Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 червня 2021 року № 520/3906/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівни (м. Харків, м. Павлівський, 4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати дії державного реєстратора Шеховцової Маргарита Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 протиправними. Зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яке виникло в неї на підставі абзацу 1 резолютивної частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020 по справі №643/20455/14-ц було частково задоволено позов ОСОБА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиру АДРЕСА_2 та передано вказану квартиру ОСОБА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16551270 від 17.10.2014, а саме про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. 25.10.2014 за реєстровим №887, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16745738 від 25.10.2014, яким було зареєстроване інше речове право, а саме іпотека на квартиру АДРЕСА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16745496 від 25.10.2014, яким було зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 . 20.02.2021 ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міськоїх ради із заявою про реєстрацію права власності за особою на вищевказану квартиру та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.10.2014. Отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №245241710 від 20.02.21 ОСОБА_1 з'ясувала, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , всупереч рішенню Московського районного суду м. Харкова від 0312.2020, зареєстровано за іншою особою, а саме за ОСОБА_2 23.02.2021 додаткового отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №245546070, ОСОБА_1 дізналася, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , всупереч рішенню Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020, зареєстровано за ОСОБА_4 , з якою поновлено право власності на вищезазначену квартиру відповідно до договору купівлі-продажу квартири серії та номер 1381, виданий 24.09.2014 Конопацькою О.Б., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. 24.02.2021 позивач через свого представника повторно звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію права власності за особою на квартиру АДРЕСА_2 . 01.03.2021 позивач отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень через наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень. Вважаючи дії державного реєстратора такими, що суперечать висновкам, викладених у рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 30.03.21 відкрито спрощене провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У постанові від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання стосуються права користування та розпорядження майном, а предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру.
Вирішуючи питання щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, суд враховує, що спірні правовідносини стосуються правомірності рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01.03.2021 №56869321 з тих підстав, що під час розгляду заяви позивача державним реєстратором отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 не зареєстровано. Право власності на спірну квартиру зареєстровано за іншою фізичною особою. З урахування наведеного, проведення державної реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі поданих документів, неможливо, про що зазначено у рішенні державного реєстратора від 01.03.2021.
Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, натомість вимоги до відповідача є похідними від них.
З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту житлових прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини 2 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17 (провадження № 11-1393апп18).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 19, 20, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівни (м. Харків, м. Павлівський, 4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Єгупенко