Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 червня 2021 р. №520/6657/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил провести перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року в порядку та спосіб визначений частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 31 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 та окладу за військове звання; зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманим з 26 березня 2020 року грошовим забезпеченням та належним до виплати грошовим забезпеченням розрахованим у порядку та спосіб визначений частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 31 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 та окладу за військове звання з урахуванням висновків суду в цій справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу та третій особі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його дії є правомірними, тому що в нього немає підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 серпня 2018 року проходжу військову службу в органах військової прокуратури.
Наказом військового прокурора об'єднаних сил від 18 серпня 2018 року №237к позивач був призначений на посаду прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Військової прокуратури об'єднаних сил, у військовому званні «капітан юстиції».
Наказом військового прокурора об'єднаних сил від 16 жовтня 2018 року №325к позивач був призначений на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Військової прокуратури об'єднаних сил.
Наказом керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил №172к від 23 березня 2021 року на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) позивач звільнено з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону та органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення.
Так, позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує, тим, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині обрахунку заробітної плати прокурорів, яка встановлювалась урядом країни.
Позивач просить, зокрема визнати протиправним бездіяльність прокуратури та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» та інших постанов Кабінету Міністрів України.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Правову основу проходження військової служби становить ст. 65 Конституції України, згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Конституційний обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) є військовим обов'язком. Військовий обов'язок, крім іншого, включає проходження військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Основним нормативно-правовим актом, що регулює проходження військової служби, є Закон №2232-ХІІ, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 7 ст. 6 Закону № 2232-ХІІ, призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Відповідно із ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції до 29.09.2019; далі - Закон № 1697-VІІІ) посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.
Згідно ч. 10 ст. 6 Закону України № 2232-ХІІ, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України.
Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, державними та комунальними навчальними закладами, до яких вони були відряджені, а проходять військову службу на посадах в цих органах, установах, організаціях та навчальних закладах.
Позивач, будучи військовослужбовцем не отримував заробітну плату а отримував грошове забезпечення.
Крім того, позивач сам зазначає про положення п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», в якому зазначено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не переведено, позивача було звільнено з військової прокуратури Харківського гарнізону.
Дана норма Закону не скасовувалась та не визнавалась неконституційною, а виплати позивачу проведені із додержанням вимог діючого законодавства.
Крім того, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що заробітна плата (а не грошове забезпечення) прокурора складається із посадового окладу премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Так як позивач не займав адміністративну посаду його заробітна плата, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» могла б складатись із посадового окладу та надбавки за вислугу років.
В свою чергу, у позові ОСОБА_1 просить перерахувати заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з виплатою надбавки за вислугу років та додатково врахувати положення військового законодавства (ПКМУ від 30.08.2017 №704) та врахувати надбавку за військове звання та компенсацію у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, що взагалі не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Тобто, позивач просить суд прийняти рішення, яким взяти за основу оклад працівника прокуратури, відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та від нього нараховувати всі надбавки, які передбачені військовим законодавством.
Крім того суд зазначає, що стаття 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що його дія розповсюджується на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Тобто, дія вказаного закону розповсюджується на позивача, як на військовослужбовця до моменту його звільнення.
Стаття 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає порядок та склад грошового забезпечення військовослужбовців а приписи ч. 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпеченим виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, за наявності двох діючих норм законодавства, які обумовлюють обрахунок грошового забезпечення військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, підстави для перерахунку грошового забезпечення, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивачу відсутні.
Виплата грошового забезпеченім позивачу здійснювалась з дотриманням чинного законодавства і проводилась у повному обсязі, таким чином підстави для здійснення додаткових виплати відсутні.
Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 та зазначенням ним про те, що норми положення абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 в частині що стосується оплати праці працівників прокуратури є такими, що суперечать ст. 131-1Конституції України, суд зазначає, що з таким твердженням не можна погодитись, оскільки вищевказане рішення Конституційного Суду України чітко визначає неконституційним положення виключно Бюджетного Кодексу України, про визнання інших нормативно-правових актів неконституційними у рішенні КСУ не йдеться.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, ЄДРПОУ 39969443) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов