "З огляду на викладене скарга підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення її недоліків, а саме: позивачу необхідно надати до суду оформлену належним чином позовну заяву, до якої має бути додана обґрунтована заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказівкою причин пропуску строку та доказів на підтвердження поважності таких причин (зазначені докази мають бути додані до заяви про поновлення строку звернення до суду), документ про сплату судового збору в сумі 4540,00 грн або обґрунтоване клопотання про відстрочення сплати судового збору з наданням відповідних доказів, а також доказ направлення відповідачу такої позовної заяви та додатків до неї."
Вказана вимога суду щодо сплати судового збору мотивована тим, що статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову немайнового характеру судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за вимоги майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. №1082-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021р. становить 2270 грн.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Оскаржувані акти індивідуальної дії (постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) породжують підстави для зміни майнового стану скаржника, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення майна особи. Відповідно, оскарження таких постанов спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна, а відтак, їх скасування є позовною вимогою майнового характеру.
Отже, скаржником заявлені одна вимога немайнового характеру (щодо постанови про відкриття виконавчого провадження) та дві вимоги майнового характеру (щодо постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження). Загальна сума коштів за оскаржуваними постановами складає 24186,10 грн, що і є ціною позову.
З огляду на викладене при зверненні до суду з таким позовом, до позовної заяви слід додати документ про сплату судового збору в сумі 4540 грн (2270 + 2270, оскільки 1,5 % від ціни позову 24186,10 становить 362,79 грн, тобто менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Разом з тим, позивачем надано до суду платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн та клопотання про відстрочення сплати решти суми судового збору, яке мотивоване тим, що станом на 17.06.2021 через відсутність належного фінансування позивача, пов'язана з необхідністю вирішення завдань по забезпеченню фінансування військ, оплата судового збору у повному обсязі не здійснена.
Відповідно до ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
До клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано жодного доказу, з якого можливо встановити майновий стан позивача, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для відстрочення сплати судового збору. З наданих рапорту і заявки не вбачається баланс позивача, його майновий стан.
Відповідно до положень Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Зі змісту клопотання про відстрочення сплати судового збору та долучених до позову документів не вбачаються підстави для застосування пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги положення норм процесуального законодавства щодо вимог до позовної заяви, а також вимоги Закону України "Про судовий збір", станом на день постановлення даної ухвали відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору у зв'язку з не наданням позивачем будь-яких доказів майнового стану.
Також слід звернути увагу, що згідно із положеннями частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05, рішення від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява №15123/03).
Разом з тим, частиною 2 статті 121 КАС України встановлено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на викладене, а також з метою недопущення порушення права позивача на суд для захисту своїх прав, суд вважає за можливе продовжити строк наданий на усунення недоліків позову.
Керуючись ст. 121, 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Продовжити установлений ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року строк для усунення недоліків позовної заяви від 31 травня 2021 року на десять днів з дня отримання цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2416/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний